Фуросемид таблетки инструкция по применению цена в украине

Формы выпуска

Показания для применения Фуросемида

Режим дозирования

Противопоказания

Особенности Фуросемида

Побочные действия

Взаимодействие с другими медикаментами и продуктами питания

Передозировка

Условия хранения

Используемая литература

Это лекарственное средство относится к петлевым диуретикам из группы сульфамидов. Действующим веществом является фуросемид, в состав таблетированной формы входят также лактоза, картофельный крахмал и магния стеарат, а в растворе содержится вода для инъекций и натрия гидроксид.

В Украине приобрести этот медикамент можно только по рецепту.

Формы выпуска

В интернет-аптеке «Бажаємо здоров’я» это лекарство можно найти в двух формах — таблетки Фуросемида и его раствор для внутривенного введения.

Каждая таблетка содержит 40 мг действующего вещества, а в одном миллилитре раствора находится 10 мг.

Таблетки имеют белый цвет с легким бежевым оттенком. Если цвет со временем изменился, или само лекарство стало крошиться или менять свои физико-химические свойства — необходимо проверить срок годности.

Показания для применения Фуросемида

Для использования препарата Фуросемид показания следующие:

• наличие у пациента ургентных отеков легких или головного мозга;
• отеки, возникающие при хронической сердечной недостаточности;
• застой жидкости при хронической почечной недостаточности;
• острая почечная недостаточность (чаще всего используется у беременных или во время активной родовой деятельности);
• разновидности нефротического синдрома, подразумевающие введение диуретиков;
• некоторые заболевания печени, сопровождающиеся отеками;
• артериальная гипертензия (в частности, гипертонический криз).

Режим дозирования

Конкретная схема лечения назначается специалистом в зависимости от вида и тяжести патологического состояния. Для взрослых пациентов максимальная суточная доза составляет 1500 мг. В инструкции к таблеткам Фуросемида или его раствору указаны несколько вариантов приема в зависимости от заболевания:

• хроническая сердечная недостаточность — начинать стоит с 20–50 мг в сутки, разделяя на три приема;
• хроническая почечная недостаточность и нефротический синдром — начальная доза составляет 40–80 мг;
• различные заболевания печени — в начале лечения препарат назначается в дозе 20–80 мг в сутки.

В детском возрасте общепринятой считается дозировка в 2 мг/кг, однако необходимо помнить, что он применяется только у детей с массой тела более 10 кг.

Противопоказания

Запрещено использовать это лекарственное средство у пациентов со следующими симптомами и диагностированными состояниями:

• гиповолемия или признаки обезвоживания, так как это чревато усугублением симптоматики;
• гипокалиемия, так как это вещество не относится к калийсберегающим;
• анурия при почечной недостаточности, так как это приведет к дополнительному повреждению почек;
• тяжелая гипонатриемия — для предотвращения дополнительной потери натрия;
• прекома или коматозное состояние, спровоцированное печеночной недостаточностью;
• индивидуальная непереносимость компонентов;
• наблюдавшиеся в прошлом аллергические реакции в ответ на введение фуросемида или других сульфонамидов.

Особенности Фуросемида

Существуют определенные группы пациентов, назначение этого диуретика которым не рекомендовано или требует усиленного мониторинга со стороны врача:

• беременные женщины — использование указанного лекарства противопоказано, так как оно способно проникать сквозь гемато-плацентарный барьер и оказывать повреждающее действие на ткани плода;
• водители и лица, работа которых требует повышенной внимательности — не рекомендуется из-за риска возникновения побочных реакций (например, головокружения и ортостатической гипотензии);
• пациенты с сахарным диабетом — диуретик может ослабить эффект от сахароснижающих препаратов;
• больные с диагностированной гипотензией — неправильный подбор дозы может привести к критическому снижению артериального давления;
• лица с гепаторенальным синдромом.

Побочные действия

У некоторых людей на фоне приема лекарства могут наблюдаться следующие реакции:

• сердечно-сосудистая система — резкое снижение уровня артериального давления, усиление тромбообразования;
• мочевыделительная система — нефрит, задержка отведения мочи, развитие острой почечной недостаточности;
• желудочно-кишечный тракт — тошнота и рвота, возможно воспаление поджелудочной железы;
• орган слуха — временное снижение слуха, звон в ушах, в тяжелых случаях — глухота;
• иммунная система — анафилактические реакции, отек в месте введения, крапивница, токсический эпидермальный некролиз;
• нервная система — развитие энцефалопатии на фоне повреждения печени.

При возникновении указанной клинической картины необходимо прекратить прием и обратиться за помощью к лечащему врачу.

Взаимодействия с другими медикаментами и продуктами питания

Существуют некоторые группы лекарств, одновременно с которыми назначать фуросемид не следует:

1. Средства, для которых характерна ототоксичность. Указанный препарат потенцирует это действие, вследствие чего значительно увеличивается риск развития нарушений слуха.
2. Медикаменты, содержащие литий. Этот микроэлемент является токсичным для организма, а на фоне одновременного приема наблюдается уменьшение скорости его выведения и усиление его эффектов.
3. Нестероидные противовоспалительные. Они способны угнетать активность диуретика, в то время как он увеличивает их токсичность.
4. Нефротоксичные препараты. Одновременное назначение приводит к повышению риска повреждения почечной ткани.

Передозировка

При значительном превышении суточной дозы наблюдаются явления, связанные с дефицитом жизненно важных электролитов:

• резкое снижение уровня артериального давления, что может приводить к шоку;
• фибрилляция желудочков;
• гиповолемия;
• острая почечная недостаточность;
• потеря сознания, бред, галлюцинации;
• признаки излишнего тромбообразования.

В случае выявления подобных симптомов необходимо прекратить прием медикамента и немедленно обратиться за медицинской помощью.

Условия хранения

Хранить указанное лекарственное средство необходимо в оригинальной упаковке в месте, защищенном от детей. Следите, чтобы внутрь не попала влага или посторонние загрязнители. Температура не должна превышать +25°С. Следите, чтобы препарат не подвергался воздействию прямых солнечных лучей.

Помните — безопасным является употребление только того вещества, которое находится в сроке годности. Ознакомиться с ним можно на каждой упаковке. Для таблетированных форм он составляет 4 года, а для раствора — 2 года. По истечению этого срока употребление может не только не привести к ожидаемому результату, но и нанести вред здоровью.

На сайте интернет-аптеки «Бажаємо здоров’я» указана цена Фуросемида, его полная инструкция и вся информация о возможной доставке. При оформлении заказа вы можете выбрать любой регион Украины из тех, куда ее возможно осуществить.

