Олметек плюс инструкция по применению

Олметек Плюс инструкция по применению

Официальная инструкция лекарственного препарата Олметек Плюс таблетки 20 мг/12,5 мг, 20 мг/25 мг, 40 мг/12,5 мг, 40 мг/25 мг,. Описание и применение Olmetek Pljus, аналоги и отзывы. Инструкция Олметек Плюс таблетки утвержденная компанией производителем.

Состав

действующие вещества : ольмезартана медоксомил; гидрохлоротиазид;

1 таблетка, покрытая оболочкой, содержит ольмезартана медоксомила 20 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг

или ольмезартана медоксомила 20 мг, гидрохлоротиазида 25 мг

или ольмезартана медоксомила 40 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг

или ольмезартана медоксомила 40 мг, гидрохлоротиазида 25 мг.

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая гидроксипропилцеллюлоза малозамищена; лактоза моногидрат, гидроксипропилцеллюлоза; магния стеарат.

пленочная оболочка: Опадрай О2А22352 или Опадрай О2А24576, содержащий:

гидроксипропилметилцеллюлозу 2910, тальк, титана диоксид (Е171), железа оксид желтый (Е172), железа оксид красный (Е 172).

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

Основные физико-химические свойства:

для дозирования 20 мг / 12,5 мг красно-желтые, круглые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, диаметром 8,5 мм, с надписью «C22» на одной стороне.

для дозирования 20 мг / 25 мг розовые, круглые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, диаметром 8,5 мм, с надписью «C24» на одной стороне.

для дозирования 40 мг / 12,5 мг : красно-желтые, овальные таблетки, покрытые пленочной оболочкой, диаметром 15 × 7 мм, с надписью «C23» на одной стороне.

для дозирования 40 мг / 25 мг : розовые, овальные таблетки, покрытые пленочной оболочкой, диаметром 15 × 7 мм, с надписью «C25» на одной стороне.

Фармакологическая группа

Средства, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему.

Антагонисты ангиотензина II и диуретики.

Код АТХ C09D A08.

Фармакологические свойства

Фармакологические.

Олметек плюс является комбинированным препаратом блокатора рецепторов ангиотензина II ольмезартана медоксомила и тиазидного диуретика гидрохлоротиазида. Комбинация этих компонентов оказывает аддитивное гипотензивное действие, в результате чего артериальное давление снижается сильнее, чем при применении каждого из компонентов в отдельности.

Прием препарата Олметек плюс 1 раз в сутки обеспечивает эффективное и мягкое снижение артериального давления на 24 часа до следующего приема.

Ольмезартана медоксомил.

Ольмезартана медоксомил — это селективный блокатор рецепторов ангиотензина II (типа AT1 ), предназначенный для приема внутрь. Ангиотензин II — основной вазоактивный гормон ренин-ангиотензин-, который играет важную роль в патофизиологии артериальной гипертензии. Он вызывает сужение сосудов, индуцирует синтез и секрецию альдостерона, стимулирует сердечную деятельность и реабсорбцию натрия почками. Ольмезартан подавляет эффекты ангиотензина II, направленные на сужение сосудов и секрецию альдостерона, блокируя AT1- рецептор в тканях, в том числе в гладкой мускулатуре сосудов и в надпочечниках. Действие ольмезартана не зависит от источника или пути синтеза ангиотензина II. Селективное связывание ольмезартана с AT1-рецепторами ангиотензина II приводит к повышению уровня ренина и концентрации ангиотензина I и ангиотензина II в плазме крови, а также к некоторому снижению концентрации альдостерона в плазме крови.

У пациентов с артериальной гипертензией ольмезартана медоксомил обеспечивает устойчивое снижение артериального давления, степень которого зависит от дозы. Признаков артериальной гипотензии после первого применения (эффекта «первой дозы»), тахифилаксии на фоне длительного применения и рикошетной артериальной гипертензии после резкой отмены препарата выявлено не было.

Прием 1 раз в сутки ольмезартана медоксомила обеспечивает эффективное и мягкое снижение артериального давления в течение 24 часов до следующего приема. При применении препарата 1 раз в сутки его антигипертензивный эффект был примерно таким же, что и в результате его применения дважды в сутки в той же дозе.

В случае непрерывного лечения максимальное снижение АД достигается через 8 недель после начала лечения; при этом существенный антигипертензивный эффект наблюдается уже через 2 недели лечения.

Влияние ольмезартана медоксомила на смертность и частоту осложнений не установлен.

Рандомизированное исследование применения ольмезартана и профилактики диабетической микроальбуминурии (ROADMAP), проведенное с участием 4447 пациентов с диабетом 2 типа с нормальным уровнем альбуминурии и как минимум одним дополнительным фактором риска возникновения сердечно-сосудистых заболеваний, проводилось с целью выяснить, может ли терапия олмесартаном задержать время появления микроальбуминурии. Во время среднего периода отслеживания продолжительностью 3,2 года пациенты получали ольмезартан или плацебо в дополнение к другим антигипертензивных средств, за исключением ингибиторов АПФ или БРА.

В первичной конечной точке исследования было продемонстрировано значительное снижение риска появления микроальбуминурии при применении ольмезартана. После корректировки различий в показателях артериального давления данное снижение риска перестало быть статистически значимым. В 8,2% (в 178 из 2160) пациентов группы ольмезартана и в 9,8% (в 210 из 2139) — в группе плацебо развилась микроальбуминурия.

Во вторичной конечной точке сердечно-сосудистые явления отмечались у 96 пациентов (4,3%), получавших ольмезартан, и в 94 пациентов (4,2%), получавших плацебо. Частота смертности от сердечно-сосудистых заболеваний была выше в группе ольмезартана, чем в группе плацебо (15 пациентов (0,7%) и 3 пациента (0,1%)), несмотря на подобную частоту возникновения инсульта без летального исхода (14 пациентов ( 0,6%) и 8 пациентов (0,4%)), инфаркта миокарда без летального исхода (17 пациентов (0,8%) и 26 пациентов (1,2%)) и смертности, не связанной с сердечно- сосудистыми причинами (11 пациентов (0,5%) и 12 пациентов (0,5%)). Общая смертность в группе ольмезартана была численно более высокой (26 пациентов (1,2%) и 15 пациентов (0,7%)), главным образом, за счет более высокой смертности с сердечно-сосудистых причин.

В испытании ORIENT (The Olmesartan Reducing Incidence of End-stage Renal Disease in Diabetic Nephropathy Trial) изучали влияние ольмезартана на результат почечных и сердечно-сосудистых заболеваний в 577 рандомизированных пациентов в Японии и в Китае с диабетом 2 типа и ярко выраженной нефропатией. Во время среднего периода отслеживания продолжительностью 3,1 года пациенты получали ольмезартан или плацебо в дополнение к другим антигипертензивных средств, включая ингибиторы АПФ.

Первичная объединенная конечная точка (время первого появления удвоение сывороточного креатинина, почечные заболевания в терминальной стадии, смерть по всем причинам) была достигнута в 116 пациентов группы ольмезартана (41,1%) и в 129 пациентов, получавших плацебо (45,4 %) (HR 0,97 (95% ДИ от 0,75 до 1,24) p = 0,791). Вторичная объединенная сердечно-сосудистая конечная точка была достигнута у 40 пациентов, получавших ольмезартан (14,2%), и в 53 пациентов, получавших плацебо (18,7%). Данная объединенная сердечно-сосудистая конечная точка включала смертность вследствие сердечно-сосудистых заболеваний у 10 (3,5%) пациентов, получавших ольмезартан, и у 3 (1,1%) пациентов, получавших плацебо; общий показатель смертности равен 19 (6,7%) и 20 (7,0%), инсульт без летального исхода — 8 (2,8%) и 11 (3,9%), инфаркт миокарда без летального исхода — 3 (1 , 1%) и 7 (2,

Гидрохлоротиазид.

Гидрохлоротиазид — есть тиазидным диуретиком. Механизм антигипертензивного действия тиазидных диуретиков полностью не изучен. Тиазиды влияют на реабсорбцию электролитов в почечных канальцах, тем самым усиливая выведение натрия и хлорида (примерно на одинаковом уровне). Действуя как диуретик, гидрохлоротиазид уменьшает объем плазмы крови, в результате чего повышается активность ренина в плазме крови и секреция альдостерона, увеличиваются потери калия и бикарбоната с мочой и снижается их концентрация в сыворотке. Поскольку связь между уровнем ренина и секрецией альдостерона опосредуется ангиотензина II, на фоне применения гидрохлоротиазида в комбинации с блокаторами рецепторов ангиотензина II потери калия с мочой под действием тиазидных диуретиков могут снижаться.- 12:00.

По данным эпидемиологических исследований, длительное применение гидрохлоротиазида как средства монотерапии способствует снижению риска сердечно-сосудистых осложнений и смерти от них.

Клиническая эффективность и безопасность

Комбинированная терапия ольмезартана медоксомилом и гидрохлоротиазидом.

При комбинированной терапии ольмезартана медоксомилом и гидрохлоротиазидом антигипертензивный эффект аддитивно усиливается и, как правило, превышает эффекты каждого из компонентов в отдельности. По объединенными данным плацебо-контролируемых исследований, в результате применения ольмезартана медоксомила / гидрохлоротиазида в дозе 20 / 12,5 мг и 20/25 мг среднее снижение систолического / диастолического артериального давления в конце интервала дозирования (с коррекцией на эффект плацебо) составило в соответствии с -12 / -7 мм рт.ст. и -16 / -9 мм рт.ст. Возраст и пол клинически значимого влияния на эффективность комбинированной терапии ольмезартана медоксомилом и гидрохлоротиазидом не проявляли.

При применении гидрохлоротиазида в дозе 12,5 мг и 25 мг у пациентов, у которых эффективность монотерапии ольмезартана медоксомилом в дозе 20 мг была недостаточной, наблюдалось дополнительное снижение среднесуточного систолического / диастолического артериального давления, измеренный путем амбулаторного мониторинга артериального давления (на -7 / -5 мм рт.ст. и -12 / -7 мм рт.ст. по сравнению с исходными значениями, достигнутыми в результате монотерапии ольмезартана медоксомилом). При измерении артериального давления традиционным методом дополнительное снижение среднего систолического / диастолического артериального давления в конце интервала дозирования составляло соответственно до -11 / -10 мм рт.ст. и -16 / -11 мм рт.ст. (По сравнению с начальными значениями).

Комбинированная терапия ольмезартана медоксомилом и гидрохлоротиазидом оставалась эффективной в течение длительного периода лечения (1 год). В случае отмены ольмезартана медоксомила (который применялся как в комбинации с гидрохлоротиазидом, так и отдельно) рикошетной артериальной гипертензии не наблюдалось.

Влияние комбинированного препарата ольмезартана медоксомила и гидрохлоротиазида сердечно-сосудистые осложнения и смертность от них на сегодня не известен.

гидрохлоротиазид

Немеланомного рак кожи

По доступным данным эпидемиологических исследований, существует кумулятивный дозозависимый взаимосвязь между применением гидрохлоротиазида и развитием немеланомного рака кожи. Зафиксировано 71 533 случая базальноклеточного рака кожи и 8629 случаев плоскоклеточного рака кожи в исследовании с участием 1430833 и 172462 особей соответственно. Применение высоких доз гидрохлоротиазида (≥50 000 мг кумулятивно) было связано с скорректированным коэффициентом риска 1,29 (95% ДИ: 1,23-1,35) для базальноклеточного рака кожи и 3,98 (95% ДИ: 3, 68-4,31) для плоскоклеточного рака кожи. Наблюдался четкий влияние кумулятивной дозы как при Базальноклеточный рака кожи, так и при плоскоклеточном раке кожи. Другое исследование показало возможную связь между возникновением рака губ (плоскоклеточный рак кожи) и экспозицией гидрохлоротиазида: 633 случая рака губ в исследовании с участием 63 067 особей, с использованием стратегии выборки риска. Влияние кумулятивной дозы было продемонстрировано со скорректированным коэффициентом риска 2,1 (95% ДИ: 1,7-2,6), с повышением данного коэффициента до 3,9 (3,0-4,9) при применении высокой дозы (~ 25 000 мг) и до 7,7 (5,7-10,5) при использовании самой кумулятивной дозы (~ 100 000 мг) (см. раздел «Особенности применения»).

