Доксибене инструкция по применению цена

действующее вещество: доксициклин;

1 капсула содержит доксициклина 100 мг в виде доксициклина гиклату;

Вспомогательные вещества: воск желтый, масло соевое гидрогенизированное, масло соевое частично гидрогенизированное, триглицериды средней цепи, лецитин (Е322), этилванилин, ацетофенон, глицерин (85%), желатин, титана диоксид (Е171), медные комплексы хлорофиллов (водорастворимые) (Е141), карион 83 сухое вещество: сорбит (Е420), маннит (Е421), крахмал кондитерский.

Капсулы мягкие.

Основные физико-химические свойства: содержимое капсул: маслянистая масса от желтого до зеленого цвета. Капсульная оболочка: цвет: темно-зеленый непрозрачный; форма: продолговатая; размер: 4.

Антибактериальное средство для системного применения. Тетрациклин. Код АТХ J01A A02.

Фармакологические.

Доксициклин оказывает бактериостатическое действие; его антимикробный эффект реализуется путем угнетения синтеза белков. Препарат эффективен в отношении широкого спектра грамположительных и грамотрицательных бактерий и других микроорганизмов.

Фармакокинетика.

Тетрациклины легко всасываются и связываются с белками плазмы крови. Они накапливаются в желчи и выводятся в биологически активной форме в высоких концентрациях с мочой и калом.

Доксициклин практически полностью абсорбируется после перорального применения. Исследования показывают, что абсорбция доксициклина отличается от других тетрациклинов, и на нее не влияет одновременное употребление пищи (в том числе молока).

После приема дозы 200 мг максимальная концентрация доксициклина в сыворотке крови здоровых взрослых добровольцев составляла в среднем 2,6 мкг / мл через 2:00 и снижалась до 1,45 мкг / мл через 24 часа.

Доксициклин является высоколипофильным веществом и имеет низкое сродство с кальцием. Он высокостабильным в плазме крови.

Доксициклин применять для лечения различных инфекций, вызванных чувствительными штаммами грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, и некоторыми другими микроорганизмами:

Инфекции дыхательного тракта: пневмония и другие заболевания нижних дыхательных путей, вызванные чувствительными штаммами Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenza, Klebsiella pneumoniae . Пневмония, вызванная Mycoplasma pneumoniae . Лечение хронических бронхитов, синуситов.

Инфекции мочевых путей: инфекции, вызванные чувствительными штаммами вида Klebsiella, Enterobacter, а также бактериями Escherichia coli, Streptococcus faecalis .

Болезни, передающиеся половым путем: инфекции, вызванные Chlamydia trachomatis , включая осложненные уретральные и эндоцервикальная инфекции и инфекции прямой кишки. Негонококковые уретрит, вызванные Ureaplasma urealyticum (T-mycoplasma). Мягкий шанкр, паховая гранулема, венерическая гранулема. Доксициклин является альтернативным препаратом для лечения гонореи и сифилиса.

Инфекции кожи: акне при необходимости применения антибиотикотерапии.

Поскольку доксициклин относится к группе тетрациклиновых антибиотиков, его можно применять при инфекциях, вызванных микроорганизмами, чувствительными к тетрациклинам, а именно:

Офтальмологические инфекции: инфекции, вызванные чувствительными бактериями gonococci, staphylococci и Haemophilus influenza. Инфекция, вызывает трахомой, не всегда выводится, что подтверждается при проведении иммунофлуоресцентного анализа. Для лечения паратрахомы доксициклин можно применять в качестве монотерапии или в комбинации с другими лекарственными средствами.

Рикетсийни инфекции: пятнистая лихорадка скалистых гор, группа ссыпных тифов, лихорадка Ку, эндокардит, вызванный Coxiella , клещевая лихорадка.

Другие инфекции: орнитоз, бруцеллез (при применении в комбинации со стрептомицином), холера, бубонная чума, эпидемический обратный тиф клещевая обратная лихорадка, туляремия, мелиоидоз, тропическая малярия, резистентная к хлороквину и острый кишечный амебиаз (при применении в комбинации с амебицидом).

Доксициклин является альтернативным препаратом для лечения лептоспироза, газовой гангрены и столбняка.

Доксициклин показан для профилактики следующих состояний: японская речная лихорадка, диарея путешественника (вызванная энтеротоксигенными Esherihia coli ), лептоспироз, малярия. Профилактику малярии следует проводить в соответствии с действующей практики из-за возможности развития резистентности.

Повышенная чувствительность к доксициклина, в любой вспомогательного вещества препарата или к другим тетрациклинов.

Тяжелые нарушения функции печени.

Пациентам, имеющим аллергические реакции на сою или арахис, не следует применять этот препарат.

Абсорбция доксициклина из пищеварительного тракта может быть снижена при одновременном применении антацидов, содержащих алюминий, кальций, магний, или других препаратов и продуктов, содержащих эти катионы (например, молока, молочных продуктов и фруктовых соков, содержащих кальций), при пероральном применении цинка, препаратов солей железа или висмута, активированного угля или холестирамина. Применение доксициклина вместе с такими препаратами должно быть максимально распределено во времени.

Бактериостатические препараты могут влиять на бактерицидное действие пенициллина, поэтому рекомендуется избегать одновременного применения доксициклина с пенициллином .

Период полураспада доксициклина в сыворотке крови может быть сокращен, когда пациенты одновременно получают барбитураты, карбамазепин или фенитоин. В таком случае следует рассматривать увеличение суточной дозы доксициклина.

Были сообщения о продлении ПВ у пациентов, принимавших варфарин и доксициклин. Тетрациклины снижают активность протромбина плазмы крови, поэтому может потребоваться снижение дозы антикоагулянтов.

Рифампицин, индуцируя вещества из класса барбитуратов, а также препараты с противосудорожным действием, такие как карбамазепин , дифенилгидантоин и примидон, могут ускорить метаболизм доксициклина в печени путем индуцирования ферментов печени, в результате чего достижения терапевтически эффективных концентраций доксициклина в крови во время приема стандартной дозы будет невозможным .

Алкоголь может снижать период полувыведения доксициклина.

Сообщалось о нескольких случаях беременности и прорывного кровотечения при одновременном применении доксициклина и пероральных контрацептивов .

Препарат может усиливать эффект антикоагулянтов непрямого действия , гипогликемический эффект производных сульфонилмочевины. При таком комбинированном применении следует постоянно контролировать уровень глюкозы в крови и параметры коагуляции крови и, при необходимости, снижать дозы этих препаратов.

Препарат проявляет антагонистические свойства по бактерицидного действия пенициллина и цефалоспоринов.

Доксициклин потенцирует эффект курареподобных веществ .

Доксициклин может повышать плазменные концентрации циклоспорина. Одновременное применение этих препаратов должно сопровождаться тщательным наблюдением.

Сообщалось о токсическое действие на почки с летальным исходом при одновременном применении тетрациклинов и метоксифлурана.

Следует избегать одновременного применения доксициклина с бета-лактамными антибиотиками, поскольку это может привести к снижению антибактериальной эффективности.

Комбинация потенциально нефротоксического метоксифлуранового наркоза с терапией доксициклином может привести к острой почечной недостаточности.

При лечении акне изотретиноином необходимо выдержать перерыв после терапии доксициклином, поскольку оба препарата в некоторых случаях могут приводить к оборотного повышение внутричерепного давления.

Одновременное применение теофиллина и доксициклина повышает риск возникновения побочных эффектов со стороны желудочно-кишечного тракта.