Используемая литература

1. Единый справочник лекарств в Украине
2. Справочник лекарственных препаратов Компендиум
3. Нормативно-директивные документы МОЗ Украины

Инструкция — Фуросемид таблетки 40мг №20

Фуросемид

Furosemide

Таблетки

1 таблетка содержит
активное вещество: фуросемида 40 мг,
вспомогательные вещества: сахар молочный, крахмал картофельный, крахмал 1500, магния стеарат.

50 таблеток.

Фуросемид — быстродействующий диуретик с выраженным мочегонным эффектом. Фуросемид оказывает выраженное диуретическое, натрийуретическое, хлоруретическое действие, увеличивает выведение ионов калия, кальция, магния. Угнетает реабсорбцию ионов натрия, хлора в основном в толстом сегменте восходящей петли Генле.

При сердечной недостаточности уже через 20 мин приводит к снижению преднагрузки на сердце. Максимальный гемодинамический эффект достигается ко второму часу действия препарата, что обусловлено снижением тонуса венозных сосудов, уменьшением объема циркулирующей крови и межклеточной жидкости. Оказывает гипотензивное действие вследствие увеличения выведения натрия хлорида, снижения реакции гладкой мускулатуры сосудов на вазоконстрикторные воздействия и в результате уменьшения объема циркулирующей крови.

При внутривенном введении действие фуросемида развивается через 5 — 10 мин, достигает максимума через 30 мин; диуретический эффект продолжается в течение 2 часов, при сниженной функции почек — до 8 ч.

В период действия выведение ионов натрия значительно возрастает, однако после его прекращения скорость выведения уменьшается ниже исходного уровня (синдром «рикошета» или «отмены»). Феномен обусловлен резкой активацией ренин-ангиотензинового и других антинатрийуретических нейрогуморальных звеньев регуляции в ответ на массивный диурез, стимулирует аргининвазопрессивную и симпатическую системы. Уменьшает уровень предсердного натрийуретического фактора в плазме, вызывает вазоконстрикцию. Вследствие феномена «рикошета» при введении 1 раз в сутки может не оказывать существенного влияния на суточное выведение натрия и артериальное давление.

Абсорбция высокая, максимальная концентрация отмечается в плазме крови при приеме внутрь через 1 ч. Биодоступность — 60 — 70%. Относительный объем распределения — 0,2 л/кг. Связь с белками плазмы крови — 98%. Проникает через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком. Метаболизируется в печени. Секретируется в просвет почечных канальцев через существующую в проксимальном отделе нефрона систему транспорта анионов. 60 — 70% выделяется почками, остальная часть — кишечником. Период полувыведения — 1 — 1,5 ч.

Отеки сердечного или почечного происхождения. Отек печеночного происхождения (в комбинации с калийсберегающими средствами). Повышенное артериальное давление при хронической почечной недостаточности, в случае противопоказания к приему тиазидных мочегонных средств (или клиренс креатинина ниже 30 мл/мин).

Гиперчувствительность, острый гломерулонефрит, острая почечная недостаточность с анурией (величина клубочковой фильтрации менее 3 — 5 мл/мин), тяжелая печеночная недостаточность, печеночная кома и прекома, стеноз мочеиспускательного канала, обструкция мочевыводящих путей камнем, прекоматозные состояния, гипергликемическая кома, гиперурикемия, подагра, декомпенсированный митральный или аортальный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия, повышение центрального венозного давления (свыше 10 мм рт.ст.), артериальная гипотензия, острый инфаркт миокарда, панкреатит, нарушение водно-электролитного обмена и кислотно-щелочного равновесия (гипокалиемия, алкалоз, гиповолемия, гипонатриемия, гипохлоремия, гипокальциемия, гипомагниемия), дигиталисная интоксикация.

С осторожностью применяют при гиперплазии предстательной железы, системной красной волчанке, гипопротеинемии (риск развития ототоксичности), сахарном диабете (снижение толерантности к глюкозе), стенозирующем атеросклерозе церебральных артерий, беременности (особенно первая половина, возможно применение по жизненным показаниям), в период лактации.

При беременности применение фуросемида возможно только в течение короткого времени и лишь в том случае, когда предполагаемая польза терапии для матери превышает потенциальный риск для плода.

Поскольку фуросемид может выделяться с грудным молоком, а также подавлять лактацию, при необходимости применения в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.

Фуросемид принимают внутрь. Доза зависит от течения и тяжести заболевания.
Взрослые. При отеках сердечного, почечного или печеночного происхождения:
— среднетяжелое состояние: ½-1 таблетка в день,
— тяжелое состояние: 2-3 таблетки в день в 1 или 2 приема, либо 3-4 таблетки в день в 2 приема.
При повышенном артериальном давлении у больных с хронической почечной недостаточностью: в сочетании с другими антигипертензивными средствами (антагонисты ренин-ангиотензиновой системы), рекомендуемые обычные дозы 20 — 120 мг в день в один или два приема.
Дети.
Для лечения отеков суточная доза 1-2 мг/кг веса тела в 1-2 приема.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение АД, ортостатическая гипотензия, коллапс, тахикардия, аритмии, снижение ОЦК.

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, миастения, судороги икроножных мышц (тетания), парестезии, апатия, адинамия, слабость, вялость, сонливость, спутанность сознания.

Со стороны органов чувств: нарушения зрения и слуха.

Со стороны пищеварительной системы: снижение аппетита, сухость во рту, жажда, тошнота, рвота, запоры или диарея, холестатическая желтуха, панкреатит (обострение).

Со стороны мочеполовой системы: олигурия, острая задержка мочи (у больных с гипертрофией предстательной железы), интерстициальный нефрит, гематурия, снижение потенции.

Со стороны системы кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, апластическая анемия.

Со стороны водно-электролитного обмена: гиповолемия, дегидратация (риск развития тромбоза и тромбоэмболии), гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия, гипокальциемия, гипомагниемия, метаболический алкалоз.

Со стороны обмена веществ: гиповолемия, гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия, гипокалиемический метаболический алкалоз (как следствие этих нарушений — артериальная гипотензия, головокружение, сухость во рту, жажда, аритмия, мышечная слабость, судороги), гиперурикемия (с возможным обострением подагры), гипергликемия.

Аллергические реакции: пурпура, крапивница, эксфолиативный дерматит, многоформная экссудативная эритема, васкулит, некротизирующий ангиит, кожный зуд, озноб, лихорадка, фотосенсибилизация, анафилактический шок.