другая информация

Совместное применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II были исследованы в двух широкомасштабных рандомизированных контролируемых исследованиях ( ONTARGET ( ONgoing Telmisartan Alone и в комбинации с Ramipril Global Endpoint Trial ) и VA NEPHRON — D ( The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes )).

ONTARGET представляло собой исследование, проведенное с участием пациентов с сердечно-сосудистыми или цереброваскулярными заболеваниями в анамнезе или сахарным диабетом 2 типа, сопровождается признаками поражения органа-мишени. VA NEPHRON — D представляло собой исследование, проведенное с участием пациентов с сахарным диабетом 2 типа и диабетической нефропатией. Исследования не выявили значимого благоприятного влияния на результат почечных и / или сердечно-сосудистых заболеваний и на смертность от них, тогда как по сравнению с монотерапией повысился риск развития гиперкалиемии, острого поражения почек и / или гипотонии. Учитывая сходство фармакодинамических свойств, данные результаты также применимы для других ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II.

Совместное применение ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II противопоказано пациентам с диабетической нефропатией.

ALTITUDE ( Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints ) представляло собой исследование, проведенное с целью выявления положительного эффекта от добавления алискиреном к стандартной терапии ингибиторами АПФ или блокаторами рецепторов ангиотензина IIу пациентов с сахарным диабетом 2 типа и хроническим заболеванием почек, сердечно-сосудистыми заболеваниями или обеими заболеваниями. Данное исследование было прервано ранее в связи с повышенным риском нежелательных последствий. Смертность от сердечно-сосудистых заболеваний и возникновения инсульта были частыми в группе, принимавшей алискирен, чем в группе, принимавшей плацебо, и сообщения о нежелательных явлениях и серьезные нежелательные явления (гиперкалиемия, гипотензия и нарушения функции почек) были частыми в группе, принимала алискирен, чем в группе плацебо.

Фармакокинетика.

Всасывания и распределение.

Ольмезартана медоксомил.

Ольмезартана медоксомил — это пролекарства. Он быстро превращается в фармакологически активный метаболит ольмезартан под действием эстераз в слизистой оболочке кишечника и в портальной крови во время всасывания в пищеварительном тракте. Ни в плазме, ни в продуктах выделения ольмезартана медоксомил или боковая медоксомильна группа в неизмененном виде не проявлялись. Средняя биодоступность ольмезартана в форме таблеток составляла 25,6%. Максимальная концентрация (Cmаx) ольмезартана в плазме крови достигается через 2:00 после приема внутрь. В случае однократного приема внутрь в дозе до 80 мг концентрация олмесартана в плазме увеличивается примерно пропорционально дозе. Еда оказывает минимальное влияние на биодоступность олмесартана, поэтому ольмезартана медоксомил можно применять независимо от приема пищи. Клинически значимых различий в фармакокинетике ольмезартана у лиц разного пола не выявлено. Ольмезартан активно связывается с белками плазмы (99,7%), однако риск клинически значимых взаимодействий с другими препаратами вследствие конкуренции за связывание с белками плазмы небольшой (подтверждение тому — отсутствие клинически значимого взаимодействия между ольмезартана медоксомилом и варфарином). С клетками крови ольмезартан связывается незначительно. Средний объем распределения после введения небольшой (16-29 л). однако риск клинически значимых взаимодействий с другими препаратами вследствие конкуренции за связывание с белками плазмы небольшой (подтверждение тому — отсутствие клинически значимого взаимодействия между ольмезартана медоксомилом и варфарином). С клетками крови ольмезартан связывается незначительно. Средний объем распределения после введения небольшой (16-29 л). однако риск клинически значимых взаимодействий с другими препаратами вследствие конкуренции за связывание с белками плазмы небольшой (подтверждение тому — отсутствие клинически значимого взаимодействия между ольмезартана медоксомилом и варфарином). С клетками крови ольмезартан связывается незначительно. Средний объем распределения после введения небольшой (16-29 л).

Гидрохлоротиазид.

В случае приема внутрь ольмезартана медоксомила в комбинации с гидрохлоротиазидом медиана времени достижения максимальной концентрации гидрохлоротиазида в плазме крови составляла 1,5-2 часа. Гидрохлоротиазид связывается с белками плазмы на 68%, а его кажущийся объем распределения составляет 0,83-1,14 л / кг.

Метаболизм и элиминация.

Ольмезартана медоксомил.

Суммарный клиренс ольмезартана для плазмы крови составляет приблизительно 1,3 л / час (коэффициент вариации 19%) и по сравнению с печеночным кровотоком (около 90 л / час) относительно невысок. После однократного приема внутрь ольмезартана медоксомила, меченого изотопом 14C, 10-16% радиоактивной метки оказывались в моче (большая часть — в течение 24 часов после приема); радиоактивная метка оставшуюся проявлялась в кале. Учитывая, что системная биодоступность препарата составляет 25,6%, можно рассчитать, что ольмезартан Всосавшийся выводится как почками (примерно 40%), так и гепатобилиарной системе (примерно 60%). Вся радиоактивная метка, обнаружена в продуктах выделения, находилась в составе ольмезартана. Других значимых метаболитов обнаружено не было. В желудочно-печеночном круговорота ольмезартан участия практически не принимает.Конечный период полувыведения ольмезартана после многократного приема внутрь изменяется в диапазоне от 10 до 15 г. Стационарное состояние достигался после первых нескольких приемов; после 14 дней многократного применения дальнейшего накопления препарата не наблюдалось. Почечный клиренс составлял примерно 0,5-0,7 л / час и от дозы препарата не зависел.

Гидрохлоротиазид.

Гидрохлоротиазид в организме человека не метаболизируется и почти полностью выводится в неизмененном виде с мочой. После применения внутрь приблизительно 60% дозы выводится в неизмененном виде в течение 48 часов. Почечный клиренс составляет примерно 250-300 мл / мин. Конечный период полувыведения — около 10-15 часов.

Комбинация ольмезартана медоксомила с гидрохлоротиазидом .

В случае применения гидрохлоротиазида в комбинации с ольмезартана медоксомилом системная биодоступность первого снижается примерно на 20%, однако подобное снижение не имеет клинического значения. Фармакокинетика ольмезартана в случае его применения в комбинации с гидрохлоротиазидом не меняется.

Фармакокинетика у отдельных групп пациентов.

Пациенты пожилого возраста ( старше 65 лет) .

У пациентов пожилого возраста (65 — 75 лет), больных артериальной гипертензией, площадь под фармакокинетической кривой (AUC) ольмезартана в стационарном состоянии была примерно на 35% выше, чем у пациентов более молодого возраста, а у пациентов в возрасте ≥75 лет — примерно на 44% выше.

Учитывая имеющиеся данные, можно считать, что у лиц пожилого возраста (как здоровых, так и больных артериальной гипертензией) системный клиренс гидрохлоротиазида ниже, чем у здоровых добровольцев.

Нарушение функции почек.

У пациентов с нарушениями функции почек легкой, средней и тяжелой степени AUC ольмезартана в стационарном состоянии была соответственно на 62%, 82% и 179% выше, чем у здоровых добровольцев. Период полувыведения гидрохлоротиазида у пациентов с нарушениями функции почек увеличен.

Нарушение функции печени.

После однократного приема внутрь AUC ольмезартана у пациентов с нарушениями функции печени легкой и средней степени тяжести была соответственно на 6% и 65% выше, чем у здоровых добровольцев контрольной группы с такими же демографическими показателями. У здоровых добровольцев и у пациентов с нарушениями функции печени легкой и средней степени тяжести несвязанная фракция ольмезартана через 2:00 после приема составляла соответственно до 0,26%, 0,34% и 0,41%. После многократного применения средняя AUC ольмезартана у пациентов с нарушениями функции печени средней степени тяжести была на 65% выше, чем у здоровых добровольцев контрольной группы с такими же демографическими показателями. Значение Cmаx ольмезартана у пациентов с нарушениями функции печени и здоровых добровольцев были похожими. У пациентов с тяжелым нарушением функции печени эффективность ольмезартана медоксомила не определена. На фармакокинетику гидрохлоротиазида нарушение функции печени существенно не влияли.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Лекарственное средство колесевелам, что связывает желчные кислоты

Одновременный прием 40 мг ольмезартана медоксомила и 3750 мг колесевеламу гидрохлорида у здоровых добровольцев приводил к снижению Cmax на 28% и к снижению AUC на 39% для ольмезартана. Меньшее влияние, снижение Cmax и AUC на 4% и 15% соответственно, наблюдался, когда ольмезартана медоксомил назначали по 4:00 до приема колесевеламу гидрохлорида. Период полувыведения ольмезартана снижался на 50-52% независимо от того, назначались препараты совместно или прием ольмезартана происходило в 4:00 к приему колесевеламу гидрохлорида.

Доклинические данные по безопасности

Токсическое воздействие комбинации ольмезартана медоксомила и гидрохлоротиазида оценивали в исследованиях с многократным пероральным введением препарата крысам и собакам (до 6 месяцев).

Как и при применении препарата в отдельности, так и в случае применения с другими лекарственными средствами того же класса, токсическое воздействие данной комбинации направлен главным образом на почки. На фоне применения комбинации ольмезартана медоксомила и гидрохлоротиазида наблюдались функциональные изменения почек (повышение азота мочевины и креатинина сыворотки). У крыс и собак, которым применяли комбинацию с высокими дозами компонентов, наблюдались дегенерация и регенерация почек, возможно, из-за нарушения почечной гемодинамики (снижение почечного кровотока вследствие артериальной гипотензии в сочетании с гипоксией и дегенерацией канальцевых клеток). Кроме того, применение комбинации ольмезартана медоксомила и гидрохлоротиазида приводило к снижению показателей эритроцитов (числа эритроцитов, гемоглобина и гематокрита) и уменьшения массы сердца у крыс. Данные результаты наблюдались и при применении других блокаторов АТ1-рецепторов и ингибиторов АПФ. Вероятно, они обусловлены фармакологическим действием ольмезартана медоксомила в высоких дозах и не наблюдается в случае применения препарата в рекомендованных терапевтических дозах.

В исследованиях воздействиям комбинации ольмезартана медоксомила и гидрохлоротиазида, а также этих компонентов в отдельности никаких признаков клинически значимой генотоксичности не было обнаружено.

Канцерогенное воздействие комбинации ольмезартана медоксомила и гидрохлоротиазида не изучали, поскольку в клинической практике признаков канцерогенного влияния отдельных компонентов препарата не было выявлено.

У мышей и крыс, которым применяли ольмезартана медоксомил в комбинации с гидрохлоротиазидом, признаков тератогенного воздействия не выявлено. Как и следовало ожидать для лекарственных средств данного класса, у крыс, которым применяли комбинацию ольмезартана медоксомила и гидрохлоротиазида при беременности, наблюдалась токсическое действие на плод проявлялась в значительном снижении массы тела плода (см. Раздел «Противопоказания» и «Применение в период беременности и кормления грудью »).

Клинические характеристики

Олметек Плюс Показания

Eсенциальна гипертензия.

Комбинированный препарат Олметек плюс предназначен для взрослых пациентов, у которых применение одного только ольмезартана медоксомила не обеспечивает снижение артериального давления до необходимого уровня.

Противопоказания

— повышенная чувствительность к действующим веществам, к любой из вспомогательных веществ или к другим производным сульфаниламидов (гидрохлоротиазид также является производным сульфаниламидов).

— тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин).

— Стойка гипокалиемия, гиперкальциемия, гипонатриемия и клинически выраженная гиперурикемия.

— тяжелые нарушения функции печени, холестаз и обструктивные заболевания желчных путей.