Доксициклин может привести как к повышению, так и к снижению уровня лития в плазме крови при одновременном применении с препаратами лития. В редких случаях может быть уменьшена эффективность действия противозачаточных гормональных контрацептивов . В связи с этим рекомендуется пользоваться негормональными противозачаточными средствами.

Взаимодействие с проведением лабораторных исследований: прием тетрациклинов может привести к получению неточных результатов лабораторных анализов на определение уровня сахара, белка, уробилина и катехоламинов в моче.

Фотосенсибилизация. Случаи фоточувствительности с клиническими проявлениями выраженной реакции солнечного ожога могут возникнуть у пациентов, применяющих препараты тетрациклинового ряда, после пребывания под прямым солнечным облучением или ультрафиолетовым излучением. Пациенты с вероятностью пребывания под прямыми солнечными или ультрафиолетовым излучением должны быть проинформированы по развитию указанных реакций при применении препаратов тетрациклинового ряда с рекомендацией прекратить лечение при первых признаках эритемы.

Пациенты с нарушениями функции печени. Доксициклин следует применять с осторожностью пациентам с нарушениями функции печени, а также тем, кто одновременно принимает потенциально гепатотоксических препараты. О нарушении показателей функции печени, возникающие во время как приема, так и парентерального применения тетрациклинов, включая доксициклин, сообщалось редко.

Пациенты с нарушениями функции почек. У пациентов с нормальными функциями почек экскреция доксициклина почками составляет примерно 40% за 72 часа. Этот показатель может снижаться до 1-5% за 72 часа у пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (клиренс креатинина — ниже 10 мл / мин). Исследования показали, что не существует значимой разницы в периоде полувыведения доксициклина из сыворотки крови у пациентов с нормальной функцией почек и при почечной недостаточности тяжелой степени. Гемодиализ не влияет на период полувыведения доксициклина из сыворотки крови.

Антианаболична действие тетрациклинов может повышать уровень мочевины крови. Исследования показали, что такой антианаболичний эффект не возникает при применении доксициклина у пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени.

Увеличение роста микрофлоры. Применение антибиотиков в некоторых случаях может приводить к увеличению роста нечувствительных микроорганизмов, в том числе Candida. Случаи развития псевдомембранозного колита регистрировали при применении почти всех классов антибактериальных препаратов, в том числе доксициклина.

В случае развития суперинфекции, вызванной резистентными микроорганизмами, антибиотик следует отменить и назначить соответствующую терапию.

Сообщалось о возникновении псевдомембранозного колита у пациентов, получавших антибактериальные препараты, включая доксициклин. Степень тяжести заболевания был легкой и угрожающего жизни. Важно рассматривать возможность этого диагноза у пациентов с диареей, является следствием антибактериальной терапии.

При применении антибактериальных препаратов, включая доксициклин, сообщалось о развитии диареи, ассоциированной с Clostridium difficile (CDAD), со степенью тяжести от легкой до колита с летальным исходом. Применение антибактериальных препаратов влияет на нормальную флору кишечника и приводит к повышенному росту C. difficile .

C. difficile производит токсины А и В, что, в свою очередь, способствует развитию CDAD.

Штаммы C. difficile, которые продуцируют токсины, могут повышать заболеваемость и летальность, поскольку такие инфекции резистентных к антибактериальной терапии и могут потребовать колэктомии. Необходим тщательный анализ анамнеза, поскольку о развитии CDAD сообщалось после 2 месяцев после завершения антибактериальной терапии.

Эзофагит. Сообщалось о развитии эзофагита и язв пищевода при применении тетрациклинов, включая доксициклин, в форме таблеток и капсул. Большинство пациентов с такими жалобами применяли препарат сразу перед сном или с недостаточным количеством жидкости.

Порфирия. Редко сообщалось о развитии порфирии у пациентов, получавших тетрациклин.

Венерические заболевания. Во время лечения венерических заболеваний при подозрении на сопутствующее заболевание сифилисом необходимо проводить соответствующую диагностику, включая микроскопическое исследование в темном поле. В таких случаях серологические исследования следует проводить ежемесячно в течение не менее 4 месяцев.

Инфекции, вызванные β-гемолитическим стрептококком. При инфекциях, вызванных β-гемолитическим стрептококком группы А, лечение следует проводить не менее 10 дней.

Миастения гравис. Из-за возможности слабого нервно-мышечной блокады препарат следует применять с осторожностью пациентам с миастенией гравис.

Системная красная волчанка. Применение тетрациклинов может привести к обострению течения системной красной волчанки.

Метоксифлуран. Применять метоксифлуран вместе с тетрациклинами следует с осторожностью.

Доброкачественная внутричерепная гипертензия. О выпячивание родничка у новорожденных и качественную внутричерепной гипертензии у подростков и взрослых сообщалось при применении полных терапевтических доз. Клинические проявления указанных расстройств быстро исчезали после отмены доксициклина.

Др. Препарат содержит сорбит, поэтому его не следует применять пациентам с редкой наследственной непереносимостью фруктозы.

Применение тетрациклинов в период развития зубов (в период беременности) может вызвать постоянное изменение цвета зубов (желтый-коричневый-серый). Такая побочная реакция встречается чаще при длительном применении, но также может наблюдаться при повторных коротких курсов лечения. Также были сообщения о гипоплазия эмали. В связи с вышеизложенным препарат противопоказан в период беременности.

Тетрациклины экскретируются в грудное молоко, поэтому применение препарата противопоказано в период кормления грудью.

Влияние доксициклина на способность управлять автотранспортом или другими механизмами не изучали. При возникновении таких нежелательных реакций как артериальная гипотензия, звон в ушах, нечеткость зрения, скотома, диплопия или долговременная потеря зрения следует воздержаться от управления автотранспортом или от работы с другими механизмами.

Препарат принимать во время еды, запивая большим количеством жидкости (не молока или молочных продуктов), в вертикальном положении. Не рекомендуется ложиться в постель сразу после приема препарата.

Взрослые. Обычная доза доксициклина взрослым для лечения острых инфекций составляет 200 мг в первый день лечения (за 1 прием или по 100 мг каждые 12:00) и 100 мг в сутки в последующие дни. При лечении тяжелых инфекций следует применять препарат в дозе 200 мг в сутки в течение всего периода лечения.

Превышение рекомендуемой дозы может привести к увеличению частоты развития побочных реакций. Терапия должна продолжаться в течение 24-48 часов после исчезновения симптомов заболевания и лихорадки.

При стрептококковых инфекционных заболеваниях применение препарата следует продолжать в течение 10 дней для предупреждения развития ревматической лихорадки или гломерулонефрита.

Дети. Детям старше 12 лет с массой тела до 45 кг рекомендуемая доза составляет 4,4 мг / кг массы тела (в первый день лечения рекомендованную дозу применять за 1 или 2 приема), в последующие дни доза составляет 2,2 мг / кг массы тела (за 1 или 2 приема); при более тяжелых инфекционных заболеваниях можно назначить до 4,4 мг / кг массы тела.

Детям с массой тела более 45 кг назначается обычная доза для взрослых.

Применение препарата для лечения отдельных инфекций.

Акне: рекомендуемая доза составляет 50 мг в сутки вместе с едой (в том числе с жидкостью) в течение 6-12 недель (с этой целью выпускаются лекарственные формы, содержащие 50 мг доксициклина).

Болезни, передающиеся половым путем: для лечения таких заболеваний как неосложненные гонококковая инфекция (исключение — аноректальные инфекции у мужчин), несложные уретральные и эндоцервикальная инфекции и инфекции прямой кишки, вызванные Chlamydia trachomatis, негонококковые уретрит, вызванные Ureaplasma urealyticum рекомендуемая доза составляет 100 мг 2 раза в сутки в течение 7 дней.