На фоне курсового лечения необходимо периодически контролировать артериальное давление, содержание электролитов плазмы крови (в т.ч. Na+, Ca2+, K+, Mg2+), кислотно-основное состояние, содержание остаточного азота, креатинина, мочевой кислоты, функции печени и проводить, при необходимости, соответствующую коррекцию лечения.
Пациенты с повышенной чувствительностью к сульфаниламидам и производным сульфонилмочевины могут иметь перекрестную сенсибилизацию к фуросемиду.
При назначении высоких доз фуросемида во избежание развития гипонатриемии и метаболического алкалоза нецелесообразно ограничивать потребление поваренной соли.
Для профилактики гипокалиемии рекомендуется одновременное назначение препаратов калия или калийсберегающих диуретиков (спиронолактона), а также придерживаться диеты, богатой калием.
Подбор режима дозирования больным с асцитом на фоне цирроза печени, печеночной недостаточности нужно проводить в стационарных условиях (нарушения водно-электролитного баланса могут вызвать развитие печеночной комы). Показан регулярный контроль за содержанием электролитов плазмы.

При появлении или усилении азотемии и олигурии у больных с тяжелыми прогрессирующими заболеваниями почек рекомендуется приостановить лечение.
У больных сахарным диабетом или со сниженной толерантностью к глюкозе требуется периодический контроль уровня глюкозы в крови и моче.
У больных в бессознательном состоянии, с доброкачественной гиперплазией предстательной железы, сужением мочеточников или гидронефрозом, необходим контроль за мочеотделением (возможна острая задержка мочи).
Длительный прием может привести к гиповолемии.
В связи с наличием в составе лактозы, это лекарство противопоказано в случае врожденной галактоземии, синдрома мальабсорбции глюкозы и галактозы или дефицита лактазы.

Влияние на способность управлять автомобилем и потенциально опасными механизмами
Следует избегать занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.

При одновременном применении с антибиотиками группы аминогликозидов (в т.ч. с гентамицином, тобрамицином) возможно усиление нефро- и ототоксического действия.
Фуросемид уменьшает клиренс гентамицина и повышает концентрации в плазме крови гентамицина, а также тобрамицина.
При одновременном применении с антибиотиками группы цефалоспоринов, которые могут вызывать нарушения функции почек, существует риск усиления нефротоксичности.
При одновременном применении с бета-адреномиметиками (в т.ч. фенотеролом, тербуталином, сальбутамолом) и с ГКС возможно усиление гипокалиемии.
При одновременном применении с гипогликемическими средствами, инсулином возможно уменьшение эффективности гипогликемических средств и инсулина, т.к. фуросемид обладает способностью повышать содержание глюкозы в плазме крови.

При одновременном применении с ингибиторами АПФ усиливается антигипертензивное действие. Возможна выраженная артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы фуросемида, по-видимому, за счет гиповолемии, которая приводит к транзиторному усилению гипотензивного эффекта ингибиторов АПФ. Повышается риск нарушений функции почек и не исключается развитие гипокалиемии.
При одновременном применении с фуросемидом усиливаются эффекты недеполяризующих миорелаксантов.
При одновременном применении с индометацином, другими НПВС возможно уменьшение диуретического эффекта, по-видимому, вследствие угнетения синтеза простагландинов в почках и задержки натрия в организме под влиянием индометацина, который является неспецифическим ингибитором ЦОГ; уменьшение антигипертензивного действия.
Полагают, что подобным образом фуросемид взаимодействует и с другими НПВС.
При одновременном применении с НПВС, которые являются селективными ингибиторами ЦОГ-2, данное взаимодействие выражено в значительно меньшей степени или практически отсутствует.

При одновременном применении с астемизолом повышается риск развития аритмии.
При одновременном применении с ванкомицином возможно усиление ото- и нефротоксичности.
При одновременном применении с дигоксином, дигитоксином возможно повышение токсичности сердечных гликозидов, связанное с риском развития гипокалиемии на фоне приема фуросемида.
Имеются сообщения о развитии гипонатриемии при одновременном применении с карбамазепином.
При одновременном применении с колестирамином, колестиполом уменьшается абсорбция и диуретический эффект фуросемида.
При одновременном применении с лития карбонатом возможно усиление эффектов лития вследствие повышения его концентрации в плазме крови.
При одновременном применении с пробенецидом уменьшается почечный клиренс фуросемида.
При одновременном применении с соталолом возможна гипокалиемия и развитие желудочковой аритмии типа «пируэт».
При одновременном применении с теофиллином возможно изменение концентрации теофиллина в плазме крови.

При одновременном применении с фенитоином значительно уменьшается диуретическое действие фуросемида.
После внутривенного введения фуросемида на фоне терапии хлоралгидратом возможно повышение потоотделения, чувство жара, нестабильность АД, тахикардия.
При одновременном применении с цизапридом возможно усиление гипокалиемии.
Предполагается, что фуросемид может уменьшать нефротоксическое действие циклоспорина.
При одновременном применении с цисплатином возможно усиление ототоксического действия.

Симптомы: снижение артериального давления, коллапс, шок, гиповолемия, дегидратация, гемоконцентрация, аритмии, острая почечная недостаточность с анурией, тромбоз, тромбоэмболия, сонливость, спутанность сознания, паралич, апатия.

Лечение: коррекция водно-солевого баланса и кислотно-основного состояния, восполнение объема циркулирующей крови, симптоматическое лечение. Специфического антидота нет.

Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25°C.

2 года.

Фуросемід

Furosemide

Таблетки

1 таблетка містить
активна речовина: фуросеміду 40 мг,
допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль картопляний, крохмаль 1500, магнію стеарат.

50 таблеток.

Фуросемід — швидкодіючий діуретик з вираженим сечогінним ефектом. Фуросемід виявляє виражену діуретичну, натрийуретическое, хлоруретическое дію, збільшує виведення іонів калію, кальцію, магнію. Пригнічує реабсорбцію іонів натрію, хлору в основному в товстому сегменті висхідної петлі Генле.

При серцевій недостатності вже через 20 хв призводить до зниження переднавантаження на серце. Максимальний гемодинамічний ефект досягається до другого годині дії препарату, що обумовлено зниженням тонусу венозних судин, зменшенням об’єму циркулюючої крові і міжклітинної рідини. Чинить гіпотензивну дію внаслідок збільшення виведення натрію хлориду, зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторного впливу і в результаті зменшення обсягу циркулюючої крові.

При внутрішньовенному введенні дія фуросеміду розвивається через 5 — 10 хв, досягає максимуму через 30 хв; діуретичний ефект триває протягом 2 годин, при зниженій функції нирок — до 8 ч.