— Беременность или планирования беременности.

Совместное применение лекарственного средства Олметек плюс и препаратов, содержащих алискирен, противопоказано пациентам с сахарным диабетом или нарушением функции почек (СКФ <60 мл / мин / 1,73 м2).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Потенциально возможные взаимодействия эт связаны с применением как ольмезартана медоксомила , так и гидрохлоротиазида.

Одновременное применение не рекомендуется

Препараты лития.

При одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ и иногда с блокаторами рецепторов ангиотензина II наблюдалось обратимое повышение концентрации лития в сыворотке крови и его токсического действия. Кроме того, при наличии тиазидов почечный клиренс снижается, поэтому риск его токсического действия на фоне применения гидрохлоротиазида может увеличиваться. В связи с этим применение препарата Олметек плюс в сочетании с литием не рекомендуется. У пациентов, которым эти препараты необходимо назначать одновременно, во время лечения следует тщательно контролировать концентрацию лития в плазме крови.

Одновременное применение, требующее осторожности

Баклофен.

Может усиливаться гипотензивное действие.

Нестероидные противовоспалительные лекарственные средства (НПЛЗ).

НПЛЗ (например ацетилсалициловая кислота (> 3 г / сут), ингибиторы ЦОГ-2 и неселективные НПЛЗ) могут ослаблять гипотензивное действие тиазидных диуретиков и блокаторов рецепторов ангиотензина II.У некоторых пациентов с нарушениями функции почек (в обезвоженных пациентов или пациентов пожилого возраста с заболеваниями почек) на фоне применения блокаторов рецепторов ангиотензина II одновременно с препаратами, которые ингибируют циклооксигеназу, эти нарушения могут усиливаться, в частности может возникать острая почечная недостаточность, которая, в большинстве случаев носит обратимый характер. Поэтому указанные препараты в комбинации друг с другом следует назначать с осторожностью, особенно пациентам пожилого возраста. Пациенты при этом должны употреблять достаточное количество жидкости. Кроме того, после начала комбинированной терапии и затем с регулярным интервалом функцию почек у пациентов нужно контролировать.

Одновременное применение, что требует особого внимания

Амфостин .

Может усиливаться антигипертензивное действие.

Другие гипотензивные средства.

Антигипертензивный эффект препарата Олметек плюс может усиливаться в случае его применения одновременно с другими препаратами, снижающими артериальное давление.

Этиловый спирт, барбитураты, наркотические анальгетики и антидепрессанты.

Могут усилиться проявления ортостатической гипотензии.

Потенциально возможные взаимодействия с ольмезартана медоксомилом.

Одновременное применение не рекомендуется

Ингибиторы АПФ, блокаторы рецепторов ангиотензина II или алискирен.

Данные клинических испытаний показывают, что двойная блокада ренин-ангиотензин-(РААС), связана с общим применением ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискиреном, приводит к повышению частоты нежелательных явлений, таких как гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в том числе острая почечная недостаточность), по сравнению с использованием одного средства, действующего на РААС.

Лекарственные средства, влияющие на концентрацию калия в крови.

Учитывая опыт применения других лекарственных средств, угнетающих ренин-ангиотензиновую систему, концентрация калия в сыворотке крови может увеличиваться при одновременном применении калийсберегающих диуретиков, препаратов калия, калийсодержащих заменителей пищевой соли и других препаратов, способных повышать концентрацию калия в крови (таких как гепарин , ингибиторы АПФ). При назначении препарата Олметек плюс одновременно с препаратами, которые влияют на уровень калия, рекомендуется контролировать сывороточную концентрацию калия.

Лекарственное средство колесевелам, что связывает желчные кислоты.

Совместное применение колесевеламу гидрохлорида, что связывает желчные кислоты, уменьшает системное воздействие и пиковую концентрацию ольмезартана в плазме, а также снижает период полувыведения. Прием ольмезартана медоксомила как минимум за 4:00 до приема колесевеламу гидрохлорида снижал эффект лекарственного взаимодействия. Следует рассмотреть возможность приема ольмезартана медоксомила как минимум за 4:00 до приема колесевеламу гидрохлорида.

Дополнительная информация.

Отмечалось умеренное снижение биодоступности олмесартана медоксомила после лечения антацидами (магния-алюминия гидроксидом). Ольмезартана медоксомил НЕ проявляет значительного влияния на фармакокинетику и фармакодинамику варфарина или фармакокинетику дигоксина. У здоровых добровольцев, принимавших ольмезартана медоксомил одновременно с правастином, клинически значимых изменений фармакокинетики этих препаратов не отмечалось. В исследованиях in vitro клинически значимого угнетения олмесартаном активности изоферментов IA1 / 2, IIA6, IIC8 / 9, IIC19, IID6, IIE1 и IIIA4 цитохрома Р450 у человека обнаружено не было; относительно изоферментов цитохрома Р450 у животных ольмезартан или оказывал незначительное индуцирующее действие, или не оказывал никакой. Таким образом, клинически значимыхвзаимодействий между олмесартаном и лекарственными средствами, которые метаболизируются при участии указанных изоферментов системы цитохрома P450, не ожидается.

Потенциально возможные взаимодействия с гидрохлоротиазидом.

Одновременное применение не рекомендуется

Лекарственные средства, влияющие на концентрацию калия в крови.

Гипокалиемический действие гидрохлоротиазида может усиливаться при одновременном применении с другими лекарственными средствами, которые вызывают потерю калия и гипокалиемии (например с одновременном назначении салуретиков, слабительными средствами, кортикостероидами, АКТГ, амфотерицином, карбеноксолоном, пенициллином G натрия и производными салициловой кислоты). Поэтому применять гидрохлоротиазид одновременно с этими препаратами не рекомендуется.

Одновременное применение, требующее осторожности

Cоли кальция.

За счет замедления экскреции кальция тиазидные диуретики могут увеличивать его концентрацию в сыворотке крови. Если необходимо применять препараты кальция, уровень его концентрации в сыворотке нужно контролировать, а соответствующую дозу кальция — корректировать.

Холестирамин и колестипол.

На фоне применения анионообменных смол всасывание гидрохлоротиазида замедляется .

Сердечные гликозиды.

Применение сердечных гликозидов приводит к тому, что гипокалиемия и гипомагниемия, вызванные тиазидами, увеличивают риск аритмий.

Лекарственные средства, эффективность которых зависит от изменений концентрации калия в сыворотке крови. В случае применения препарата Олметек плюс одновременно с лекарственными средствами, эффективность которых зависит от изменений концентрации калия в сыворотке крови (например с сердечными гликозидами и антиаритмическими средствами), а также с препаратами, которые вызывают аритмию пируэт типа (желудочковой тахикардии), в том числе с некоторыми антиаритмическими средствами, рекомендуется проводить регулярный контроль концентрации калия в сыворотке крови и ЭКГ:

  • антиаритмические средства класса Ia (например хинидин, гидрохинидин, дизопирамид)
  • антиаритмические средства класса III (например амиодарон, соталол, дофетилида, ибутилид)
  • некоторые антипсихотические средства (например тиоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, циамемазин, сульпирид, сультопридом, амисульприд, тиаприд, пимозид, галоперидол, дроперидол)
  • другие (например бепридил, цизаприд, дифеманил, эритромицин, галофантрин, мизоластин, пентамидин, спарфлоксацин, терфенадин, винкамин внутривенно).

Недеполяризующие релаксанты скелетных мышц (например тубокурарин).

Гидрохлоротиазид может усиливать эффективность недеполяризующих релаксантов скелетных мышц.

Антихолинергические средства (например атропин и биперидена).

Снижая моторику желудочно-кишечного тракта и скорость опорожнения желудка, антихолинергические средства могут увеличивать биодоступность тиазидных диуретиков.

Противодиабетические лекарственные средства (пероральные препараты и инсулин).

Терапия тиазидами может влиять на толерантность к глюкозе. Может быть необходима коррекция дозы сахароснижающих средств.

Метформин.

Метформин следует применять с осторожностью из-за риска развития лактоацидоза, вызванного функциональной почечной недостаточностью, которая иногда возникает в результате применения гидрохлоротиазида.

Бета-блокаторы и диазоксид.

Гипергликемическая действие бета-адреноблокаторов и диазоксида может усиливаться под влиянием тиазидов.

Прессорные амины (например норадреналин).

Эффективность прессорных аминов может снижаться.

Лекарственные средства, применяемые для лечения подагры (пробенецид, сульфинпиразон и аллопуринол).

Поскольку гидрохлоротиазид иногда приводит к увеличению концентрации мочевой кислоты в сыворотке, может быть необходима коррекция дозы урикозурических препаратов для лечения подагры. Кроме того, иногда необходимо увеличить дозу пробенецида или сульфинпиразона. В случае применения аллопуринола одновременно с тиазидами частота аллергических реакций на аллопуринол может увеличиваться.

Амантадин.

Тиазиды могут увеличивать риск развития побочных реакций, амантадина.

Цитостатики (например циклофосфамид, метотрексат).

Тиазиды могут снижать выведение почками противоопухолевых препаратов и усиливать их угнетающее действие на костный мозг.

Салицилаты.
В случае приема салицилатов в высоких дозах гидрохлоротиазид может усиливать их токсическое действие на центральную нервную систему.

Метилдопа.

В публикациях описано отдельные случаи гемолитической анемии в результате применения гидрохлоротиазида в комбинации с метилдофой.

Циклоспорин.

Одновременное применение тиазидов с циклоспорином может увеличивать риск гиперурикемии и осложнений, аналогичных подагре.

Тетрациклин.

Применение тиазидов одновременно с тетрациклином увеличивает риск уремии, вызываемую тетрациклином. Доксициклина этот эффект, вероятно, не касается.

Карбамазепин. Учитывая риск возникновения симптомной гипонатриемии необходимо проводить клинический и биологический мониторинг.

Йодсодержащие контрастные средства. Диуретики могут привести к дегидратации больного, поэтому нужно провести регидратацию пациента перед применением больших доз йодсодержащих контрастных средств для уменьшения риска развития острой почечной недостаточности.

Особенности применения

Уменьшение объема циркулирующей крови.

У пациентов со сниженным объемом циркулирующей крови и (или) низким уровнем натрия, обусловленными интенсивной терапией диуретиками, низкосолевой диетой, диареей или рвотой, может возникать клинически выраженная артериальная гипотензия, особенно после первого приема препарата. До начала применения препарата Олметек плюс указанные выше явления следует устранить.

Другие явления, сопровождающиеся стимуляцией ренин-ангиотензин-. Пациенты, у которых сосудистый тонус и функция почек в значительной степени зависят от активности ренин-ангиотензин-(например, в случае тяжелой застойной сердечной недостаточности или патологии почек, включая стеноз почечной артерии), могут реагировать на другие препараты, влияющие на эту систему , испытывая острую артериальную гипотонию, азотемию, олигурии или, в отдельных случаях, острую почечную недостаточность.

Реноваскулярная гипертензия.

Применение препаратов, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки связано с повышенным риском развития тяжелой артериальной гипотензии и почечной недостаточности.

Нарушение функции почек и трансплантация почки.

Пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин) препарат Олметек плюс противопоказан (см. Раздел «Противопоказания»). Пациентам с легкими или умеренными нарушениями функции почек (клиренс креатинина ³30 мл / мин, но <60 мл / мин) коррекции дозы препарата не требуется. Однако таким пациентам препарат следует применять с осторожностью, при этом рекомендуется периодически контролировать концентрацию калия, креатинина и мочевой кислоты в сыворотке крови. У пациентов с нарушениями функции почек может возникать азотемия, вызванная тиазидными диуретиками. Если прогрессирующая почечная недостаточность становится очевидной, необходим тщательный пересмотр схемы лечения и, возможно, отмена диуретиков. Клинический опыт применения лекарственного средства Олметек плюс пациентам, которые недавно перенесли трансплантацию почки, отсутствует.

Двойная блокада ренин-ангиотензин-(РААС).