Для лечения острого епидидимоорхит, вызванного Chlamydia trachomatis или Neisseria gonorrhea , препарат следует применять по 100 мг 2 раза в сутки в течение 10 дней.

Для лечения первичного и вторичного сифилиса рекомендуемая доза для пациентов без подтвержденной беременности и с аллергией на пенициллины составляет 200 мг перорально 2 раза в сутки в течение 2 недель (как альтернатива терапии пенициллинами).

Эпидемический обратный тиф, клещевой обратный тиф: рекомендуемая доза составляет 100-200 мг однократно в зависимости от степени тяжести заболевания.

Тропическая малярия, резистентная к хлороквину: рекомендуемая доза составляет 200 мг в сутки в течение не менее 7 дней в связи с возможным тяжелым течением инфекционного заболевания.

В качестве дополнительной терапии к доксициклина всегда следует применять быстродействующий шизонтицид (например хинин), доза которого различна в зависимости от случая, в связи с потенциальным тяжелым течением инфекционного заболевания.

Профилактика малярии: рекомендуемая доза взрослым составляет 100 мг в сутки. Детям старше 12 лет рекомендуемая доза составляет от 2 мг / кг в сутки в общей дозы 100 мг в сутки. Профилактику можно начать за 1-2 дня до путешествия в регион с малярией. Профилактическое применение препарата следует продолжать каждый день во время пребывания в регионе с малярией и в течение 4 недель после того, как было оставлено регион с малярией. Также следует учитывать действующие стандарты лечения малярии.

Профилактика японской речной лихорадки: рекомендуемая доза составляет 200 мг однократно.

Профилактика диареи путешественника у взрослых рекомендуемая доза составляет 200 мг в первый день путешествия (применяется в виде единой дозы 200 мг или 100 мг каждые 12:00) и по 100 мг в сутки в течение следующих дней путешествия. Информация о применении препарата дольше 21 дня с целью профилактики отсутствует.

Профилактика лептоспироза: рекомендуемая доза составляет 200 мг 1 раз в неделю в течение всего времени пребывания в регионе с лептоспирозом и 200 мг в конце путешествия. Информация о применении препарата дольше 21 дня с целью профилактики отсутствует.

Применение препарата у пациентов пожилого возраста препарат можно применять в обычных дозах без специальных оговорок. Нет необходимости в коррекции дозы при нарушении функции почек. Доксициклин может быть препаратом выбора для пациентов пожилого возраста, поскольку его применение менее связано с развитием раздражение и язвами пищевода.

Применение препарата пациентам с нарушениями функций почек применение препарата в рекомендованных дозах не приводит к аккумуляции антибиотика в такой категории пациентов (см. Раздел «Особенности применения»).

Применение препарата пациентам с нарушениями функции печени: см. «Особенности применения».

Препарат противопоказан детям до 12 лет.

Как и другие тетрациклины, доксициклин формирует стабильные кальциевые комплексы в любой ткани, формирует кости. Снижение уровня роста малой берцовой кости наблюдалось у недоношенных детей, получавших тетрациклин внутрь в дозе 25 мг / кг каждые 6:00. Эта побочная реакция является обратимой при отмене препарата.

Применение тетрациклинов в период развития зубов (детям до 12 лет) может вызвать постоянное изменение цвета зубов (желтый-коричневый-серый). Такая побочная реакция встречается чаще при длительном применении, но также может наблюдаться при повторных коротких курсов лечения. Также были сообщения о гипоплазия эмали.

Острая передозировка антибиотиками встречается редко. Передозировка может проявляться поражением паренхимы почек, развитием панкреатита.

При передозировке следует прекратить применение препарата, провести промывание желудка и поддерживающую терапию.

Поскольку тетрациклин способен образовывать хелатные комплексы с солями кальция, при интоксикации как противодействие возможно применение солей кальция. Диализ не влияет на период полувыведения из сыворотки крови, поэтому он неэффективен при передозировке.

У пациентов, получавших тетрациклин, включая доксициклин, наблюдались следующие побочные реакции.

Инфекции и инвазии: суперинфекция, что может привести кандидоз, глоссит, стоматит, стафилококковый энтероколит, псевдомембранозный колит (с увеличением роста Clostridium difficile ), острое воспаление наружных половых органов и влагалища у женщин (вульвовагинит), зуд в анальной зоне (анальный зуд).

Со стороны кроветворной и лимфатической системы: расстройства коагуляции крови, снижение активности протромбина, гемолитическая анемия, лейкопения, лейкоцитоз, тромбоцитопения, анемия, лимфоцитопения, лимфаденопатия, наличие атипичных лимфоцитов и токсической зернистости в гранулоцитах, нейтропения, порфирия, эозинофилия, ацидоцитоз.

Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности (в том числе анафилактический шок, анафилактический шок, ангионевротический отек, одышка, сывороточная болезнь, периферические отеки, тахикардия, крапивница), анафилактоидные реакции, анафилактоидные пурпура, псевдоанафилактические реакция, генерализованная сыпь, эритема, зуд, полиморфная экссудативная эритема, оборотный локальный отек кожи, слизистых оболочек или суставов (ангиоэдему), бронхиальная астма, локальная сыпь гениталий и других зон, злокачественная экссудативная эритема, отек лица, наб как языка, отек гортани с сужением дыхательных путей, тахикардия, артериальная гипотензия, может прогрессировать в шок, тяжелые кожные реакции с общими реакциями (такие как эксфолиативный дерматит, синдром Лайелла), перикардит, обострение течения системной красной волчанки. Могут возникать аллергические реакции на протеины сои.

Психические нарушения: страх, беспокойство, возбуждение, судороги (сообщалось о случае эпилептического приступа после приема доксициклина).

Со стороны нервной системы: парестезии, злокачественная внутричерепная гипертензия ( Рseudotumor cerebri ), что исчезает после прекращения лечения и характеризуется головной болью, тошнотой, рвотой, возможными нарушениями зрения (расплывчатое зрение, скотома, диплопия, временная потеря зрения) вследствие папиллоэдема, приливы, оборотная частичная потеря обонятельной и вкусовой чувствительности, длительная потеря зрения. О выпячивание родничка у новорожденных и качественную внутричерепной гипертензии у детей и взрослых сообщалось при применении полных терапевтических доз тетрациклинов.

Со стороны органов слуха и вестибулярного аппарата: звон в ушах, шум в ушах, вертиго.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия.

Со стороны пищеварительного тракта: тошнота, диарея, диспепсия, изжога, боль в животе, изменение цвета зубной эмали, рвота, дисфагия, эзофагит, панкреатит, гипоплазия эмали, вздутие живота, метеоризм, стеаторея, стоматит, фарингит, дисфония, затруднение глотания, псевдомембранозный энтероколит, анорексия, почернение языка, необратимое изменение цвета зубов и повреждения эмали. При неправильном глотании капсул доксициклина гиклату (например, в положении лежа) могут возникнуть язвы пищевода, поскольку капсулы прилипают к слизистой оболочке пищевода и путем гидролиза могут быть локально высвобожденные мощные кислоты.

Со стороны пищеварительной системы: гепатит, желтуха, печеночная недостаточность, гепатотоксичность с временным повышением значений показателей функции печени, панкреатит.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: эксфолиативный дерматит, мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, сыпь, включая макулопапулезные и эритематозные высыпания, фотосенсибилизация кожи (покраснение, отек, формирование пузырей и обесцвечивание кожи), фотоонихолизис, аллергическая реакция может захватить ногти (отделения и обесцвечивание ногтей), синдром лекарственной гиперчувствительности с эозинофилией и системными симптомами (DRESS).