У період дії виведення іонів натрію значно зростає, однак після його припинення швидкість виведення зменшується нижче вихідного рівня (синдром «рикошету» або «скасування»). Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангиотензинового та інших антинатрийуретических нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез, стимулює аргининвазопрессивную і симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора в плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок феномену «рикошету» при введенні 1 раз на добу може не мати істотного впливу на добове виведення натрію і артеріальний тиск.

Абсорбція висока, максимальна концентрація відзначається в плазмі крові при прийомі всередину через 1 ч. Біодоступність — 60 — 70%. Відносний об’єм розподілу — 0,2 л/кг Зв’язок з білками плазми — 98%. Проникає через плацентарний бар’єр, виділяється з грудним молоком. Метаболізується в печінці. Секретується в просвіт ниркових канальців через існуючу в проксимальному відділі нефрону систему транспорту аніонів. 60 — 70% виділяється нирками, решта — кишечником. Період напіввиведення — 1 — 1,5 ч.

Набряки серцевого або ниркового походження. Набряк печінкового походження (в комбінації з калійзберігаючими засобами). Підвищений артеріальний тиск при хронічній нирковій недостатності, у разі протипоказання до прийому тіазидних сечогінних засобів (або кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв).

Гіперчутливість, гострий гломерулонефрит, гостра ниркова недостатність з анурією (величина клубочкової фільтрації менше 3 — 5 мл/хв), тяжка печінкова недостатність, печінкова кома та прекома, стеноз сечівника, обструкція сечовивідних шляхів каменем, прекоматозному стані, гіперглікемічні кома, гіперурикемія, подагра, декомпенсований мітральний або аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.), артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, панкреатит, порушення водно-електролітного обміну і кислотно-лужної рівноваги (гіпокаліємія, алкалоз, гіповолемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія), дигиталисная інтоксикація.

З обережністю застосовують при гіперплазії передміхурової залози, системному червоному вовчаку, гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), цукровому діабеті (зниження толерантності до глюкози), стенозуючому атеросклерозі церебральних артерій, вагітність (особливо перша половина, можливе застосування за життєвими показаннями), період лактації.

При вагітності застосування фуросеміду можливо тільки протягом короткого часу і лише у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію, при необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування слід припинити.

Фуросемід приймають всередину. Доза залежить від перебігу та тяжкості захворювання.
Дорослі. При набряках серцевого, ниркового або печінкового походження:
— середньотяжкий стан: ½-1 таблетка в день,
— тяжкий стан: 2-3 таблетки на день в 1 або 2 прийоми, або 3-4 таблетки на день у 2 прийоми.
При підвищеному артеріальному тиску у хворих з хронічною нирковою недостатністю: у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами (антагоністи ренін-ангіотензинової системи), рекомендовані звичайні дози 20 — 120 мг на день в один або два прийоми.
Діти.
Для лікування набряків добова доза 1-2 мг/кг ваги тіла в 1-2 прийоми.

З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження ОЦК.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми литкових м’язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості.

З боку органів чуття: порушення зору і слуху.

З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, спрага, нудота, блювота, запори або діарея, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення).

З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих з гіпертрофією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія.

З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дегідратація (ризик розвитку тромбозу і тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз.

З боку обміну речовин: гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємічний метаболічний алкалоз (як наслідок цих порушень — артеріальна гіпотензія, запаморочення, сухість у роті, спрага, аритмія, м’язова слабкість, судоми), гіперурикемія (з можливим загостренням подагри), гіперглікемія.

Алергічні реакції: пурпура, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, шкірний свербіж, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок.

На тлі курсового лікування необхідно періодично контролювати артеріальний тиск, вміст електролітів плазми крові (в т. ч. Na , Ca2 , K , Mg2 ), кислотно-основний стан, вміст залишкового азоту, креатиніну, сечової кислоти, функції печінки і проводити, при необхідності відповідну корекцію лікування.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів і похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну сенсибілізацію до фуросеміду.
При призначенні високих доз фуросеміду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі.
Для профілактики гіпокаліємії рекомендується одночасне призначення препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону), а також дотримуватися дієти, багатої калієм.
Підбір режиму дозування хворим з асцитом на тлі цирозу печінки, печінковій недостатності слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Показаний регулярний контроль за вмістом електролітів плазми.

При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується припинити лікування.
У хворих на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль рівня глюкози в крові та сечі.
У хворих у непритомному стані, з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів або гідронефрозом необхідний контроль за сечовиділенням (можлива гостра затримка сечі).
Тривалий прийом може призвести до гіповолемії.
У зв’язку з наявністю у складі лактози, це ліки протипоказано у разі вродженої галактоземии, синдрому мальабсорбції глюкози і галактози або дефіциту лактази.

Вплив на здатність керувати автомобілем та потенційно небезпечними механізмами
Слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

При одночасному застосуванні з антибіотиками групи аміноглікозидів (в т. ч. з гентаміцином, тобраміцином) можливо посилення нефро — і ототоксичної дії.
Фуросемід зменшує кліренс гентаміцину та підвищує концентрації в плазмі крові гентаміцину, а також тобраміцину.
При одночасному застосуванні з антибіотиками групи цефалоспоринів, які можуть викликати порушення функції нирок існує ризик посилення нефротоксичності.
При одночасному застосуванні з бета-адреноміметиками (у т. ч. фенотеролом, тербуталином, сальбутамолом) і з ГКС можливо посилення гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, інсуліном можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних засобів та інсуліну, т. к. фуросемід має здатність підвищувати вміст глюкози в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ посилюється антигіпертензивна дія. Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози фуросеміду, мабуть, за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторному посилення гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ. Підвищується ризик порушень функції нирок і не виключається розвиток гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні з фуросемідом посилюються ефекти недеполяризуючих міорелаксантів.
При одночасному застосуванні з індометацином, іншими НПЗЗ можливе зменшення діуретичного ефекту, мабуть, внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки натрію в організмі під впливом індометацину, який є неспецифічним інгібітором ЦОГ; зменшення антигіпертензивної дії.
Вважають, що подібним чином фуросемід взаємодіє і з іншими НПЗЗ.
При одночасному застосуванні з НПЗЗ, які є селективними інгібіторами ЦОГ-2, дане взаємодія виражена в значно меншій мірі або практично відсутній.