Одновременное применение ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискиреном увеличивает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и снижения функции почек (в том числе острой почечной недостаточности). Поэтому двойная блокада РААС на фоне одновременного применения ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискиреном не рекомендуется.

Если терапия с двойной блокадой является абсолютно необходимым, то она должна проводиться только под наблюдением специалиста, а также на фоне тщательного наблюдения за функцией почек, уровнем электролитов и артериальным давлением.

Пациентам с диабетической нефропатией не следует одновременно применять ингибиторы АПФ и блокаторы рецепторов ангиотензина II.

Нарушение функции печени.

Опыт применения ольмезартана медоксомила пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени отсутствует. Кроме того, у пациентов с нарушениями функции печени или прогрессирующим заболеванием печени незначительные нарушения водно-электролитного баланса на фоне терапии тиазидами могут вызвать печеночную кому. По этой причине пациентам с нарушениями функции печени легкой и средней степени тяжести препарат следует применять с осторожностью. Пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени, холестазом и обструкцией желчных протоков лекарственное средство Олметек плюс противопоказан.

Стеноз устья аорты и митральный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия.

Как и в случае применения других вазодилататоров, ольмезартана медоксомил с осторожностью назначают при стенозе устья аорты или при митральном стенозе, а также в случае обструктивной гипертрофической кардиомиопатии.

Первичный альдостеронизм.

Пациенты с первичным альдостеронизмом обычно не реагируют на антигипертензивные средства, подавляющие ренин-ангиотензиновую систему. Поэтому лекарственное средство Олметек плюс таким пациентам не рекомендуется.

Метаболические и эндокринные эффекты.

Препараты группы тиазидов могут вызывать нарушение толерантности к глюкозе. Пациентам с сахарным диабетом нужно корректировать дозу инсулина или пероральных сахароснижающих средств. Применение тиазидов может способствовать развитию скрытого сахарного диабета.

На фоне приема тиазидных диуретиков могут возникать побочные реакции, как повышение уровня холестерина и триглицеридов. В ряде случаев применение тиазидов может способствовать развитию гиперурикемии или подагры. Гидрохлоротиазид способен повышать уровень свободного билирубина в сыворотке крови.

Электролитные нарушения.

Как и в случае применения любых диуретиков, при применении гидрохлоротиазида следует с определенным интервалом контролировать сывороточные концентрации электролитов. Препараты группы тиазидов, в том числе гидрохлоротиазид, могут вызывать нарушение водно-электролитного баланса (в том числе гипокалиемии, гипонатриемии и гипохлоремический алкалоз). Признаками нарушений водно-электролитного баланса являются: сухость во рту, жажда, слабость, продолжительный сон, сонливость, беспокойство, мышечные боли или судороги, мышечная утомляемость, артериальная гипотензия, олигурия, тахикардия и нарушения со стороны пищеварительного тракта, в частности тошнота и рвота. Риск развития гипокалиемии наиболее высок при циррозе печени, при резком увеличении диуреза, при недостаточном приеме электролитов внутрь, а также при применении кортикостероидов и АКТГ как сопутствующих препаратов. С другой стороны, в результате блокады рецепторов ангиотензина II (AT1) ольмезартана медоксомилом, входящий в состав препарата Олметек плюс, возможно гиперкалиемия, особенно у пациентов с нарушениями функции почек и / или сердечной недостаточностью, а также у пациентов с сахарным диабетом. Пациентам этой группы концентрацию калия в сыворотке крови следует контролировать должным образом. Препарат Олметек плюс следует с осторожностью применять одновременно с препаратами калия, калийсберегающими диуретиками, калийсодержащими заменителями пищевой соли и другими препаратами, которые могут повышать концентрацию калия в крови. Данных о том, что ольмезартана медоксомил может ослаблять или предотвращать гипонатриемии, вызываемую диуретиками, нет. Дефицит хлоридов, как правило, характеризуется низкой степенью тяжести и не требует специального лечения. Тиазиды могут снижать выведение кальция с мочой и вызывать легкое и преходящее повышение его концентрации в сыворотке крови при отсутствии каких-либо нарушений метаболизма кальция. Гиперкальциемия может свидетельствовать о скрытом паратиреотоксикоз. Перед исследованием функции паращитовидных желез тиазиды нужно отменить. Тиазиды усиливают выведение с мочой магния, что может приводить к гипомагниемии. У пациентов с отеками может в жаркую погоду возникать гипонатриемия разведения. что может приводить к гипомагниемии. У пациентов с отеками может в жаркую погоду возникать гипонатриемия разведения. что может приводить к гипомагниемии. У пациентов с отеками может в жаркую погоду возникать гипонатриемия разведения.

Препараты лития.

Как и другие лекарственные средства, содержащие блокаторы рецепторов ангиотензина II в комбинации с тиазидами, препарат Олметек плюс не рекомендуется применять одновременно с препаратами лития.

Спру-образная энтеропатия

В очень редких случаях сообщали о тяжелой хронической диареи со значительной потерей массы тела, развившейся через несколько месяцев или лет после начала лечения у пациентов, принимавших ольмезартан; причиной ее возникновения является, вероятно, местная отсроченная реакция гиперчувствительности. Результаты биопсии слизистой кишечника у таких пациентов часто демонстрировали атрофию кишечных ворсинок. Если данные симптомы возникнут у пациента во время лечения олмесартаном и если можно исключить другую возможную этиологию, терапию олмесартаном следует немедленно отменить и не следует восстанавливать. Если диарея не исчезнет в течение одной недели после окончания приема препарата, следует обратиться к специалисту (например к гастроэнтерологу).

Острая миопия и вторичная глаукома

Гидрохлоротиазид является сульфаниламиды и может вызвать реакции идиосинкразии, приводящих к острой переходной миопии и острого приступа закрытоугольной глаукомы. Симптомы включают острое развитие близорукости или появления боли в глазах и, как правило, возникают в течение промежутка времени от нескольких часов до нескольких недель после начала лечения. Нелеченный приступ острой закрытоугольной глаукомы может привести к стойкой потере зрения. В первую очередь следует как можно быстрее отменить гидрохлоротиазид. Если внутриглазное давление не поддается контролю, может возникнуть необходимость принятия решения о немедленном терапевтическое или хирургическое лечение. Фактором риска развития закрытоугольной глаукомы может быть наличие в анамнезе аллергии на сульфаниламиды или пенициллин.

Этнические различия.

Как и в случае применения других блокаторов рецепторов ангиотензина II, антигипертензивное действие ольмезартана медоксомила у представителей негроидной расы выражена несколько слабее, чем у представителей других рас (возможно, потому, что у представителей негроидной расы чаще является низкий уровень ренина).

Антидопинговый тест.

Гидрохлоротиазид, что входит в состав этого препарата, может давать ложноположительный результат в антидопинговом тесте.

Беременность.

Олметек плюс противопоказан беременным или женщинам, планирующим беременность. Если беременность подтверждается во время лечения Олметек плюс, лечение следует немедленно прекратить и при необходимости заменить другим лекарственным средством, разрешенным к применению в период беременности.

Другие меры .

Чрезмерное снижение артериального давления у пациентов с атеросклерозом, ишемической болезнью сердца или ишемическим поражением головного мозга может привести к инфаркту миокарда или инсульта.

Риск аллергических реакций на гидрохлоротиазид выше у пациентов с аллергией или бронхиальной астмой в анамнезе, однако такие реакции могут возникать и у пациентов без таких заболеваний в анамнезе.

По данным научной литературы, диуретики тиазидного ряда могут вызвать обострение или активацию системной красной волчанки.

При применении диуретиков тиазидного ряда возможно развитие реакций фотосенсибилизации. В таких случаях рекомендуется отмена препарата. Если врач считает нужным повторно назначить препарат, то больному рекомендуется защищать участки тела, которые подвергаются воздействию солнечных лучей или искусственного ультрафиолетового облучения.

Немеланомного рак кожи.

Повышенный риск возникновения немеланомного рака кожи (базальноклеточный карциномы и плоскоклеточной карциномы) после применения более высоких суммарных доз гидрохлоротиазида был обнаружен в двух эпидемиологических исследованиях, которые базировались на данных Датского национального реестра онкологических заболеваний. Фотосенсибилизирующее действие гидрохлоротиазида может быть механизмом развития немеланомного рака кожи .

Пациентов, принимающих гидрохлоротиазид, нужно проинформировать о возможном риске возникновения немеланомного рака кожи. Рекомендуется периодически проверять состояние кожи на наличие новых поражений и немедленно сообщать о любых подозрительных поражения кожи.

Пациентов нужно проинформировать о возможных профилактические мероприятия, такие как ограничение влияния солнечного света и УФ-лучей, а также о необходимости в случае такого влияния адекватной защиты кожи для минимизации риска возникновения рака кожи .

Необходимо немедленно проводить исследования, в том числе гистологические исследования биопсийного материала, при возникновении каких-либо подозрительных реакций.

Пациентам с немеланомного м рак ом кожи в анамнезе может быть целесообразным пересмотреть применение гидрохлор в тиазиду (см. Раздел «Побочные реакции»).

Лекарственное средство содержит лактозу, поэтому его не следует назначать пациентам с врожденной непереносимостью галактозы, недостаточностью лактазы или нарушением всасывания глюкозы и галактозы.

Применение в период беременности или кормления грудью

Беременность.

Ольмезартана медоксомил.

Применение блокаторов рецепторов ангиотензина II противопоказано беременным или женщинам, которые планируют беременность

Эпидемиологические данные, касающиеся риска тератогенного действия, обусловленной применением блокаторов рецепторов ангиотензина II в I триместре беременности, не позволяют сделать определенных выводов, однако незначительное увеличение риска не исключено. В контролируемых эпидемиологических исследованиях никаких данных, касающихся риска тератогенного действия блокаторов рецепторов ангиотензина II, получено не было, однако нельзя исключить, что на фоне применения препаратов этого класса риск аналогичного действия может увеличиваться. За исключением случаев, когда блокаторы рецепторов ангиотензина II применяются с жизненно важных причин, пациенткам, планирующим беременность, рекомендуется перейти на другие гипотензивные средства, безопасность применения которых при беременности доказана. В случае диагностирования беременности блокаторы рецепторов ангиотензина II следует немедленно отменить и,

Установлено, что при применении блокаторов рецепторов ангиотензина II во время II и III триместров беременности не исключено появление эффектов фетотоксичности (ухудшение функции почек, олигогидрамнион, замедление оссификации костей черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия).

Если блокаторы рецепторов ангиотензина II применялись во II триместре беременности, рекомендуется провести УЗИ относительно функции почек и развития черепа у плода.

За новорожденными, матери которых применяли блокаторы рецепторов ангиотензина II, следует пристально наблюдать относительно возникновения артериальной гипотензии.

Гидрохлоротиазид.

Опыт применения гидрохлоротиазида при беременности, особенно в I триместре, ограничен. Результаты экспериментальных исследований на животных недостаточно. Гидрохлоротиазид проникает через плаценту. Учитывая механизм действия гидрохлоротиазида, его применение во II и III триместрах беременности может вызвать нарушение фетоплацентарного кровотока и неблагоприятное воздействие на плод и новорожденного, вызывая желтуху, электролитные нарушения и тромбоцитопения.

Гидрохлоротиазид не предназначен для лечения водянки у беременных, артериальной гипертензии беременных или преэклампсии, поскольку он может вызвать уменьшение объема плазмы и гипоперфузию плаценты и при этом не приносить должного пользы для лечения заболевания.

Гидрохлоротиазид также не рекомендуется применять для лечения эссенциальной гипертензии у беременных, за исключением тех редких случаев, когда нельзя назначать другие препараты.

Комбинированное лекарственное средство ольмезартана медоксомил / гидрохлоротиазид противопоказан беременным или женщинам, планирующим беременность.

Период кормления грудью.

Ольмезартана медоксомил.

Информация по применению препарата Олметек плюс во время кормления грудью до сих пор отсутствует, поэтому женщинам, кормящим грудью, препарат не следует. Вместо него можно применять другие препараты, безопасность которых в период кормления грудью доказана, особенно при кормлении грудью новорожденных или недоношенных детей.