Со стороны костно-мышечной и соединительной тканей миалгия, артралгия.

Со стороны почек и мочевыводящих путей: гематурия, интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность, анурия, повышение уровня мочевины в крови. Метаболизированный тетрациклины вызывают синдром, подобный синдрому Фанкони, включая альбуминурию, аминоацидурия, гипофосфатемию, гипокалиемии и ацидоз в канальцах почек.

Тетрациклины могут вызвать нефротоксичность или ухудшать предварительное поражения почек (характеризующееся повышением сывороточных уровней креатинина и мочевины).

Другие нарушения: при применении тетрациклинов в течение длительного времени наблюдалось микроскопическое окраски ткани щитовидной железы в коричнево-черный цвет. При этом не было выявлено ни одной патологии щитовидной железы.

Мероприятия при возникновении побочных эффектов.

Псевдомембранозный колит. В этом случае следует рассмотреть возможность отмены препарата, в зависимости от показаний, и, при необходимости, немедленно начать соответствующее лечение (например прием специфических антибиотиков / химиотерапевтических агентов с клинически доказанной эффективностью). Противопоказаны препараты, подавляющие желудочно-кишечную перистальтику.

Тяжелые реакции острой гиперчувствительности (например, анафилаксия). В таких случаях следует немедленно прекратить лечение препаратом и начать обычные соответствующие меры неотложной помощи (введение антигистаминных, кортикостероидов, симпатомиметиков и, при необходимости, применить искусственное дыхание).

Хранить при температуре не выше 25 °С в недоступном для детей месте.

по 10 капсул в блистере, по 1 блистера в картонной коробке.

1 капсула препарата Доксибене 100 содержит:
Доксициклина – 100мг;
Дополнительные вещества, в том числе масло соевое гидрогенизированное.

1 капсула препарата Доксибене 200 содержит:
Доксициклина – 200мг;
Дополнительные вещества, в том числе сахароза.

Доксибене – противомикробный лекарственный препарат, обладающий бактериостатическим действием. Активный компонент – доксициклин – полусинтетическое противомикробное вещество группы тетрациклинов. Механизм действия препарата связан с ингибированием синтеза белков в клетке чувствительных микроорганизмов.
К действию доксициклина чувствительны штаммы грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов, включая некоторые метициллинрезистентные штаммы Staphyllococcus aureus. Кроме того, к действию препарата чувствительны Chlamіdia trachomatis, Escherichia spp., Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae и Ureaplasma urealvticum.
Возможно развитие приобретенной резистентности к доксициклину у штаммов Streptococcus agalactiae, Enterococcus faecium и Enterococcus faecalis, а также Enterobacter сlоасае, Enterobacter aerogenes, Campylobacter ieiuni, Escherichia соli, Citrobacter freundii, Моrganella morganii, Кlebsiella oxytoca, Кlebsiella pneumoniae, Shigella spp. и Serratia marcescens.
К действию препарата Доксибене не чувуствительны штаммы Pseudomonas aeruginosa и Pгoteus spp. Кроме того, отмечается перекрестная резистентность внутри группы тетрациклинов.
Доксициклин не является препаратом выбора в терапии пневмококковой пневмонии и системных пневмококковых инфекций.

Активный компонент препарата Доксибене хорошо абсорбируется в пищеварительном тракте. Абсорбция препарата не зависит от приема пищи, пик плазменной концентрации доксициклина отмечается спустя 2 часа после приема препарата Доксибене. Доксициклин лучше остальных тетрациклинов проникает в ткани организма, что объясняется его высокой липофильностью. Около 80-90% доксициклина связывается с белками плазмы. Период полураспада доксициклина составляет около 12-18 часов при однократном применении и до 22-24 часов при регулярном приеме препарата.

Доксибене назначают пациентам, страдающим инфекционными заболеваниями, которые вызваны штаммами, чувствительными к действию доксициклина, в том числе:
Сыпной тиф, эпидемический возвратный тиф, клещевой возвратный тиф, везикулезный риккетсиоз.
Инфекционные заболевания дыхательных путей.
Орнитоз, бактериальный конъюнктивит, болезнь Лайма (ранняя стадия), бруцельоз (в комплексной терапии).
Чума, туляремия, бартонельоз, сибирская язва.
Доксициклин используют в качестве противомикробного средства в отоларингологической, венерологической, урологической и гинекологической практике.
В качестве средства альтернативной терапии препарат Доксибене применяют при актиномикозе, вызванном Actinomyces, а также сифилисе, листериозе и ангине Симоновского — Плаута — Венсана.
В комплексной терапии доксициклин применяют при остром кишечном амебиазе, угревой сыпи.
Кроме того, препарат Доксибене используют для терапии и профилактики малярии (вызванной Р. Falciparum, устойчивым к хлорохинину), холеры и лептоспироза, а также диареи путешественника и сыпного тифа Куста.
Препарат Доксибене может быть назначен при инфекционных заболеваниях органов пищеварительного тракта, печени и желчевыводящих путей.

Доксибене предназначен для перорального применения. Рекомендуется принимать таблетки целиком, запивая большим количеством жидкости. Доксибене следует принимать во время приема пищи, не следует запивать препарат молоком или молочными продуктами. Не рекомендуется принимать препарат непосредственно перед сном.

Стандартная схема терапии препаратом Доксибене:
Взрослым, масса тела которых превышает 70кг, рекомендуется назначение 200мг доксициклина в сутки в течение всего курса лечения. Суточную дозу препарата Доксибене разрешается принимать за один прием или делить на 2 приема с интервалом 12 часов.
Взрослым и подросткам, масса тела которых составляет от 50 до 70кг, рекомендуется назначение 200мг доксициклина в первый день терапии, после чего рекомендуется перейти на прием 100мг доксициклина в сутки.
Детям в возрасте старше 8 лет, масса тела которых меньше 50кг, рекомендуется назначение доксициклина в дозе 4мг/кг массы тела в первый день терапии, после чего рекомендуется перейти на прием доксициклина в дозе 2мг/кг массы тела в сутки. При тяжелых инфекциях в течение всего курса рекомендуется принимать доксициклин в дозе 4мг/кг массы тела в сутки.
Продолжительность терапии обычно составляет от 7 до 14 дней, терапию необходимо продолжать в течение минимум 3 дней после исчезновения симптомов заболевания.
При заболеваниях, которые вызваны бета-гемолитическим стафилококком, продолжительность терапии должна составлять не менее 10 дней.

Особые схемы терапии:
Взрослым с заболеваниями, которые переносятся клещами, рекомендуется назначение 200мг доксициклина в сутки в течение 10-20 дней;
Женщинам при острой гонорее, а также мужчинам при остром уретрите, который вызван гонококками, рекомендуется назначение 200мг доксициклина в сутки в течение 7 дней;
Мужчинам, страдающим инфекционными заболеваниями мочеполовой системы с нарушением возможности оплодотворения невыясненной этиологии, рекомендуется назначение 200мг доксициклина в сутки в течение 28 дней (необходимо одновременное лечение партнеров);
При острых инфекционных заболеваниях, которые вызваны гонококками и хламидиями, рекомендуется назначение 200мг доксициклина в сутки в течение 10 дней;
При острых неспецифических заболеваниях половых органов у женщин рекомендуется назначение 200мг доксициклина в сутки в течение 10-14 дней (в комплексе с другими препаратами);
Взрослым при сифилисе рекомендуется назначение 300мг доксициклина в сутки в течение не менее 10 дней;
При дерматологических заболеваниях рекомендуется назначение 100мг доксициклина в сутки в течение 1-3 недель.
При продолжительной терапии препаратом Доксибене рекомендуется контролировать функцию печени и почек.