При одночасному застосуванні з астемізолом підвищується ризик розвитку аритмії.
При одночасному застосуванні з ванкоміцином можливе посилення ото — і нефротоксичності.
При одночасному застосуванні з дигоксином, дигітоксином можливо підвищення токсичності серцевих глікозидів, пов’язане з ризиком розвитку гіпокаліємії на фоні прийому фуросеміду.
Є повідомлення про розвиток гіпонатріємії при одночасному застосуванні з карбамазепіном.
При одночасному застосуванні з колестираміном, колестиполом зменшується абсорбція і діуретичний ефект фуросеміду.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливе посилення ефектів літію внаслідок підвищення його концентрації в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс фуросеміду.
При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія і розвиток шлуночкової аритмії типу «пірует».
При одночасному застосуванні з теофіліном можливо зміна концентрації теофіліну в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з фенітоїном значно зменшується діуретичну дію фуросеміду.
Після внутрішньовенного введення фуросеміду на тлі терапії хлоралгидратом можливе підвищення потовиділення, відчуття жару, нестабільність артеріального тиску, тахікардія.
При одночасному застосуванні з цизапридом можливо посилення гіпокаліємії.
Передбачається, що фуросемід може зменшувати нефротоксичну дію циклоспорину.
При одночасному застосуванні з цисплатином можливе посилення ототоксичної дії.

Симптоми: зниження артеріального тиску, колапс, шок, гіповолемія, дегідратація, гемоконцентрація, аритмії, гостра ниркова недостатність з анурією, тромбоз, тромбоемболія, сонливість, сплутаність свідомості, параліч, апатія.

Лікування: корекція водно-сольового балансу і кислотно-основного стану, поповнення об’єму циркулюючої крові, симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.

Препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°C.

2 роки.

діюча речовина: фуросемід;

1 таблетка містить фуросеміду у перерахуванні на 100 % суху речовину − 40 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, повідон, поліетиленгліколь (макроголи), лактози моногідрат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми, білого з жовтуватим відтінком кольору, з двоопуклою поверхнею.

Фармакотерапевтична група

Високоактивні діуретики. Код АТХ С0ЗС А01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Фуросемід є петльовим діуретиком, який пригнічує абсорбцію іонів натрію і хлору у висхідному відділі петлі Генле, проксимальних і дистальних канальців нефрону. Ефект у дистальних канальцях не залежить від пригнічувальної дії карбоангідрази або ефекту альдостерону. Фармакологічна дія фуросеміду обмежена тільки нирками.

Фармакокінетика.

Початок діуретичної дії наступає приблизно протягом 1 години після перорального застосування. Тривалість діуретичної дії − 3-6 годин.

При пероральному застосуванні препарат швидко резорбується зі шлунково-кишкового тракту, біодоступность у середньому становить 50-70 %.

Розподіл. Характерний високий ступінь зв’язування з протеїнами плазми крові, в основному з альбумінами. У здорових суб’єктів концентрації у плазмі крові змінюються від 1 до 400 мкг/мл, причому 91-99 % фуросеміду зв’язується з протеїнами плазми крові. Фуросемід проникає через плацентарний бар’єр та повільно потрапляє у плод.

Метаболізм. Глюкуроніди фуросеміду є одним або щонайменше основним метаболітом його біотрансформації у людини. Невелика кількість метаболізується шляхом відщеплення бокового ланцюга.

Виведення. Виведення із сечею (гломерулярна фільтрація і проксимальна тубулярна секреція) становить близько 66 % від дози, а залишкова кількість виводиться із фекаліями. Значно більша кількість фуросеміду виводиться після внутрішньовенного введення порівняно з пероральним застосуванням (таблетки або розчин). Фуросемід проникає у грудне молоко.

Період напіввиведення. Фуросемід має двофазний період напіввиведення, що становить приблизно 2 години. У пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю величина періоду напіввиведення подовжується.

• Гіперчутливість до фуросеміду або до інших компонентів, що входять до складу препарату.
• Гіперчутливість до сульфонамідів (наприклад, до сульфонамідних антибіотиків або сульфонілсечовини) через можливу перехресну чутливість до фуросеміду.
• Гіповолемія або дегідратація.
• Анурія або ниркова недостатність з анурією, при яких не спостерігається терапевтична відповідь на фуросемід.
• Ниркова недостатність внаслідок отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними препаратами або ниркова недостатність, асоційована з печінковою комою.
• Тяжкий ступінь гіпокаліємії.
• Тяжкий ступінь гіпонатріємії.
• Прекоматозний та коматозний стани, що асоціюються з печінковою енцефалопатією.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нерекомендовані комбінації.

Хлоралгідрат. В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після застосування хлоралгідрату може спричиняти припливи, підвищене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення артеріального тиску та тахікардію. Не рекомендується супутнє застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Препарати з підвищеним ризиком ототоксичності: аміноглікозиди (наприклад, канаміцин, гентаміцин, тобраміцин), ванкоміцин, тейкопланін. Фуросемід може потенціювати ототоксичність останніх. Оскільки це може призвести до незворотного порушення слуху, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом.

Комбінації, що потребують застережних заходів.

Цисплатин. Існує ризик ототоксичних ефектів при застосуванні з фуросемідом. Також підвищується ризик нефротоксичного ефекту, якщо фуросемід не застосовувати в низьких дозах (наприклад, 40 мг при нормальній функції нирок) та з позитивним балансом рідини при форсованому діурезі під час терапії цисплатином.

Рисперидон. Слід проявляти обережність та ретельно зважувати ризики та користь перед прийняттям рішення про комбіновану терапію з фуросемідом або іншими потужними діуретиками.

Літій. Фуросемід, як і інші діуретики, може призводити до підвищення рівня літію у сироватці крові (внаслідок зменшення його виведення) та до посилення його токсичності з ознаками передозування, включаючи підвищений ризик кардіотоксичності та нейротоксичності. Якщо такої комбінації не можна уникнути, слід ретельно контролювати рівні літію в крові та, за необхідності, коригувати його дози.

Сукральфат, холестирамін, колестипол. Зменшується шлунково-кишкова абсорбція фуросеміду, концентрація фуросеміду в крові та, відповідно, знижується його ефект. Тому ці препарати та фуросемід слід застосовувати з інтервалом не менше ніж 2-3 години.

Інгібітори АПФ/антагоністи рецепторів ангіотензину-II. Пацієнти, які отримують діуретики, можуть страждати від раптової тяжкої артеріальної гіпотензії та погіршення функції нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосуванні/першому підвищенні дози інгібіторів АПФ/антагоністів рецепторів ангіотензину-II. Необхідно вирішити, або застосування фуросеміду слід тимчасово припинити, або, принаймні, зменшити дозу фуросеміду за 3 дні до початку лікування/підвищення дози інгібіторів АПФ/антагоністів рецепторів ангіотензину-II.