Гидрохлоротиазид.

Гидрохлоротиазид в небольших количествах попадает в грудное молоко. Высокие дозы тиазидов, вызывающих интенсивный диурез, могут подавлять образование грудного молока. Если его применения крайне необходимо, кормление грудью следует прекратить.

Применять препарат Олметек плюс в период кормления грудью не рекомендуется. При применении лекарственного средства Олметек плюс во время кормления грудью доза должна быть максимально низкой.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

Препарат Олметек плюс может вызвать незначительный или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Иногда у больных, принимающих антигипертензивные средства, могут наблюдаться головокружение и повышенная утомляемость, вследствие чего может снижаться реакция.

Способ применения Олметек Плюс и дозы

Взрослые.

Олметек плюс не является препаратом первого выбора. Он предназначен для пациентов, у которых применение одного только ольмезартана медоксомила в дозе 20 мг не обеспечивает необходимого уровня артериального давления.

Таблетки препарата Олметек плюс принимают 1 раз в сутки независимо от приема пищи.

При наличии клинических показаний допускается перевод пациента с монотерапии ольмезартана медоксомилом в дозе 20 мг сразу на комбинированный препарат, однако при этом следует учитывать тот факт, что максимальная гипотензивное действие ольмезартана медоксомила достигается через 8 недель после начала лечения.

Рекомендуется титрования дозы каждого из компонентов

Ольмезартана медоксомил / гидрохлоротиазид в дозе 20 / 12,5 мг или 40 / 12,5 мг можно назначать пациентам, у которых применение одного только ольмезартана медоксомила в дозе 20 мг или 40 мг не обеспечивает достижения необходимого уровня артериального давления.

Ольмезартана медоксомил / гидрохлоротиазид в дозе 20/25 мг 40/25 мг можно назначать пациентам, у которых применение ольмезартана медоксомил / гидрохлоротиазида в дозе 20 / 12,5 мг или 40 мг / 12,5 мг не обеспечивает достижения необходимого уровня артериального давления.

Пациенты пожилого возраста (старше 65 лет).

Пациентам пожилого возраста комбинированный препарат рекомендуется применять в той же дозе, что и взрослым пациентам.

Нарушение функции почек.

В случае применения препарата Олметек плюс пациентам с нарушениями функции почек легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина 30-60 мл / мин) рекомендуется периодически контролировать функцию почек. Пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин) Олметек плюс противопоказан (см. Разделы «Противопоказания», «Особенности применения», «Фармакологические свойства»).

Нарушение функции печени.

Пациентам с нарушениями функции печени легкой и средней степени тяжести Олметек плюс следует применять с осторожностью. Пациентам с нарушениями функции печени средней степени тяжести ольмезартана медоксомил рекомендуется применять в начальной дозе 10 мг 1 раз в сутки, а максимальная доза не должна превышать 20 мг 1 раз в сутки. Пациентам с нарушениями функции печени, которые уже принимают диуретики и (или) другие антигипертензивные средства, рекомендуется тщательно контролировать артериальное давление и функцию почек. Опыт применения ольмезартана медоксомила пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени отсутствует. Пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени, а также с холестазом и обструкцией желчных протоков Олметек плюс противопоказан (см. Разделы «Противопоказания», «Фармакологические свойства»).

Способ применения.

Таблетки глотают целиком, запивая достаточным количеством жидкости (например стаканом воды). Таблетки не следует разжевывать. Препарат рекомендуется принимать ежедневно в одно и то же время.

Дети

Безопасность и эффективность применения лекарственного средства Олметек плюс детям (в возрасте до 18 лет) не установлены. Данные отсутствуют.

Передозировка

Специальная информация, касающаяся симптомов или лечения передозировки Олметек плюс отсутствует.

За пациентом следует тщательно наблюдать и проводить симптоматическое поддерживающее лечение. Лечение симптоматическое и зависит от времени, прошедшего с момента приема препарата, и от степени тяжести симптомов. Могут быть рекомендованы рвотные средства и / или промывание желудка. При лечении передозировки иногда рекомендуется активированный уголь. Следует регулярно контролировать уровень электролитов и креатинина в сыворотке крови. В случае артериальной гипотензии пациента следует положить в горизонтальное положение и быстро провести инфузию изотонического раствора натрия хлорида.

Наиболее вероятными проявлениями передозировки ольмезартана медоксомила является артериальная гипотензия и тахикардия, кроме того, может возникать брадикардия. Передозировка гидрохлоротиазидом сопровождается электролитными нарушениями (гипокалиемией, гипохлоремия) и обезвоживанием, обусловленным чрезмерным диурезом. Частыми проявлениями передозировки являются тошнота и сонливость. Гипокалиемия может вызвать мышечные спазмы и / или усиливать аритмию, возникающее в результате применения сопутствующих препаратов (сердечных гликозидов или некоторых антиаритмических средств).

Выводится ольмезартан или гидрохлоротиазид при гемодиализе, неизвестно.

Побочные эффекты

Чаще всего при применении препарата возникают такие побочные реакции, как головная боль (2,9%), головокружение (1,9%), повышенная утомляемость (1,0%).

Гидрохлоротиазид может вызвать или усиливать гиповолемию, что может приводить к нарушению электролитного баланса.

В клинических исследованиях, в которых участвовали 1155 пациентов, принимавших ольмезартана медоксомил / гидрохлоротиазид в дозе 20 / 12,5 мг или 20/25 мг, и 466 пациентов, получавших плацебо (длительность применения препаратов составляла до 21 месяца), общая частота побочных реакций на фоне комбинированной терапии ольмезартана медоксомилом / гидрохлоротиазидом была примерно такой же, что и на фоне применения плацебо. Частота случаев отмены препарата в связи с побочными реакциями в группе ольмезартана медоксомила / гидрохлоротиазида 20 / 12,5 мг — 20/25 мг (2%) и в группе плацебо (3%) также была примерно одинаковой. В целом, частота побочных реакций на фоне комбинированной терапии ольмезартана медоксомилом / гидрохлоротиазидом (по сравнению с плацебо) не зависела от возраста (больные в возрасте до 65 лет по сравнению с больными в возрасте от 65 лет), пола или расы пациентов,

Кроме того, безопасность препарата при применении высоких доз изучалась в клинических исследованиях, в которых участвовали 3709 пациентов, принимавших ольмезартана медоксомил в комбинации с гидрохлоротиазидом в дозе 40 мг / 12,5 мг и 40 мг / 25 мг. Побочные реакции, которые наблюдались во время проведения клинических исследований, в постмаркетинговых исследованиях или информация о которых была получена за спонтанными сообщениями, а также побочные реакции, которые наблюдались при применении отдельных компонентов препарата — ольмезартана медоксомила и гидрохлоротиазида — приведены в таблице ниже.

Для классификации частоты возникновения побочных реакций использовалась такая терминология: очень часто (≥1 / 10), часто (≥1 / 100, <1/10), нечасто (≥1 / 1000, <1/100), редко (≥1 / 10000, <1/1000), очень редко (<1/10000), неизвестно (невозможно оценить на основе имеющихся данных).

Органы и системы по MedDRA

побочные реакции

Частота

Олметек плюс

Олмесартан

Гидрохлоро-тиазид

Инфекционные и паразитарные заболевания

сиаладенит

редко

Новообразования доброкачественные и злокачественные, в том числе кисты и полипы

Немеланомного рак кожи ( Базальноклеточный карцинома и плоскоклеточная карцинома )

неизвестно

Со стороны кроветворной и лимфатической систем

апластическая анемия

редко

Угнетение костного мозга

редко

гемолитическая анемия

редко

лейкопения

редко

Нейтропения / агранулоцитоз

редко

тромбоцитопения

Нечасто

редко

Со стороны иммунной системы

анафилактические реакции

Нечасто

Нечасто

Нарушение питания и обмена веществ

анорексия

Нечасто

глюкозурия

Часто

гиперкальциемия

Часто

гиперхолестеринемия

Нечасто

очень часто

гипергликемия

Часто

гиперкалиемия

редко

гипертриглицеридемия

Нечасто

Часто

очень часто

гиперурикемия

Нечасто

Часто

очень часто

гипохлоремия

Часто

гипохлоремический алкалоз

Очень редко

гипокалиемия

Часто

гипомагниемия

Часто

гипонатриемия

Часто

гиперамилаземия

Часто

Со стороны психики

апатия

редко

депрессия

редко

беспокойство

редко

нарушение сна

редко

Со стороны нервной системы

спутанность сознания

Часто

судороги

редко

Нарушение сознания, например потеря сознания

редко

Ощущение головокружения /

головокружение

Часто

Часто

Часто

Головная боль

Часто

Часто

редко

потеря аппетита

Нечасто

Парестезии

редко

постуральное головокружение

Нечасто

сонливость

Нечасто

обморок

Нечасто

Со стороны органов зрения

снижение слезоотделения

редко

Преходящая нечеткость зрения

редко

Усиление существующей миопии

Нечасто

Острая миопия, острая глаукома

неизвестно

Ксантопсия

редко

Со стороны органов слуха и лабиринта

Головокружение

Нечасто

Нечасто

редко

Со стороны сердца

стенокардия

Нечасто

Нарушение ритма сердца

редко

пальпитация

Нечасто

Со стороны сосудов

эмболия

редко

артериальная гипотензия

Нечасто

редко

Некротизирующий ангииты (васкулит)

редко

ортостатическая гипотензия

Нечасто

Нечасто

тромбоз

редко

Со стороны дыхательных путей, органов грудной клетки и средостения

бронхит

Часто

Кашель

Нечасто

Часто

одышка

редко

интерстициальная пневмония

редко

фарингит

Часто

отек легких

редко

дыхательная недостаточность

Нечасто

ринит

Часто

Со стороны пищеварительного тракта

Боль в животе

Нечасто

Часто

Часто

Запор

Часто

диарея

Нечасто

Часто

Часто

Раздражение слизистой оболочки желудка

Часто

диспепсия

Нечасто

Часто

Гастроэнтерит

Часто

метеоризм

Часто

тошнота

Нечасто

Часто

Часто

Панкреатит

редко

Паралитическая кишечная непроходимость

Очень редко

рвота

Нечасто

Нечасто

Часто

Спру-образная энтеропатия

Очень редко

Со стороны печени и желчевыводящих путей

острый холецистит

редко

Желтуха (на фоне внутрипеченочного холестаза)

редко

Со стороны кожи и подкожно й жировой ткани

аллергический дерматит

Нечасто

Анафилактические кожные проявления

редко

ангионевротический отек

редко

редко

Реакции типа кожных проявлений системной красной волчанки

редко

Экзема

Нечасто

эритема

Нечасто

Экзантема

Нечасто

фотосенсибилизация

Нечасто

зуд

Нечасто

Нечасто

Геморрагические высыпания (пурпура)

Нечасто

высыпания

Нечасто

Нечасто

Нечасто

Обострение кожной формы системной красной волчанки

редко

Токсический эпидермальный некролиз

редко

крапивница

редко

Нечасто

Нечасто

Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани

Артралгия

Нечасто

Артрит

Часто

Боль в спине

Нечасто

Часто

судороги мышц

Нечасто

редко

Слабость в мышцах

редко

миалгия

Нечасто

Нечасто

Боль в конечностях

Нечасто

Парез

редко

Боль в костях

Часто

Со стороны почек и мочевыводящих путей

Острая почечная недостаточность

редко

редко

гематурия

Нечасто

Часто

интерстициальный нефрит

редко

почечная недостаточность

редко

дисфункция почек

редко

Инфекция мочевых путей

Часто

Со стороны половых органов и молочной железы

эректильная дисфункция

Нечасто

Нечасто

Общие нарушения и реакции в месте введения

слабость

Часто

Нечасто

Боль в груди

Часто

Часто

отек лица

Нечасто

утомляемость

Часто

Часто

ощущение жара

редко

Гриппоподобные симптомы

Часто

сонливость

редко

недомогание

редко

Нечасто

боль

Часто

периферический отек

Часто

Часто

слабость

Нечасто

Результаты дополнительных исследований

Повышение активности аланинаминотрасферазы

Нечасто

Повышение активности аспартатаминотрасферазы

Нечасто

Повышение активности КФК в крови

Часто

гиперкальциемия

Нечасто

гиперкреатининемия

Нечасто

редко

Часто

Гиперглюкоземия

Нечасто

Снижение уровня гематокрита крови

редко

Гипогемоглобинемия

редко

гиперлипидемия

Нечасто

гипокалиемия

Нечасто

гиперкалиемия

Нечасто

Повышение уровня мочевины в крови

Нечасто

Часто

Часто

Повышение уровня азота мочевины в крови

редко

гиперурикемия

редко

Повышение уровня гамма — глутамилтрансферазы

Нечасто

Повышение уровня ферментов печени

Часто

Были сообщения о нескольких случаях рабдомиолиза, который находился во временном взаимосвязи с применением блокаторов рецепторов ангиотензина II.