В период терапии препаратом Доксибене у пациентов возможно развитие таких нежелательных эффектов:
Со стороны сердца, сосудов и системы кроветворения: тахикардия, лейкопения, лейкоцитоз, анемия, тромбоцитопения, нарушения коагуляции, лимфаденопатия. В единичных случаях также отмечалось наличие токсичной зернистости в гранулоцитах и атипичных лимфоцитов.
Со стороны центральной нервной системы: парестезии, снижение остроты зрения, повышение внутричерепного давления, чрезмерная возбудимость, генерализованные судороги.
Со стороны желудочно-кишечного тракта и печени: изжога, метеоризм, тошнота, рвота, нарушение стула, стоматит, глоссит, изменение цвета зубов. Возможно также развитие псевдомембранозного энтероколита, которое может требовать отмены препарата Доксибене.
Со стороны мочевыделительной системы: гематурия, нарушение функции почек, интерстициальный нефрит, анурия.

Аллергические реакции: кожный зуд, крапивница, эритема, бронхоспазм, фотосенсибилизация, синдром Лайелла, синдром Стивенса-Джонсона, отек Квинке, анафилактический шок. Возможно также развитие реакции, которая сопровождается гипертермией, головной болью и артралгией.
Другие: боль в мышцах и суставах, нарушение вкуса и обоняния, вагинальный и оральный кандидоз, зуд в области анального отверстия, гипертрихоз. Кроме того, доксициклин может увеличивать уровень остаточного азота в плазме крови.
При развитии нежелательных эффектов следует отменить препарат и как можно раньше обратиться к врачу, который примет решение о возможности дальнейшего применения доксициклина или назначит альтернативную терапию.

Доксибене не назначают пациентам с индивидуальной чувствительностью к доксициклину и другим препаратам тетрациклинового ряда, а также вспомогательным веществам препарата.
Доксибене противопоказан пациентам с выраженными нарушениями функции печени и почек.
Доксициклин не применяют для терапии детей младше 8 лет, так как использование препарата в период развития зубов может оказать необратимое влияние на цвет зубной эмали.
Осторожность необходимо соблюдать при назначении препарата Доксибене пациентам, страдающим аритмией, а также пациентам, которые подвергаются чрезмерному воздействию ультрафиолетовых лучей (в связи с риском развития фотосенсибилизации не следует находиться продолжительное время под солнечными лучами, а также посещать солярий в период терапии доксициклином).
Доксибене следует с осторожностью назначать пациентам, которые управляют потенциально небезопасными механизмами и водят автомобиль.

Доксибене назначают беременным женщинам только по жизненным показаниям. Следует учитывать, что доксициклин проникает через гематоплацентарный барьер и может вызвать нарушения роста и развития плода. При возможности следует использовать альтернативные препараты в период беременности.
Если избежать приема доксициклина в период лактации нельзя, следует отменить грудное вскармливание.

Доксибене следует с осторожностью назначать пациентам, которые принимают препараты наперстянки.
Доксициклин может потенцировать эффект антикоагулянтов непрямого действия, курареподобных средств, а также усиливать гипогликемическое действие пероральных противодиабетических средств производных сульфонилмочевины.
Фенобарбитал и карбамазепин при сочетанном применении с препаратом Доксибене уменьшают период полураспада доксициклина. Также период полураспада доксициклина уменьшается у пациентов с хроническим алкоголизмом.
Препарат Доксибене уменьшает противомикробную активность пенициллинов и цефалоспоринов.
Препарат усиливает токсическое действие циклоспорина.
Доксициклин изменяет плазменные концентрации лития.

Существует риск развития острой почечной недостаточности при сочетанном применении доксициклина и метоксифлуранового наркоза.
Запрещено сочетанное применение доксициклина и изотретиноина.
Возможно снижение эффективности пероральных контрацептивов, содержащих эстрогенный компонент, в период терапии препаратом Доксибене.
При одновременном применении теофиллина и доксициклина возрастает риск развития нежелательных эффектов со стороны пищеварительного тракта.
Антацидные препараты, в состав которых входит алюминий, кальций и магний, а также препараты железа и лекарственные средства, содержащие соли висмута, при сочетанном применении с препаратом Доксибене снижают кишечную абсорбцию доксициклина.

При передозировке доксициклина у пациентов отмечалось развитие нарушений функции печени, а также нежелательных эффектов со стороны желудочно-кишечного тракта.
Специфического антидота нет. При интоксикации доксициклином назначают промывание желудка и симптоматические средства.
При передозировке также возможно назначение препаратов кальция (так как доксициклин образует с ионами кальция хелатные комплексы).
Проведение гемодиализа и перитонеального диализа при отравлении доксициклином неэффективно.

Капсулы, содержащие 100мг активного вещества, по 10 штук в пластинке, по 1 пластинке, помещенной в картонную пачку.
Капсулы, содержащие 200мг активного вещества, по 5 штук в пластинке, по 1 пластинке, помещенной в картонную пачку.

Препарат Доксибене годен в течение 3 лет при условии хранения в помещениях с температурой, не превышающей 25 градусов Цельсия.

Доксициклин, Юнидокс Солютаб.
Смотрите также список аналогов препарата Доксибене.

Инструкция составлена коллективом авторов и редакторов сайта Piluli. Список авторов справочника лекарств представлен на странице редакции сайта: Редакция сайта.

Начните вводить название в строке поиска:

Доксибене капсулы: инструкция и аналоги

діюча речовина: доксициклін;

1 капсула містить доксицикліну 100 мг у вигляді доксицикліну гіклату;

допоміжні речовини: віск жовтий, олія соєва гідрогенізована, олія соєва частково гідрогенізована, тригліцериди середнього ланцюга, лецитин (Е 322), етилванілін, ацетофенон, гліцерин (85 %), желатин, титану діоксид (Е 171), мідні комплекси хлорофілів (водорозчинні) (Е 141), каріон 83 суха речовина: сорбіт (Е 420), маніт (Е 421), крохмаль гідрогенізований. 

Лікарська форма

Капсули м’які.

Основні фізико-хімічні властивості: вміст капсул: масляниста маса від жовтого до зеленкуватого кольору. Капсульна оболонка: колір: темно-зелений непрозорий; форма: довгаста; розмір: 4.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальний засіб для системного застосування. Тетрацикліни. Код АТХ J01A A02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Доксициклін чинить бактеріостатичну дію; його антимікробний ефект реалізується шляхом пригнічення синтезу білків. Препарат є ефективним щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій та деяких інших мікроорганізмів.

Фармакокінетика.

Тетрацикліни легко всмоктуються та зв’язуються з білками плазми крові. Вони накопичуються у жовчі та виводяться у біологічно активній формі у високих концентраціях із сечею та фекаліями.

Доксициклін практично повністю абсорбується після перорального застосування. Дослідження показують, що абсорбція доксицикліну відрізняється від деяких інших тетрациклінів, та на неї не впливає одночасне вживання їжі (у тому числі молока).

Після прийому дози 200 мг максимальна концентрація доксицикліну в сироватці крові здорових дорослих добровольців становила у середньому 2,6 мкг/мл через 2 години і знижувалася до 1,45 мкг/мл через 24 години.

Доксициклін є високоліпофільною речовиною та має низьку спорідненість з кальцієм. Він є високостабільним у плазмі крові.