Комбінації, що потребують особливої уваги.

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати артеріальний тиск, застосовувати одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниження артеріального тиску. Дозування цих препаратів може потребувати коригування при одночасному застосуванні з фуросемідом.

Альфа-блокатори (наприклад, празозин, доксазозин, теразозин, тамсулозин). Підвищення гіпотензивного ефекту, ризику гіпотонії першої дози при застосуванні з фуросемідом. Підвищений ризик ортостатичної гіпотензії.

Інгібітори реніну. Аліскірен знижує концентрацію фуросеміду в плазмі крові.

Вазодилататори. Посилюється гіпотензивна дія, в т.ч. моксизиліту (тімоксаміну), гідралазину, нітратів.

Інші діуретики. Можливе значне посилення діурезу при застосуванні з метолазоном, підвищення ризику гіпокаліємії при комбінації з тіазидами, підвищення ризику гіперкаліємії з калієзберігаючими діуретиками (наприклад, амілоридом, спіронолактоном).

Препарати, що подовжують інтервал QT (в т.ч. антиаритмічні препарати, антигістамінні препарати), серцеві глікозиди, антипсихотичні препарати (наприклад, пімозид, амісульприд, сертиндол, фенотіазини). Діуретик-індуковані електролітні порушення, в т.ч. гіпокаліємія, гіпомагніємія, підвищують ризик токсичної, в т.ч. кардіотоксичної дії цих препаратів, ризик серцевих аритмій, в т.ч. типу «torsades de pointes». Ефекти лідокаїну, токаїніду, мексилетину можуть протидіяти ефектам фуросеміду. Слід уникати комбінації з пімозидом. Підвищується гіпотензивний ефект при комбінації з фенотіазинами. Слід застосовувати препарати, що не мають властивості провокувати аритмію типу «torsades de pointes» при гіпокаліємії.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту. Зменшується дія фуросеміду, підвищується ризик нефротоксичності (особливо при гіповолемії). У пацієнтів зі зневодненням/гіповолемією НПЗП можуть призвести до гострої ниркової недостатності. Фуросемід може збільшувати токсичність саліцилатів. Індометацин та кеторолак можуть протидіяти ефектам фуросеміду (бажано уникати, якщо це можливо, такої комбінації).

Нефротоксичні препарати (наприклад, аміноглікозиди, деякі цефалоспорини у високих дозах, поліміксини). Токсична дія цих препаратів може бути збільшена шляхом супутнього застосування сильнодіючих діуретиків, таких як фуросемідПідвищення ризику гіпокаліємії та нефротоксичності можливе при комбінації з амфотерицином.

Антидепресанти. Посилюється гіпотензивна дія при застосуванні з інгібіторами МАО. Підвищується ризик ортостатичної гіпотензії з трициклічними антидепресантами. Підвищується ризик гіпокаліємії з ребоксетином.

Антидіабетичні препарати (в т.ч. інсулін), пресорні аміни (наприклад, епінефрин, норепінефрин), алопуринол. Фуросемід може зменшувати ефекти цих препаратів.

Антиепілептичні препарати. Підвищення ризику гіпонатріємії при застосуванні з карбамазепіном. Сечогінний ефект фуросеміду знижується до 50 % при комбінації з фенітоїном (можливо, потрібні більш високі дози діуретика).

Аміноглютетимід. Підвищення ризику гіпонатріємії.

Карбеноксолон, препарати кореня солодки у великих дозах, бета2-симпатоміметики, тривале застосування стимулюючих проносних засобів. Підвищується ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект), що вимагає контролю. Не застосовувати стимулюючі проносні.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії). Можливі затримка натрію, рідини в організмі та зниження антигіпертензивного ефекту. Ризик розвитку гіпокаліємії.

Пробенецид, метотрексат та інші препарати, які, подібно до фуросеміду, підлягають значній канальцевій секреції в нирках. Можливе зменшення ефективності фуросеміду. І навпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих препаратів нирками. Застосування високих доз (як фуросеміду, так і цих препаратів) може призвести до збільшення їх рівнів у сироватці крові та підвищення ризику побічних ефектів фуросеміду та супутнього препарату.

Імуномодулятори. Циклоспорин, такролімус підвищують ризик гіперкаліємії. Супутнє застосування циклоспорину асоціюється зі збільшеним ризиком розвитку подагричного артриту, вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, та до порушення ниркової екскреції уратів, спричиненої циклоспорином. Посилення гіпотензивної дії фуросеміду з алдеслейкіном.

Противірусні препарати. Плазмові концентрації діуретиків можуть зростати при комбінації з нелфінавіром, саквінавіром, ритонавіром.

Міорелаксанти (наприклад, баклофен, тизанідин), загальні анестетики, теофілін, леводопа, аміфостин, анксиолітики та снодійні, простагландини (наприклад, алпростаділ), алкоголь. Посилюється гіпотензивна дія фуросеміду. Збільшення ефектів курареподібних міорелаксантів, теофіліну.

Естрогени. Можливе зменшення діуретичного ефекту фуросеміду за рахунок затримки рідини в організмі.

Прогестагени (дроспіренон). Підвищений ризик гіперкаліємії.

Варфарин, клофібрат. Конкурують з фуросемідом у зв’язуванні з сироватковими альбумінами. Може мати значення при гіпоальбумінемії (наприклад, нефротичний синдром).

Метформін. Розвиток лактоацидозу внаслідок можливої функціональної ниркової недостатності, пов’язаної з діуретиками, і більш конкретно, з петльовими діуретиками. Не слід застосовувати метформін, коли рівень креатиніну крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Радіоконтрастні речовини. Пацієнтам з групи високого ризику розвитку радіоконтрастіндукованої нефропатії, які отримували лікування фуросемідом, застосування радіоконтрастних речовин без попередьої внутрішньовенної гідратації підвищувало частоту погіршення функції нирок порівняно з такою у пацієнтів з даної групи ризику, яким проводили внутрішньовенну гідратацію до введення радіоконтрастних речовин.

Особливості застосування

Під час лікування препаратом необхідно забезпечити постійний відтік cечі. Пацієнти з частковою обструкцією шляхів відтоку сечі потребують пильної уваги, особливо на початкових етапах лікування.

Застосування фуросеміду потребує регулярного медичного i лабораторного контролю.