Были сообщения о таких побочных реакциях, которые могут наблюдаться при применении гидрохлоротиазида: сухость во рту, жажда, анафилактический шок, кома, синдром Стивенса-Джонсона, дезориентация, изменение настроения, пневмонит. Применение диуретиков тиазидного ряда может привести к снижению толерантности к глюкозе, что, в свою очередь, может привести к манифестации латентного сахарного диабета. При применении гидрохлоротиазида возможно появление гипохлоремического алкалоза, который может индуцировать приступы подагры у больных с ее асимптомный течением.

Сообщение о подозреваемых побочные реакции.

Очень важно сообщать о подозреваемых побочные реакции после регистрации препарата. Это позволяет непрерывно наблюдать за соотношением польза / риск применения лекарственного средства.

В случае возникновения нежелательных проявлений, побочных реакций или при отсутствии терапевтического действия необходимо сообщить по адресу ООО «Алвоген Украина», 02660, г.. Киев, Броварской проспект, 5 «И», тел. / Факс +38 044 517-75-00 .

Срок годности Олметек Плюс

5 лет.

Условия хранения Олметек Плюс

Не требует специальных условий хранения.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

14 таблеток, покрытых пленочной оболочкой, в блистере, по 2 блистера в картонной пачке.

Категория отпуска

По рецепту.

Производитель

Даичи Санкио Юроуп ГмбХ.

Местонахождение производителя

Луитпольдштрассе 1, 85276 Пфаффенхофен, Германия.

Дальнейшая информация

Помните, храните эти и все другие лекарства в недоступном для детей месте,
никогда не передавайте свои лекарства другим и используйте Олметек Плюс только по назначению
врача.

Всегда консультируйтесь со своим врачом, чтобы убедиться, что информация,
которая отображается на этой странице, может быть применена к вашим личным обстоятельствам.

Внимание: Перевод на русский язык, выполнен редакторской командой Tabletki.info.

Авторское право:

  • Даичи Санкио Юроуп ГмбХ
  • http://www.drlz.com.ua — Государственный реестр ЛС Украины
Тип данных Сведения из реестра
Торговое наименование: Олметек Плюс
Производитель: Даичи Санкио Юроуп ГмбХ
Форма выпуска: таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 20 мг / 12,5 мг, 20 мг / 25 мг, 40 мг / 12,5 мг или 40 мг / 25 мг, по 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной пачке
Регистрационное удостоверение: UA/17624/01/01, UA/17624/01/02, UA/17624/01/03, UA/17624/01/04
Дата начала: 30.08.2019
Дата окончания: 30.08.2024
МНН: Olmesartan medoxomil and diuretics
Условия отпуска: по рецепту
Состав: 1 таблетка, покрытая оболочкой, содержит ольмезартана медоксомила 20 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг
Фармакологическая группа: Средства, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему. Антагонисты ангиотензина II и диуретики.
Код АТХ: C09DA08
Заявитель: Алвоген Мальта Оперейшенс (РОУ) Лтд
Страна заявителя: Мальта
Адрес заявителя: Мальта Лайф Сайенс Парк Билдинг 1, Левел 4, Сир Теме Заммит Билдингс, Сан Гванн Индастриал Эстейт, Сан Гванн SGN 3000, Мальта
Тип ЛС: Обычный
ЛС биологического происхождения: Нет
ЛС растительного происхождения: Нет
Гомеопатическое ЛС: Нет
Тип МНН: Комбинированный
Досрочное прекращение Нет
Код ATХ Название группы
C Средства, влияющие на сердечно-сосудистую систему
C09 Средства, действующие на ренин-ангиотензиновую систему
C09D Комбинированные препараты ингибиторов ангиотензина ii
C09DA Антагонисты ангиотензина ii и диуретики
C09DA08 Ольмезартан медоксомил и диуретики

  • Олиместра H
    ,

    Кардосал Плюс
    ,

    Олембик-Н

  • Фармакологическое действие
  • Показания к применению
  • Противопоказания
  • Способ применения и дозы
  • Передозировка
  • Побочные действия
  • Особые указания
  • Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия
  • Форма выпуска и состав
  • Условия хранения

Фармакологическое действие

Фармакодинамика

Олметек плюс является комбинированным препаратом блокатора рецепторов ангиотензина II ольмезартана медоксомила и тиазидного диуретика гидрохлоротиазида. Комбинация этих компонентов оказывает аддитивное гипотензивное действие, в результате чего артериальное давление снижается сильнее, чем при применении каждого из компонентов в отдельности.

Прием препарата Олметек плюс 1 раз в сутки обеспечивает эффективное и мягкое снижение артериального давления на 24 часа до следующего приема.

Фармакокинетика

Всасывания и распределение.

Ольмезартана медоксомил.

Ольмезартана медоксомил — это пролекарства. Он быстро превращается в фармакологически активный метаболит ольмезартан под действием эстераз в слизистой оболочке кишечника и в портальной крови во время всасывания в пищеварительном тракте. Ни в плазме, ни в продуктах выделения ольмезартана медоксомил или боковая медоксомильна группа в неизмененном виде не проявлялись. Средняя биодоступность ольмезартана в форме таблеток составляла 25,6%. Максимальная концентрация (C m а x) Ольмезартана в плазме крови достигается через 2:00 после приема внутрь. В случае однократного приема внутрь в дозе до 80 мг концентрация олмесартана в плазме увеличивается примерно пропорционально дозе. Еда оказывает минимальное влияние на биодоступность олмесартана, поэтому ольмезартана медоксомил можно применять независимо от приема пищи. Клинически значимых различий в фармакокинетике ольмезартана у лиц разного пола не выявлено. Ольмезартан активно связывается с белками плазмы (99,7%), однако риск клинически значимых взаимодействий с другими препаратами вследствие конкуренции за связывание с белками плазмы небольшой (подтверждение тому — отсутствие клинически значимого взаимодействия между ольмезартана медоксомилом и варфарином). С клетками крови ольмезартан связывается незначительно.

Гидрохлоротиазид.

В случае приема внутрь ольмезартана медоксомила в комбинации с гидрохлоротиазидом медиана времени достижения С max гидрохлоротиазида в плазме крови составляла 1,5-2 часа. Гидрохлоротиазид связывается с белками плазмы на 68%, а его кажущийся объем распределения составляет 0,83-1,14 л / кг.

Метаболизм и элиминация.

Ольмезартана медоксомил.

Суммарный клиренс ольмезартана для плазмы крови составляет приблизительно 1,3 л / час (коэффициент вариации 19%) и по сравнению с печеночным кровотоком (около 90 л / час) относительно невысок.

После однократного приема внутрь ольмезартана медоксомила, меченого изотопом 14C, 10-16% радиоактивной метки оказывались в моче (большая часть — в течение 24 часов после приема); радиоактивная метка оставшуюся проявлялась в кале. Учитывая, что системная биодоступность препарата составляет 25,6%, можно рассчитать, что ольмезартан Всосавшийся выводится как почками (примерно 40%), так и гепатобилиарной системе (примерно 60%). Вся радиоактивная метка, обнаружена в продуктах выделения, находилась в составе ольмезартана. Других значимых метаболитов обнаружено не было. В желудочно-печеночном круговорота ольмезартан участия практически не принимает. Поскольку большая часть ольмезартана выводится с желчью, применять его пациентам с обструкцией желчных протоков противопоказано. Конечный период полувыведения ольмезартана после многократного приема внутрь изменяется в диапазоне от 10 до 15 г. Стационарное состояние достигался после первых нескольких приемов; после 14 дней многократного применения дальнейшего накопления препарата не наблюдалось. Почечный клиренс составлял примерно 0,5-0,7 л / час и от дозы препарата не зависел.

Гидрохлоротиазид.

Гидрохлоротиазид в организме человека не метаболизируется и почти полностью выводится в неизмененном виде с мочой. После приема внутрь около 60% дозы выводится в неизмененном виде в течение 48 часов. Почечный клиренс составляет примерно 250-300 мл / мин. Конечный период полувыведения — около 10-15 часов.

Комбинация ольмезартана медоксомила с гидрохлоротиазидом.

В случае применения гидрохлоротиазида в комбинации с ольмезартана медоксомилом системная биодоступность первого снижается примерно на 20%, однако подобное снижение не имеет клинического значения. Фармакокинетика ольмезартана в случае его применения в комбинации с гидрохлоротиазидом не меняется.

Показания к применению

  • Эссенциальная гипертензия.
  • Комбинированный препарат Олметек плюс предназначен для взрослых пациентов, у которых применение одного только ольмезартана медоксомила не обеспечивает снижение артериального давления до необходимого уровня.

Противопоказания

  • Повышенная чувствительность к действующим веществам, к любой из вспомогательных веществ или к другим производным сульфаниламидов (гидрохлоротиазид также является производным сульфаниламидов).
  • Тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина <30 мл / мин).
  • Стойка гипокалиемия, гиперкальциемия, гипонатриемия и клинически выраженная гиперурикемия.
  • Тяжелые нарушения функции печени, холестаз и обструктивные заболевания желчных путей.
  • Беременность или планирования беременности.

Совместное применение лекарственного средства Олметек плюс и препаратов, содержащих алискирен, противопоказано пациентам с сахарным диабетом или нарушением функции почек (СКФ <60 мл / мин / 1,73 м 2 ).

Способ применения и дозы

Взрослые.

Олметек плюс не является препаратом первого выбора. Он предназначен для пациентов, у которых применение одного только ольмезартана медоксомила в дозе 20 мг не обеспечивает необходимого уровня артериального давления.

Таблетки препарата Олметек плюс принимают 1 раз в сутки независимо от приема пищи.

При наличии клинических показаний допускается перевод пациента с монотерапии ольмезартана медоксомилом в дозе 20 мг сразу на комбинированный препарат, однако при этом следует учитывать тот факт, что максимальная гипотензивное действие ольмезартана медоксомила достигается через 8 недель после начала лечения.

Рекомендуется титрования дозы каждого из компонентов

Ольмезартана медоксомил / гидрохлоротиазид в дозе 20 / 12,5 мг или 40 / 12,5 мг можно назначать пациентам, у которых применение одного только ольмезартана медоксомила в дозе 20 мг или 40 мг не обеспечивает достижения необходимого уровня артериального давления.

Ольмезартана медоксомил / гидрохлоротиазид в дозе 20/25 мг 40/25 мг можно назначать пациентам, у которых применение ольмезартана медоксомил / гидрохлоротиазида в дозе 20 / 12,5 мг или 40 мг / 12,5 мг не обеспечивает достижения необходимого уровня артериального давления.

Передозировка

Специальная информация, касающаяся симптомов или лечения передозировки Олметек плюс отсутствует.