Доксициклін застосовувати для лікування різних інфекцій, спричинених чутливими штамами грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, та деякими іншими мікроорганізмами, а саме:

Інфекції дихального тракту: пневмонія та інші захворювання нижніх дихальних шляхів, спричинені чутливими штамами Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenza, Klebsiella pneumoniae. Пневмонія, спричинена Mycoplasma pneumoniae. Лікування хронічних бронхітів, синуситів.

Інфекції сечовивідного тракту: інфекції, спричинені чутливими штамами виду Klebsiella, Enterobacter, а також бактеріями Escherichia coli, Streptococcus faecalis.

Хвороби, що передаються статевим шляхом: інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis, включаючи неускладнені уретральні та ендоцервікальні інфекції та інфекції прямої кишки. Негонококові уретрити, спричинені Ureaplasma urealyticum (T-mycoplasma). М’який шанкр, пахова гранульома, венерична гранульома. Доксициклін є альтернативним препаратом для лікування гонореї та сифілісу.

Інфекції шкіри: акне при необхідності застосування антибіотикотерапії.

Оскільки доксициклін відноситься до групи тетрациклінових антибіотиків, його можна застосовувати при інфекціях, спричинених мікроорганізмами, чутливими до тетрациклінів, а саме:

Офтальмологічні інфекції: інфекції, спричинені чутливими бактеріями gonococci, staphylococci та Haemophilus influenza. Інфекція, що спричиняє трахому, не завжди елімінується, що підтверджується при проведенні імунофлуоресцентного аналізу. Для лікування паратрахоми доксициклін можна застосовувати як монотерапію або у комбінації з іншими лікарськими засобами.

Рикетсійні інфекції: плямиста гарячка скелястих гір, група висипних тифів, гарячка Ку, ендокардит, спричинений Coxiella, кліщова гарячка.

Інші інфекції: орнітоз, бруцельоз (при застосуванні у комбінації зі стрептоміцином), холера, бубонна чума, епідемічний зворотний тиф; кліщова зворотна гарячка; туляремія, меліоїдоз, тропічна малярія, резистентна до хлороквіну та гострий кишковий амебіаз (при застосуванні у комбінації з амебіцидом).

Доксициклін є альтернативним препаратом для лікування лептоспірозу, газової гангрени та правця.

Доксициклін показаний для профілактики наступних станів: японська річкова лихоманка, діарея мандрівника (спричинена ентеротоксичною Esherihia coli), лептоспіроз, малярія. Профілактику малярії слід проводити відповідно до діючої практики через можливість розвитку резистентності.

Підвищена чутливість до доксицикліну, до будь-якої допоміжної речовини препарату або до інших тетрациклінів.

Тяжкі порушення функції печінки.

Пацієнтам, які мають алергічні реакції на сою або арахіс, не слід застосовувати цей препарат.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Абсорбція доксицикліну з травного тракту може бути знижена при одночасному застосуванні антацидів, що містять алюміній, кальцій, магній, або інших препаратів та продуктів, що містять ці катіони (наприклад, молока, молочних продуктів та фруктових соків, що містять кальцій), при пероральному застосуванні цинку, препаратів солей заліза чи вісмуту, активованого вугілля або холестираміну. Застосування доксицикліну разом з такими препаратами має бути максимально розподілене у часі.

Бактеріостатичні препарати можуть впливати на бактерицидну дію пеніциліну, тому рекомендується уникати одночасного застосування доксицикліну з пеніциліном.

Період напіврозпаду доксицикліну в сироватці крові може бути скорочений, коли пацієнти одночасно отримують барбітурати, карбамазепін або фенітоїн. У такому випадку слід розглядати збільшення добової дози доксицикліну.

Були повідомлення про подовження протромбінового часу у пацієнтів, які приймали варфарин і доксициклін. Тетрацикліни знижують активність протромбіну плазми крові, тому може знадобитися зниження дози антикоагулянтів.

Рифампіцин, індукуючи речовини з класу барбітуратів, а також препарати із протисудомною дією, такі як карбамазепін, дифенілгідантоїн та примідон, можуть прискорити метаболізм доксицикліну у печінці шляхом індукування ферментів печінки, внаслідок чого досягнення терапевтично дієвих концентрацій доксицикліну у крові під час прийому стандартної дози буде неможливим.

Алкоголь може зменшувати період напіввиведення доксицикліну.

Повідомлялося про кілька випадків вагітності та проривної кровотечі при одночасному застосуванні доксицикліну та пероральних контрацептивів.

Препарат може посилювати ефект антикоагулянтів непрямої дії, гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини. При такому комбінованому застосуванні слід постійно контролювати рівень глюкози в крові і параметри коагуляції крові і, при необхідності, знижувати дози цих препаратів.

Препарат проявляє антагоністичні властивості щодо бактерицидної дії пеніцилінів та цефалоспоринів.

Доксициклін потенціює ефект курареподібних речовин.

Доксициклін може підвищувати плазмові концентрації циклоспорину. Одночасне застосування цих препаратів повинно супроводжуватися ретельним наглядом.

Повідомлялося про токсичну дію на нирки з летальним наслідком при одночасному застосуванні тетрациклінів та метоксифлурану.

Слід уникати одночасного застосування доксицикліну з бета-лактамними антибіотиками, оскільки це може призвести до зниження антибактеріальної ефективності.

Комбінація потенційно нефротоксичного метоксифлуранового наркозу з терапією доксицикліном може призвести до гострої ниркової недостатності.

При лікуванні акне ізотретиноїном необхідно витримати перерву після терапії доксицикліном, оскільки обидва препарати у деяких випадках можуть призводити до оборотного підвищення внутрішньочерепного тиску.

Одночасне застосування теофіліну і доксицикліну може посилити ризик виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

Доксициклін може призвести як до підвищення, так і до зниження рівня літію у плазмі крові при одночасному застосуванні з препаратами літію. У поодиноких випадках може бути зменшена ефективність дії протизаплідних гормональних контрацептивів. У зв’язку з цим рекомендується користуватися негормональними протизаплідними засобами.

Взаємодія з проведенням лабораторних досліджень: прийом тетрациклінів може призвести до отримання неточних результатів лабораторних аналізів на визначення рівня цукру, білка, уробіліну та катехоламінів у сечі.

Особливості застосування

Фоточутливість. Випадки фоточутливості з клінічними проявами вираженої реакції сонячного опіку можуть виникнути у пацієнтів, які застосовують препарати тетрациклінового ряду, після перебування під прямим сонячним опромінюванням або ультрафіолетовим випромінюванням. Пацієнти з вірогідністю перебування під прямим сонячним або ультрафіолетовим випромінюванням повинні бути проінформовані щодо розвитку вказаних реакцій під час застосування препаратів тетрациклінового ряду з рекомендацією припинити лікування при перших ознаках еритеми.

Пацієнти з порушеннями функцій печінки. Доксициклін слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функцій печінки, а також тим, хто одночасно приймає потенційно гепатотоксичні препарати. Про порушення показників функцій печінки, що виникали під час як перорального, так і парентерального застосування тетрациклінів, включаючи доксициклін, повідомлялося рідко.

Пацієнти з порушеннями функцій нирок. У пацієнтів із нормальними функціями нирок екскреція доксицикліну нирками становить приблизно 40 % за 72 години. Цей показник може знижуватися до 1-5 % за 72 години у пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну – нижче 10 мл/хв). Дослідження показали, що не існує значущої різниці у періоді напіввиведення доксицикліну з сироватки крові у пацієнтів із нормальною функцією нирок та при нирковій недостатності тяжкого ступеня. Гемодіаліз не впливає на період напіввиведення доксицикліну з сироватки крові.