Слід особливо ретельно контролювати стан та/або знижувати дози:

• пацієнтам літнього віку, які особливо схильні до розвитку побічних ефектів. Лікування слід починати з низьких доз;
• пацієнтам з артеріальною гіпотензією;
• пацієнтам, які потрапляють до групи ризику через особливу схильність до різкого зниження артеріального тиску, наприклад, пацієнтам із вираженим стенозом коронарних артерій або судин, що постачають кров до головного мозку;
• пацієнтам з латентною або маніфестною формою цукрового діабету. У хворих на цукровий діабет можливе погіршення глікемічного контролю; цукровий діабет може перейти із латентної форми у виражену: може стати необхідним збільшення дози інсуліну. Слід регулярно контролювати рівень цукру крові. Перед проведенням тесту на толерантність до глюкози застосування фуросеміду слід припинити;
• пацієнтам із подагрою. Застосування фуросеміду уповільнює виведення сечової кислоти i може спровокувати напад подагри; деякі діуретики вважаються небезпечними при гострій порфірії;
• пацієнтам з порушеннями функції печінки. Печінкова недостатність та особливо цироз печінки можуть спровокувати розвиток гіпокаліємії та гіпомагніємії;
• пацієнтам із гепаторенальним синдромом, тобто з функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжким захворюванням печінки;
• пацієнтам із гіпопротеїнемією, зумовленою нефротичним синдромом або цирозом печінки (зменшення ефектів фуросеміду з одночасним потенціюванням його ототоксичності). Необхідно ретельне титрування дози;
• недоношеним немовлятам (можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу); слід моніторувати функцію нирок та провести ультрасонографію нирок.

При наявності водянки без периферичних набряків препарат рекомендується застосовувати в дозах, що забезпечують додатковий діурез в обсязі не більше 700-900 мл/добу, що не спричиняє істотних змін показників іонів плазми крові, залишкового азоту, сприяє профілактиці олігурії.

При збереженні олігурії протягом 24 годин лікування препаратом слід припинити.

При лікуванні артеріальної гіпертензії добову дозу слід розподіляти на 2-3 прийоми, що дає можливість уникнути розвитку феномену «віддачі».

Впродовж терапії фуросемідом, особливо тривалої, рекомендується періодичне вимірювання артеріального тиску, регулярний моніторинг рівнів натрію, калію, кальцію, хлору, магнію, сечової кислоти та креатиніну сироватки крові, особливо пацієнтам з високим ризиком розвитку електролітного дисбалансу або у випадку значної втрати рідини (наприклад, у результаті блювання, діареї або інтенсивного потовиділення). Гіповолемію або зневоднення організму, порушення електролітного та кислотно-лужного балансу слід коригувати; можливе тимчасове припинення застосування фуросеміду.

На розвиток порушень електролітного балансу впливають такі фактори як існуючі захворювання (наприклад, цироз печінки, серцева недостатність), супутнє застосування лікарських засобів і особливості харчування. Наприклад, у результаті блювання або діареї може виникнути нестача калію.

При застосуванні фуросеміду слід рекомендувати пацієнтам їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Слід пам’ятати, що при застосуванні фуросеміду може виникнути потреба у медикаментозній компенсації дефіциту калію.

У плацебо-контрольованих дослідженнях рисперидону з участю пацієнтів літнього віку з деменцією більш високий рівень летальності спостерігався у пацієнтів, які отримували фуросемід одночасно з рисперидоном, порівняно з пацієнтами, які отримували лише рисперидон або фуросемід. Слід виявляти обережність та ретельно зважувати ризики та користь перед тим, як прийняти рішення про застосування рисперидону з фуросемідом або іншими потужними діуретиками. Слід уникати зневоднення.

Слід уникати одночасного вживання алкоголю та фуросеміду.

Повідомлялося про випадки реакцій фотосенсибілізації при застосуванні фуросеміду. У разі їх виникнення рекомендується відміна препарату. Якщо необхідне повторне застосування фуросеміду, слід захищати відкриті ділянки шкіри від сонця або штучного УФ-опромінення.

Спортсменам слід мати на увазі, що застосування фуросеміду може призвести до позитивного результату при проведенні допінг-контролю.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, з дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід його застосовувати.

Фуросемід приймати внутрішньо зазвичай натщесерце. Режим дозування встановлює лікар індивідуально відповідно до вираженості водно-електролітного дисбалансу, величини клубочкової фільтрації, тяжкості стану пацієнта. У процесі лікування слід коригувати показники водно-електролітного балансу з урахуванням діурезу і динаміки загального стану пацієнта.

Слід застосовувати найменші ефективні дози. Фуросемід має широкий терапевтичний діапазон, його ефекти пропорційні дозі.

Дорослі. Максимальна добова доза фуросеміду становить 1500 мг.

Діти. Препарат у даній лікарській формі призначати дітям з масою тіла понад 10 кг. Дітям рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, але максимальна добова доза не має перевищувати 40 мг.

Спеціальні рекомендації стосовно дозування дорослим.

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності. Рекомендована початкова доза препарату становить 20-40 мг на добу. За необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендується добову дозу розподілити на 2-3 прийоми.

Набряки при хронічній нирковій недостатності. Натрійуретична дія фуросеміду залежить від ряду факторів, включаючи ступінь тяжкості ниркової недостатності та баланс натрію. Таким чином, неможливо точно передбачити ефективність дози. Слід обережно титрувати дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування такої дози, що призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 2 кг (приблизно 280 ммоль Na+).

Рекомендована початкова доза для перорального прийому становить 40-80 мг на добу. За необхідності можна коригувати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна приймати одноразово або розподілити на 2 прийоми.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, загальна добова пероральна доза становить 250-1500 мг.

Гостра ниркова недостатність. Перед тим як розпочати застосування Фуросеміду, слід компенсувати гіповолемію, артеріальну гіпотензію та суттєвий електролітний та кислотно-лужний дисбаланс. Рекомендується якомога швидше здійснити перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому препарату.

Набряки при нефротичному синдромі. Рекомендована початкова доза для перорального прийому становить 40-80 мг на добу. За необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна приймати однократно або розподілити на кілька прийомів.

Набряки при захворюваннях печінки. Фуросемід призначати як доповнення до терапії антагоністами альдостерону у випадках, коли застосування лише антагоністів альдостерону недостатньо. Для запобігання ускладненням, таким як ортостатична гіпотензія або порушення електролітного та кислотно-лужного балансу, дозу слід обережно титрувати, щоб забезпечити поступову початкову втрату рідини. Для дорослих пацієнтів це означає застосування такої дози, що призводить до денного зменшення маси тіла приблизно на 0,5 кг. Рекомендована початкова пероральна доза становить 20-40-80 мг на добу. За необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або ділити на кілька прийомів.