За пациентом следует тщательно наблюдать и проводить симптоматическое поддерживающее лечение. Лечение симптоматическое и зависит от времени, прошедшего с момента приема препарата, и от степени тяжести симптомов. Могут быть рекомендованы рвотные средства и / или промывание желудка. При лечении передозировки иногда рекомендуется активированный уголь. Следует регулярно контролировать уровень электролитов и креатинина в сыворотке крови. В случае артериальной гипотензии пациента следует положить в горизонтальное положение и быстро провести инфузию изотонического раствора натрия хлорида.

Наиболее вероятными проявлениями передозировки ольмезартана медоксомила является артериальная гипотензия и тахикардия, кроме того, может возникать брадикардия. Передозировка гидрохлоротиазидом сопровождается электролитными нарушениями (гипокалиемией, гипохлоремия) и обезвоживанием, обусловленным чрезмерным диурезом. Частыми проявлениями передозировки являются тошнота и сонливость. Гипокалиемия может вызвать мышечные спазмы и / или усиливать аритмию, возникающее в результате применения сопутствующих препаратов (сердечных гликозидов или некоторых антиаритмических средств).

Выводится ольмезартан или гидрохлоротиазид при гемодиализе, неизвестно.

Побочные действия

Чаще всего при применении препарата возникают такие побочные реакции, как головная боль (2,9%), головокружение (1,9%), повышенная утомляемость (1,0%).

Гидрохлоротиазид может вызвать или усиливать гиповолемию, что может приводить к нарушению электролитного баланса.

В клинических исследованиях, в которых участвовали 1155 пациентов, принимавших ольмезартана медоксомил / гидрохлоротиазид в дозе 20 / 12,5 мг или 20/25 мг, и 466 пациентов, получавших плацебо (длительность применения препаратов составляла до 21 месяца), общая частота побочных реакций на фоне комбинированной терапии ольмезартана медоксомилом / гидрохлоротиазидом была примерно такой же, что и на фоне применения плацебо.

Частота случаев отмены препарата в связи с побочными реакциями в группе ольмезартана медоксомила / гидрохлоротиазида 20 / 12,5 мг — 20/25 мг (2%) и в группе плацебо (3%) также была примерно одинаковой. В целом, частота побочных реакций на фоне комбинированной терапии ольмезартана медоксомилом / гидрохлоротиазидом (по сравнению с плацебо) не зависела от возраста (больные в возрасте до 65 лет по сравнению с больными в возрасте от 65 лет), пола или расы пациентов.

Особые указания

Применение в период беременности и кормления грудью

Противопоказано беременным или женщинам, которые планируют беременность.

Период кормления грудью.

Информация по применению препарата Олметек плюс во время кормления грудью до сих пор отсутствует, поэтому женщинам, кормящим грудью, препарат не следует.

Дети

Безопасность и эффективность применения лекарственного средства Олметек плюс детям (в возрасте до 18 лет) не установлены. Данные отсутствуют.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

Препарат Олметек плюс может вызвать незначительный или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Иногда у больных, принимающих антигипертензивные средства, могут наблюдаться головокружение и повышенная утомляемость, вследствие чего может снижаться реакция.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия

Потенциально возможные взаимодействия связаны с применением как ольмезартана медоксомила, так и гидрохлоротиазида.

Одновременное применение не рекомендуется

Препараты лития.

При одновременном применении препаратов лития с ингибиторами АПФ и иногда с блокаторами рецепторов ангиотензина II наблюдалось обратимое повышение концентрации лития в сыворотке крови и его токсического действия. Кроме того, при наличии тиазидов почечный клиренс снижается, поэтому риск его токсического действия на фоне применения гидрохлоротиазида может увеличиваться. В связи с этим применение препарата Олметек плюс в сочетании с литием не рекомендуется. У пациентов, которым эти препараты необходимо назначать одновременно, во время лечения следует тщательно контролировать концентрацию лития в плазме крови.

Одновременное применение, требующее осторожности

Баклофен.

Может усиливаться гипотензивное действие.

Нестероидные противовоспалительные лекарственные средства (НПЛЗ).

НПЛЗ (например ацетилсалициловая кислота (> 3 г / сут), ингибиторы ЦОГ-2 и неселективные НПЛЗ) могут ослаблять гипотензивное действие тиазидных диуретиков и блокаторов рецепторов ангиотензина II.

У некоторых пациентов с нарушениями функции почек (в обезвоженных пациентов или пациентов пожилого возраста с заболеваниями почек) на фоне применения блокаторов рецепторов ангиотензина II одновременно с препаратами, которые ингибируют циклооксигеназу, эти нарушения могут усиливаться, в частности может возникать острая почечная недостаточность, которая, в большинстве случаев носит обратимый характер. Поэтому указанные препараты в комбинации друг с другом следует назначать с осторожностью, особенно пациентам пожилого возраста. Пациенты при этом должны употреблять достаточное количество жидкости. Кроме того,

Одновременное применение, что требует особого внимания

Амфостин .

Может усиливаться антигипертензивное действие.

Другие гипотензивные средства.

Антигипертензивный эффект препарата Олметек плюс может усиливаться в случае его применения одновременно с другими препаратами, снижающими артериальное давление.

Этиловый спирт, барбитураты, наркотические анальгетики и антидепрессанты.

Могут усилиться проявления ортостатической гипотензии.

Потенциально возможные взаимодействия с ольмезартана медоксомилом.

Одновременное применение не рекомендуется

Ингибиторы АПФ, блокаторы рецепторов ангиотензина II или алискирен.

Данные клинических испытаний показывают, что двойная блокада ренин-ангиотензин-(РААС), связана с общим применением ингибиторов АПФ и блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискиреном, приводит к повышению частоты нежелательных явлений, таких как гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (в том числе острая почечная недостаточность), по сравнению с использованием одного средства, действующего на РААС.

Лекарственные средства, влияющие на концентрацию калия в крови.

Учитывая опыт применения других лекарственных средств, угнетающих ренин-ангиотензиновую систему, концентрация калия в сыворотке крови может увеличиваться при одновременном применении калийсберегающих диуретиков, препаратов калия, калийсодержащих заменителей пищевой соли и других препаратов, способных повышать концентрацию калия в крови (таких как гепарин , ингибиторы АПФ). При назначении препарата Олметек плюс одновременно с препаратами, которые влияют на уровень калия, рекомендуется контролировать сывороточную концентрацию калия.

Лекарственное средство колесевелам, что связывает желчные кислоты.

Совместное применение колесевеламу гидрохлорида, что связывает желчные кислоты, уменьшает системное воздействие и пиковую концентрацию ольмезартана в плазме, а также снижает период полувыведения.

Прием ольмезартана медоксомила как минимум за 4:00 до приема колесевеламу гидрохлорида снижал эффект лекарственного взаимодействия. Следует рассмотреть возможность приема ольмезартана медоксомила как минимум за 4:00 до приема колесевеламу гидрохлорида.

Дополнительная информация.

Отмечалось умеренное снижение биодоступности олмесартана медоксомила после лечения антацидами (магния-алюминия гидроксидом). Ольмезартана медоксомил не проявляет значительного влияния на фармакокинетику и фармакодинамику варфарина или фармакокинетику дигоксина. У здоровых добровольцев, принимавших ольмезартана медоксомил одновременно с правастином, клинически значимых изменений фармакокинетики этих препаратов не отмечалось. В исследованиях in vitro клинически значимого угнетения олмесартаном активности изоферментов IA1 / 2, IIA6, IIC8 / 9, IIC19, IID6, IIE1 и IIIA4 цитохрома Р450 у человека обнаружено не было; относительно изоферментов цитохрома Р450 у животных ольмезартан или оказывал незначительное индуцирующее действие, или не оказывал никакой. Таким образом, клинически значимыхвзаимодействий между олмесартаном и лекарственными средствами, которые метаболизируются при участии указанных изоферментов системы цитохрома P450, не ожидается.

Потенциально возможные взаимодействия с гидрохлоротиазидом.

Одновременное применение не рекомендуется

Лекарственные средства, влияющие на концентрацию калия в крови.

Гипокалиемический действие гидрохлоротиазида может усиливаться при одновременном применении с другими лекарственными средствами, которые вызывают потерю калия и гипокалиемии (например с одновременном назначении салуретиков, слабительными средствами, кортикостероидами, АКТГ, амфотерицином, карбеноксолоном, пенициллином G натрия и производными салициловой кислоты). Поэтому применять гидрохлоротиазид одновременно с этими препаратами не рекомендуется.

Одновременное применение, требующее осторожности

Соли кальция.

За счет замедления экскреции кальция тиазидные диуретики могут увеличивать его концентрацию в сыворотке крови. Если необходимо применять препараты кальция, уровень его концентрации в сыворотке нужно контролировать, а соответствующую дозу кальция — корректировать.

Холестирамин и колестипол.

На фоне применения анионообменных смол всасывание гидрохлоротиазида замедляется

Сердечные гликозиды.

Применение сердечных гликозидов приводит к тому, что гипокалиемия и гипомагниемия, вызванные тиазидами, увеличивают риск аритмий.

Лекарственные средства, эффективность которых зависит от изменений концентрации калия в сыворотке крови.

В случае применения препарата Олметек плюс одновременно с лекарственными средствами, эффективность которых зависит от изменений концентрации калия в сыворотке крови (например с сердечными гликозидами и антиаритмическими средствами), а также с препаратами, которые вызывают аритмию пируэт типа (желудочковой тахикардии), в том числе с некоторыми антиаритмическими средствами, рекомендуется проводить регулярный контроль концентрации калия в сыворотке крови и ЭКГ:

антиаритмические средства класса Ia (например хинидин, гидрохинидин, дизопирамид)

антиаритмические средства класса III (например амиодарон, соталол, дофетилида, ибутилид)

некоторые антипсихотические средства (например тиоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, циамемазин, сульпирид, сультопридом, амисульприд, тиаприд, пимозид, галоперидол, дроперидол)

другие (например бепридил, цизаприд, дифеманил, эритромицин, галофантрин, мизоластин, пентамидин, спарфлоксацин, терфенадин, винкамин внутривенно).

Недеполяризующие релаксанты скелетных мышц (например тубокурарин).

Гидрохлоротиазид может усиливать эффективность недеполяризующих релаксантов скелетных мышц.

Антихолинергические средства (например атропин и биперидена).

Снижая моторику желудочно-кишечного тракта и скорость опорожнения желудка, антихолинергические средства могут увеличивать биодоступность тиазидных диуретиков.

Противодиабетические лекарственные средства (пероральные препараты и инсулин).

Терапия тиазидами может влиять на толерантность к глюкозе. Может быть необходима коррекция дозы сахароснижающих средств.

Metformіn.

Метформин следует применять с осторожностью из-за риска развития лактоацидоза, вызванного функциональной почечной недостаточностью, которая иногда возникает в результате применения гидрохлоротиазида.

Бета-блокаторы и диазоксид.

Гипергликемическая действие бета-адреноблокаторов и диазоксида может усиливаться под влиянием тиазидов.

Прессорные амины (например норадреналин).

Эффективность прессорных аминов может снижаться.

Лекарственные средства, применяемые для лечения подагры (пробенецид, сульфинпиразон и аллопуринол).

Поскольку гидрохлоротиазид иногда приводит к увеличению концентрации мочевой кислоты в сыворотке, может быть необходима коррекция дозы урикозурических препаратов для лечения подагры. Кроме того, иногда необходимо увеличить дозу пробенецида или сульфинпиразона. В случае применения аллопуринола одновременно с тиазидами частота аллергических реакций на аллопуринол может увеличиваться.

Амантадин.

Тиазиды могут увеличивать риск развития побочных реакций, амантадина.

Цитостатики (например циклофосфамид, метотрексат).

Тиазиды могут снижать выведение почками противоопухолевых препаратов и усиливать их угнетающее действие на костный мозг.

Салицилаты. В случае приема салицилатов в высоких дозах гидрохлоротиазид может усиливать их токсическое действие на центральную нервную систему.

Метилдоп.

В публикациях описано отдельные случаи гемолитической анемии в результате применения гидрохлоротиазида в комбинации с метилдофой.

Циклоспорин.