Антианаболічна дія тетрациклінів може підвищувати рівень сечовини крові. Дослідження показали, що такий антианаболічний ефект не виникає при застосуванні доксицикліну у пацієнтів із нирковою недостатністю тяжкого ступеня.

Збільшення росту мікрофлори. Застосування антибіотиків у деяких випадках може призводити до збільшення росту нечутливих мікроорганізмів, у тому числі Candida. Випадки розвитку псевдомембранозного коліту реєстрували при застосуванні майже всіх класів антибактеріальних препаратів, у тому числі доксицикліну.

У випадку розвитку суперінфекції, спричиненої резистентними мікроорганізмами, антибіотик слід відмінити та призначити відповідну терапію.

Повідомлялося про виникнення псевдомембранозного коліту у пацієнтів, які застосовували антибактеріальні препарати, включаючи доксициклін. Ступінь тяжкості захворювання був від легкого до такого, що загрожує життю. Важливо розглядати можливість цього діагнозу у пацієнтів із діареєю, що є наслідком антибактеріальної терапії.

При застосуванні антибактеріальних препаратів, включаючи доксициклін, повідомлялося про розвиток діареї, асоційованої з Clostridium difficile (CDAD), зі ступенем тяжкості від легкого до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних препаратів впливає на нормальну флору кишечнику та призводить до підвищеного росту C. difficile.

C. difficile продукує токсини А та В, що, у свою чергу, сприяє розвитку CDAD.

Штами C. difficile, що продукують токсини, можуть підвищувати захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції є резистентними до антибактеріальної терапії та можуть потребувати колектомії. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки про розвиток CDAD повідомлялося після 2 місяців після завершення антибактеріальної терапії.

Езофагіт. Повідомлялося про розвиток езофагіту та виразок стравоходу при застосуванні тетрациклінів, включаючи доксициклін, у формі таблеток та капсул. Більшість пацієнтів із такими скаргами застосовували препарат одразу перед сном або з недостатньою кількістю рідини.

Порфірія. Рідко повідомлялося про розвиток порфірії у пацієнтів, які застосовували тетрацикліни.

Венеричні захворювання. Під час лікування венеричних захворювань при підозрі на супутнє захворювання на сифіліс необхідно проводити відповідну діагностику, включаючи мікроскопічне дослідження у темному полі. У таких випадках серологічні дослідження слід проводити щомісяця протягом не менше 4 місяців.

Інфекції, спричинені β-гемолітичним стрептококом. При інфекціях, спричинених β-гемолітичними стрептококами групи А, лікування слід проводити щонайменше 10 днів.

Міастенія гравіс. Через можливість слабкої нервово-м’язової блокади препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із міастенією гравіс.

Системний червоний вовчак. Застосування тетрациклінів може призвести до загострення перебігу системного червоного вовчаку.

Метоксифлуран. Застосовувати метоксифлуран разом із тетрациклінами слід з обережністю.

Доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія. Про випинання тім’ячка у новонароджених та доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію у підлітків та дорослих повідомлялося при застосуванні повних терапевтичних доз. Клінічні прояви вказаних розладів швидко зникали після припинення застосування доксицикліну.

Інше. Препарат містить сорбіт, тому його не слід застосовувати пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози.

Препарат приймати під час їди, запиваючи великою кількістю рідини (не молока або молочних продуктів), у вертикальному положенні. Не рекомендується лягати у ліжко одразу після прийому препарату.

Дорослі. Звичайна доза доксицикліну дорослим для лікування гострих інфекцій становить 200 мг у перший день лікування (за 1 прийом або по 100 мг кожні 12 годин) та 100 мг на добу у наступні дні. При лікуванні тяжких інфекцій слід застосовувати препарат у дозі 200 мг на добу протягом усього періоду лікування.

Перевищення рекомендованої дози може призвести до збільшення частоти розвитку побічних реакцій. Терапія повинна продовжуватися протягом 24-48 годин після зникнення симптомів захворювання та гарячки.

При стрептококових інфекційних захворюваннях застосування препарату слід продовжувати протягом 10 днів для попередження розвитку ревматичної гарячки або гломерулонефриту.

Діти. Дітям віком від 12 років з масою тіла до 45 кг рекомендована доза становить 4,4 мг/кг маси тіла (у перший день лікування рекомендовану дозу застосовувати за 1 або 2 прийоми), у наступні дні доза становить 2,2 мг/кг маси тіла (за 1 або 2 прийоми); при більш тяжких інфекційних захворюваннях можна призначити до 4,4 мг/кг маси тіла.

Дітям з масою тіла більше 45 кг призначається звичайна доза для дорослих.

Застосування препарату для лікування окремих інфекцій.

Акне: рекомендована доза становить 50 мг на добу разом з їжею (у тому числі з рідиною) протягом 6-12 тижнів (з цією метою випускаються лікарські форми, що містять 50 мг доксицикліну).

Хвороби, що передаються статевим шляхом: для лікування таких захворювань як неускладнені гонококові інфекції (виняток – аноректальні інфекції у чоловіків), неускладнені уретральні і ендоцервікальні інфекції та інфекції прямої кишки, спричинені Chlamydia trachomatis, негонококові уретрити, спричинені Ureaplasma urealyticum рекомендована доза становить 100 мг 2 рази на добу протягом 7 днів.

Для лікування гострого епідидимоорхіту, спричиненого Chlamydia trachomatis або Neisseria gonorrhea, препарат слід застосовувати по 100 мг 2 рази на добу протягом 10 днів.

Для лікування первинного та вторинного сифілісу рекомендована доза препарату для пацієнтів без підтвердженої вагітності та з алергією на пеніциліни становить 200 мг перорально 2 рази на добу протягом 2 тижнів (як альтернатива терапії пеніцилінами).

Епідемічний зворотний тиф, кліщовий зворотний тиф: рекомендована доза препарату становить 100-200 мг одноразово залежно від ступеня тяжкості захворювання.

Тропічна малярія, резистентна до хлороквіну: рекомендована доза становить 200 мг на добу протягом щонайменше 7 днів у зв’язку з потенційним тяжким перебігом інфекційного захворювання.

Як додаткову терапію до доксицикліну завжди слід застосовувати швидкодіючий шизонтицид, (наприклад хінін), доза якого є різною залежно від випадку, у зв’язку з потенційним тяжким перебігом інфекційного захворювання.

Профілактика малярії: рекомендована доза препарату дорослим становить 100 мг на добу. Дітям віком від 12 років рекомендована доза препарату становить від 2 мг/кг на добу до загальної дози, що становить 100 мг на добу. Профілактику можна розпочати за 1-2 дні до подорожі у регіон з малярією. Профілактичне застосування препарату слід продовжувати кожен день під час перебування у регіоні з малярією та протягом 4 тижнів після того, як було залишено регіон з малярією. Також слід враховувати чинні стандарти щодо лікування малярії.

Профілактика японської річкової гарячки: рекомендована доза препарату становить 200 мг одноразово.

Профілактика діареї мандрівника у дорослих: рекомендована доза препарату становить 200 мг у перший день подорожі (застосовується у вигляді єдиної дози 200 мг або по 100 мг кожні 12 годин) та по 100 мг на добу протягом наступних днів подорожі. Інформація щодо застосування препарату довше ніж 21 день з метою профілактики відсутня.

Профілактика лептоспірозу: рекомендована доза препарату становить 200 мг 1 раз на тиждень протягом усього часу перебування у регіоні з лептоспірозом та 200 мг у кінці подорожі. Інформація щодо застосування препарату довше ніж 21 день з метою профілактики відсутня.