Якщо внутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, початкова разова доза становить 20-40 мг.

Пацієнти літнього віку. Слід застосовувати з обережністю, оскільки виведення фуросеміду уповільнено у цих пацієнтів. Лікування слід починати з 20 мг і за необхідності збільшувати дозу.

За необхідності призначення препарату у дозі 20 мг слід застосовувати препарати фуросеміду з можливістю такого дозування.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям з масою тіла менше 10 кг. Дітям рекомендована доза фуросеміду для перорального прийому становить 2 мг/кг маси тіла, максимальна добова доза не має перевищувати 40 мг.

Дітям, які не можуть застосовувати таблетовану форму (наприклад, недоношені діти, новонароджені), слід розглядати можливість застосування форми для парентерального введення.

Метаболічні розлади.

• Електролітні порушення (включаючи симптоматичні), особливо у пацієнтів, які отримують високі дози фуросеміду протягом тривалого періоду: гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз. Симптоматичні порушення електролітного балансу та метаболічний алкалоз можуть призвести до поступово зростаючого електролітного дефіциту або, при застосуванні більш високих доз пацієнтам з нормальною функцією нирок, до гострої значної втрати електролітів та різкого погіршення стану.
• Надмірний діурез може призвести до зневоднення і гіповолемії, особливо у пацієнтів літнього віку та дітей.
• Підвищення рівнів креатиніну, сечовини, тригліцеридів у крові, гіперхолестеринемія.
• Підвищення рівня сечової кислоти в крові та ризик загострення подагри.
• Гіперглікемія, порушення толерантності до глюкози, що може призвести до погіршення глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом; можливе маніфестування латентного цукрового діабету. При тривалому застосуванні діуретиків можливий розвиток гіперосмолярної коми.
• Синдром псевдо-Барттера при застосуванні надто високих доз тривалий час.

Кров та лімфатична система.

• Значна втрата рідини може призвести до гемоконцентрації з тенденцією до посилення процесів згортання крові та тромбозів, особливо у пацієнтів літнього віку.
• Тромбоцитопенія з потенційно підвищеною схильністю до кровотеч.
• Лейкопенія, еозинофілія.
• Депресія кісткового мозку, апластична анемія, гемолітична анемія, агранулоцитоз з підвищеною схильністю до інфекцій. Слід регулярно контролювати гемопоетичний статус.

Імунна система.

Алергічні реакції, тяжкі анафілактичні, в т.ч. анафілактичний шок, та анафілактоїдні реакції.

Шкіра та підшкірна клітковина.

Свербіж, кропив’янка, бульозні реакції, в т.ч. бульозний пемфігоїд, інші види висипань, ексудативна мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз та синдром Стівенса-Джонсона, пурпура, AGEP-синдром (гострий генералізований екзантематозний пустульоз), DRESS-синдром (синдром медикаментозної гіперчутливості з системними симптомами), в окремих випадках – фотосенсибілізація.

Серцево-судинна система.

Аритмії, артеріальна гіпотензія, в т.ч. ортостатична гіпотензія, васкуліти, в т.ч. некротичний васкуліт, тромбози.

Сечовидільна система.

• Збільшення утворення сечі може спровокувати або посилити будь-яке утруднення відтоку сечі (у т.ч. при гіперплазії передміхурової залози або при звуженні уретри, при патології сечового міхура), можлива гостра затримка сечі у пацієнтів з частковою обструкцією сечовивідних шляхів.
• Тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність. Можливе зниження діурезу, нетримання сечі. Дефіцит калію може проявлятися в таких ниркових симптомах як поліурія та полідипсія.
• У недоношених немовлят можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу.
• Підвищення рівнів натрію, хлору в сечі.

Травна система.

Зниження апетиту/анорексія, подразнення слизової оболонки ротової порожнини та шлунка, сухість у роті, відчуття спраги, метеоризм, коліки, порушення моторики кишечнику/кишкова непрохідність (при тяжкій гіпокаліємії), нудота, блювання, діарея/запор, гострий панкреатит.

Гепатобіліарна система.

Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця, підвищення рівня печінкових трансаміназ в крові, печінкова енцефалопатія у пацієнтів із гепатоцелюлярною недостатністю.

Нервова система.

Головний біль/відчуття тиску в голові, запаморочення, вертиго, депресія, парестезії, зниження концентрації уваги, сплутаність свідомості, сонливість, слабкість, марення.

Органи чуття.

• Транзиторне короткочасне порушення слуху, дзвін у вухах, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, нефротичний синдром) та/або у разі надто швидкого внутрішньовенного введення фуросеміду (для парентеральної форми). Були зареєстровані випадки глухоти, іноді незворотної.
• Порушення зору, в т.ч. затуманення зору, ксантопсія.

Опорно-рухова система.

М’язова слабкість, можливий неповний або повний параліч, м’язові спазми/судоми, тетанія.

Загальні розлади.

Відчуття втоми, нездужання, гарячка.

Вроджені, спадкові та генетичні порушення.

Збільшення ризику незарощення відкритої артеріальної протоки у недоношених дітей з респіраторним дистрес-синдромом при введенні фуросеміду у перші тижні життя.

Клінічна картина гострого або хронічного передозування залежить головним чином від ступеня та наслідків втрати електролітів і рідини.

Симптоми: гіповолемія, дегідратація, гемоконцентрація, електролітний дисбаланс (в т.ч. гіпокаліємія і гіпохлоремічний алкалоз), зумовлені діуретичним ефектом, серцеві аритмії (включаючи AV-блокаду та фібриляцію шлуночків), тяжка артеріальна гіпотензія (може прогресувати до шоку), ортостатичний колапс, гостра ниркова недостатність, тромбоз, марення, периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

Лікування: припинення прийому препарату, при недавньому прийомі – стимуляція блювання, промивання шлунка, застосування активованого вугілля для обмеження подальшої абсорбції, корекція водно-електролітного балансу, відновлення ОЦК, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.

Фуросемід проникає крізь плацентарний бар’єр, тому не слід призначати його у період вагітності, за винятком випадків застосування за життєвими показаннями. Лікування препаратом у період вагітності потребує спостереження за ростом і розвитком плода.

Фуросемід проникає в грудне молоко і може пригнічувати лактацію. На період лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Деякі побічні ефекти (наприклад, неочікуване значне зниження артеріального тиску), можуть порушувати здатність пацієнта до концентрації уваги і швидкість його реакції, тому на період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами або іншими механізмами.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності

4 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці!

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 5 блістерів в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.