Застосування препарату пацієнтами літнього віку: препарат можна застосовувати у звичайних дозах без спеціальних застережень. Немає необхідності у корекції дози при порушенні функцій нирок. Доксициклін може бути препаратом вибору для пацієнтів літнього віку, оскільки його застосування менш пов’язане з розвитком подразнення та виразками стравоходу.

Застосування препарату пацієнтам із порушеннями функцій нирок: застосування препарату у рекомендованих дозах не призводить до акумуляції антибіотика у такої категорії пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування препарату пацієнтам із порушеннями функцій печінки: див. розділ «Особливості застосування».

Діти

Препарат протипоказаний для застосування дітям віком до 12 років.

Як і інші тетрацикліни, доксициклін формує стабільні кальцієві комплекси у будь-якій тканині, що формує кістки. Зниження рівня росту малої гомілкової кістки спостерігалося у недоношених дітей, які отримували тетрацикліни перорально у дозі 25 мг/кг кожні 6 годин. Ця побічна реакція є оборотною при відміні препарату.

Застосування тетрациклінів у період розвитку зубів (дітям віком до 12 років) може спричинити постійну зміну кольору зубів (жовтий-коричневий-сірий). Така побічна реакція зустрічається частіше під час тривалого застосування, але також може спостерігатися під час повторних коротких курсів лікування. Також були повідомлення про гіпоплазію емалі.

У пацієнтів, які застосовували тетрацикліни, включаючи доксициклін, спостерігалися нижченаведені побічні реакції.

Інфекції та інвазії: суперінфекція, що може зумовити кандидоз, глосит, стоматит, стафілококовий ентероколіт, псевдомембранозний коліт (зі збільшенням росту Clostridium difficile), гостре запалення зовнішніх статевих органів та піхви у жінок (вульвовагініт), свербіж в анальній зоні (анальний свербіж).

З боку кровотворної та лімфатичної системи: розлади коагуляції крові, зниження активності протромбіну, гемолітична анемія, лейкоцитопенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, анемія, лімфоцитопенія, лімфаденопатія, наявність атипових лімфоцитів та токсичної зернистості у гранулоцитах, нейтропенія, порфірія, еозинофілія, ацидоцитоз.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (у тому числі анафілактичний шок, анафілаксія, ангіоневротичний набряк, диспное, сироваткова хвороба, периферичні набряки, тахікардія, кропив’янка), анафілактоїдні реакції, анафілактоїдна пурпура, псевдоанафілактична реакція, генералізована екзантема, еритема, свербіж, поліморфна ексудативна еритема, оборотний локальний набряк шкіри, слизових оболонок або суглобів (ангіоедема), бронхіальна астма, локальна екзантема геніталій та інших зон, злоякісна ексудативна еритема, набряк обличчя, набряк язика, набряк гортані зі звуженням дихальних шляхів, тахікардія, артеріальна гіпотензія, що може прогресувати до шоку, тяжкі шкірні реакції із загальними реакціями (такі як ексфоліативний дерматит та синдром Лайєлла), перикардит, загострення перебігу системного червоного вовчака. Можуть виникати алергічні реакції на протеїни сої.

Психічні порушення: страх, неспокій, збудження, судоми (повідомлялось про випадок епілептичного нападу після перорального прийому доксицикліну).

З боку нервової системи: парестезії, злоякісна внутрішньочерепна гіпертензія (Рseudotumor cerebri), що зникає після припинення лікування і характеризується головним болем, нудотою, блюванням, можливими розладами зору (розпливчастий зір, скотома, диплопія, тимчасова втрата зору) внаслідок папілоедеми, припливи, оборотна часткова втрата нюхової та смакової чутливості, довготривала втрата зору. Про випинання тім’ячка у новонароджених та доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію у дітей та дорослих повідомлялося при застосуванні повних терапевтичних доз тетрациклінів.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: дзвін у вухах, шум у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія.

З боку травного тракту: нудота, діарея, диспепсія, печія, біль у животі, зміна кольору зубної емалі, блювання, дисфагія, езофагіт, панкреатит, гіпоплазія емалі, здуття живота, метеоризм, стеаторея, стоматит, фарингіт, дисфонія, утруднення ковтання, псевдомембранозний ентероколіт, анорексія, почорніння язика, необоротна зміна кольору зубів та ушкодження емалі. При неправильному ковтанні капсул доксицикліну гіклату (наприклад, у положенні лежачи) можуть виникнути виразки стравоходу, оскільки капсули прилипають до слизової оболонки стравоходу і шляхом гідролізу можуть бути локально вивільнені потужні кислоти.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність, гепатотоксичність із тимчасовим підвищенням значень показників функції печінки, панкреатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, висипання, включаючи макулопапульозні та еритематозні висипання, реакції фоточутливості шкіри (почервоніння, набряк, формування пухирів та знебарвлення шкіри), фотооніхолізис, алергічна реакція може захопити нігті (відокремлення та знебарвлення нігтів), синдром лікарської гіперчутливості з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).

З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин: міалгія, артралгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: гематурія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, анурія, підвищення рівня сечовини у крові. Метаболізовані тетрацикліни спричиняють синдром, подібний до синдрому Фанконі, включаючи альбумінурію, аміноацидурію, гіпофосфатемію, гіпокаліємію та ацидоз у канальцях нирок.

Тетрацикліни можуть спричинити нефротоксичність або погіршувати попереднє ураження нирок (що характеризується підвищенням сироваткових рівнів креатиніну та сечовини).

Інші порушення: при застосуванні тетрациклінів протягом тривалого часу спостерігалося мікроскопічне забарвлення тканини щитовидної залози у коричнево-чорний колір. При цьому не було виявлено жодної патології щитовидної залози.

Заходи при виникненні побічних ефектів.

Псевдомембранозний коліт. У цьому випадку слід розглянути можливість відміни препарату, залежно від показань, та, при необхідності, негайно розпочати відповідне лікування (наприклад прийом специфічних антибіотиків/хіміотерапевтичних агентів з клінічно доведеною ефективністю). Протипоказані препарати, що пригнічують шлунково-кишкову перистальтику.

Тяжкі реакції гострої гіперчутливості (наприклад, анафілаксія). У таких випадках слід негайно припинити лікування препаратом та розпочати звичайні відповідні заходи невідкладної допомоги (введення антигістамінів, кортикостероїдів, симпатоміметиків і, при необхідності, застосувати штучне дихання).

Гостре передозування антибіотиками зустрічається рідко. Передозування може проявлятися ураженням паренхіми нирок, розвитком панкреатиту.

При передозуванні слід припинити застосування препарату, провести промивання шлунка та підтримуючу терапію.

Оскільки тетрациклін спроможний утворювати хелатні комплекси з солями кальцію, при інтоксикації як протидія можливе застосування солей кальцію. Діаліз не впливає на період напіввиведення препарату із сироватки крові, тому він неефективний при передозуванні.

Застосування тетрациклінів у період розвитку зубів (у період вагітності) може спричинити постійну зміну кольору зубів (жовтий-коричневий-сірий). Така побічна реакція зустрічається частіше під час тривалого застосування, але також може спостерігатися під час повторних коротких курсів лікування. Також були повідомлення про гіпоплазію емалі. У зв’язку із вищезазначеним препарат протипоказаний для застосування у період вагітності.

Тетрацикліни екскретуються у грудне молоко, тому застосування препарату протипоказане у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Вплив доксицикліну на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не досліджувався. При виникненні таких небажаних реакцій як артеріальна гіпотензія, дзвін у вухах, затуманення зору, скотома, диплопія чи довготривала втрата зору слід утримуватися від керування автотранспортом або від роботи з іншими механізмами.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

Упаковка

по 10 капсул у блістері, по 1 блістеру у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.