Одновременное применение тиазидов с циклоспорином может увеличивать риск гиперурикемии и осложнений, аналогичных подагре.

Tetratsiklіn.

Применение тиазидов одновременно с тетрациклином увеличивает риск уремии, вызываемую тетрациклином. Доксициклина этот эффект, вероятно, не касается.

Карбамазепин. Учитывая риск возникновения симптомной гипонатриемии необходимо проводить клинический и биологический мониторинг.

Йодсодержащие контрастные средства. Диуретики могут привести к дегидратации больного, поэтому нужно провести регидратацию пациента перед применением больших доз йодсодержащих контрастных средств для уменьшения риска развития острой почечной недостаточности.

Форма выпуска и состав

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

  • для дозирования 20 мг / 12,5 мг красно-желтые, круглые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, диаметром 8,5 мм, с надписью «C22» на одной стороне
  • для дозирования 20 мг / 25 мг розовые, круглые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, диаметром 8,5 мм, с надписью «C24» на одной стороне
  • для дозирования 40 мг / 12,5 мг красно-желтые, овальные таблетки, покрытые пленочной оболочкой, диаметром 15 × 7 мм, с надписью «C23» на одной стороне
  • для дозирования 40 мг / 25 мг розовые, овальные таблетки, покрытые пленочной оболочкой, диаметром 15 × 7 мм, с надписью «C25» на одной стороне

14 таблеток, покрытых пленочной оболочкой, в блистере, по 2 блистера в картонной пачке.

Действующие вещества : ольмезартана медоксомил; гидрохлоротиазид;

1 таблетка, покрытая оболочкой, содержит ольмезартана медоксомила 20 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг

или ольмезартана медоксомила 20 мг, гидрохлоротиазида 25 мг

или ольмезартана медоксомила 40 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг

или ольмезартана медоксомила 40 мг, гидрохлоротиазида 25 мг

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая гидроксипропилцеллюлоза малозамищена; лактоза моногидрат, гидроксипропилцеллюлоза; магния стеарат

пленочная оболочка: Опадрай О2А22352 или Опадрай О2А24576, содержащий:

гидроксипропилметилцеллюлозу 2910, тальк, титана диоксид (Е171), железа оксид желтый (Е172), железа оксид красный (Е 172).

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25°С в недоступном для детей месте. Срок годности – 5 лет.

Олметек

  • Список товаров
  • Инструкции
  • Цены в аптеках

  • Аналоги


С этим товаром покупают

Редакторская группа

Дата создания: 27.04.2021      
Дата обновления: 06.09.2023

Рецензент

Олметек – средства, влияющие на ренин-ангиотензивную систему. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. Код ATX C09D A08.

Показания к применению

Противопоказания

Повышенная чувствительность к действующим веществам, любому из вспомогательных веществ или другим производным сульфаниламидов (гидрохлоротиазид также является производным сульфаниламидов).

Тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина <30 мл/мин).

Устойчивая гипокалиемия, гиперкальциемия, гипонатриемия и клинически выраженная гиперурикемия.

Тяжелые нарушения функции печени, холестаз и обструктивные заболевания желчных путей.

Беременность или планировка беременности.

Побочные реакции

Чаще при применении препарата возникают такие побочные реакции, как головная боль (2,9%), головокружение (1,9%), повышенная утомляемость (1,0%).

Гидрохлоротиазид может вызвать или усугублять гиповолемию, что может приводить к нарушению электролитного баланса.

В клинических исследованиях, в которых участвовало 1155 пациентов, принимавших олмесартану

Особенности применения

Применение в период беременности или кормления грудью

Комбинированное лекарственное средство олмесартана медоксомил/гидрохлоротиазид противопоказано беременным или женщинам, планирующим беременность.

Применять препарат в период кормления грудью не рекомендуется. При применении лекарственного средства при кормлении грудью доза должна быть максимально низкой.

Дети

Безопасность и эффективность применения лекарственного средства детям (до 18 лет) не установлены. Данные отсутствуют.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

Препарат может оказывать незначительное или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Иногда у больных, применяющих антигипертензивные средства, может наблюдаться головокружение и повышенная утомляемость, вследствие чего может снижаться реакция.

Передозировка

Специальная информация, касающаяся симптомов или лечения передозировки Олметека плюс отсутствует.

За пациентом следует тщательно наблюдать и проводить симптоматическое поддерживающее лечение. Лечение симптоматическое и зависит от времени, прошедшего с момента приема препарата, и степени тяжести симптомов. Могут быть рекомендованы рвотные средства и/или промывание желудка. При лечении передозировки иногда рекомендуется активированный уголь. Следует регулярно контролировать уровень электролитов и креатинина в сыворотке крови. При артериальной гипотензии пациента следует положить в горизонтальное положение и быстро провести внутривенную инфузию изотонического раствора хлорида натрия.

Наиболее вероятными проявлениями передозировки олмесартана медоксомила являются артериальная гипотензия и тахикардия, кроме того, может возникать брадикардия. Передозировка гидрохлоротиазидом сопровождается электролитными нарушениями (гипокалиемией, гипохлоремией) и обезвоживанием, обусловленным чрезмерным диурезом. Наиболее частыми проявлениями передозировки является тошнота и сонливость. Гипокалиемия может вызывать мышечные спазмы и/или усиливать аритмию, возникающую в результате применения сопутствующих препаратов (сердечных гликозидов или некоторых антиаритмических средств).

Выводится ли олмесартан или гидрохлоротиазид при гемодиализе, неизвестно.

Условия хранения

Не требует специальных условий хранения.

Хранить в недоступном для детей месте.

Обратите внимание!

Описание препарата Олметек на этой странице — упрощенная авторская версия сайта apteka911, созданная на основании инструкции/ий по применению. Перед приобретением или использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с оригинальной инструкцией производителя (прилагается к каждой упаковке препарата).

Информация о препарате предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принять решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.

Олметек: инструкции


Форма выпуска:

таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 20 мг/12,5 мг, по 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной пачке


Состав:

1 таблетка, покрытая плёночной оболочкой, содержит олмесартана медоксомила 20 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг


Производитель:

Германия


Форма выпуска:

таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 20 мг/12,5 мг, по 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной пачке


Состав:

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит олмесартана медоксомила 20 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг


Производитель:

Германия


Форма выпуска:

таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 20 мг/25 мг, по 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной пачке


Состав:

1 таблетка, покрытая плёночной оболочкой, содержит олмесартана медоксомила 20 мг, гидрохлоротиазида 25 мг


Производитель:

Германия


Форма выпуска:

таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 20 мг/25 мг, по 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной пачке


Состав:

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит олмесартана медоксомила 20 мг, гидрохлоротиазида 25 мг


Производитель:

Германия


Форма выпуска:

таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 40 мг/12,5 мг, по 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной пачке


Состав:

1 таблетка, покрытая плёночной оболочкой, содержит олмесартана медоксомила 40 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг


Производитель:

Германия


Форма выпуска:

таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 40 мг/12,5 мг, по 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной пачке


Состав:

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит олмесартана медоксомила 40 мг, гидрохлоротиазида 12,5 мг


Производитель:

Германия


Форма выпуска:

таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 40 мг/25 мг, по 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной пачке


Состав:

1 таблетка, покрытая плёночной оболочкой, содержит олмесартана медоксомила 40 мг, гидрохлоротиазида 25 мг


Производитель:

Германия


Форма выпуска:

таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 40 мг/25 мг, по 14 таблеток в блистере, по 2 блистера в картонной пачке


Состав:

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит олмесартана медоксомила 40 мг, гидрохлоротиазида 25 мг


Производитель:

Германия

Олметек цена в Аптеке 911

Название Цена
Олметек плюс табл. п/о 40мг/12,5мг №28 535.00 грн.
Олметек плюс табл. п/о 20мг/12,5мг №28 436.20 грн.
Категория препаратов Олметек
Количество препаратов в каталоге 2
Средняя цена препарата 485.60 грн.
Самый дешевый препарат 436.20 грн.
Самый дорогой препарат 535.00 грн.

Искать в других регионах

  • Александрия
  • Белая Церковь
  • Борисполь
  • Боярка
  • Бровары
  • Васильков
  • Винница
  • Горишние Плавни (Комсомольск)
  • Днепр
  • Дрогобыч
  • Житомир
  • Запорожье
  • Ивано-Франковск
  • Измаил
  • Ирпень
  • Каменское (Днепродзержинск)
  • Кременчуг
  • Кривой Рог
  • Кропивницкий (Кировоград)
  • Лозовая
  • Лубны
  • Луцк
  • Львов
  • Мукачево
  • Николаев
  • Никополь
  • Новомосковск
  • Обухов
  • Одесса
  • Павлоград
  • Первомайск
  • Полтава
  • Ровно
  • Самбор
  • Смела
  • Сумы
  • Тернополь
  • Ужгород
  • Умань
  • Фастов
  • Харьков
  • Херсон
  • Хмельницкий
  • Червоноград
  • Черкассы
  • Чернигов
  • Черновцы
  • Черноморск

Производитель

Алвоген Мальта Оперейшенс (РОУ) Лтд

Страна происхождения

Германия

Состав

діючі речовини:
олмесартану медоксоміл; гідрохлоротіазид;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить олмесартану медоксомілу 40 мг, гідрохлоротіазиду 12,5 мг

допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна; гідроксипропілцелюлоза малозаміщена; лактоза, моногідрат; гідроксипропілцелюлоза; магнію стеарат;

плівкова оболонка:
Опадрай О2А22352 або Опадрай О2А24576, що містить: гідроксипропілметилцелюлозу 2910, тальк, титану діоксид (Е171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Лекарственная форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:
червоно-жовті, овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, діаметром 15?7 мм, з написом «C23» на одному боці;

Действующее вещество

ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, ОЛМЕСАРТАН МЕДОКСОМИЛ

Фармакодинамика

Олметек плюс є комбінованим препаратом блокатора рецепторів ангіотензину II олмесартану медоксомілу та тіазидного діуретика гідрохлоротіазиду. Комбінація цих компонентів чинить адитивну антигіпертензивну дію, внаслідок чого артеріальний тиск знижується сильніше, ніж при застосуванні кожного з компонентів окремо.

Прийом препарату Олметек плюс 1 раз на добу забезпечує ефективне та м’яке зниження артеріального тиску на 24 години до наступного прийому.

Олмесартану медоксоміл.

Олмесартану медоксоміл — це селективний блокатор рецепторів ангіотензину II (типу AT1), призначений для застосування внутрішньо. Ангіотензин II — основний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, який відіграє важливу роль у патофізіології артеріальної гіпертензії. Він спричинює звуження судин, індукує синтез та секрецію альдостерону, стимулює серцеву діяльність та реабсорбцію натрію нирками. Олмесартан пригнічує ефекти ангіотензину II, спрямовані на звуження судин та секрецію альдостерону, блокуючи AT1-рецептор у тканинах, у тому числі в гладкій мускулатурі судин та в надниркових залозах. Дія олмесартану не залежить від джерела або шляху синтезу ангіотензину II. Селективне зв’язування олмесартану з AT1-рецепторами ангіотензину II призводить до підвищення рівня реніну та концентрації ангіотензину I та ангіотензину II в плазмі крові, а також до певного зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією олмесартану медоксоміл забезпечує стійке зниження артеріального тиску, ступінь якого залежить від дози. Ознак артеріальної гіпотензії після першого застосування (ефекту «першої дози»), тахіфілаксії на тлі тривалого застосування та рикошетної артеріальної гіпертензії після різкої відміни препарату виявлено не було.

Прийом 1 раз на добу олмесартану медоксомілу забезпечує ефективне та м’яке зниження артеріального тиску протягом 24 годин до наступного прийому. При застосуванні препарату 1 раз на добу його антигіпертензивний ефект був приблизно таким самим, що і в результаті його застосування двічі на добу в тій самій добовій дозі.

У разі безперервного лікування максимальне зниження артеріального тиску досягається через 8 тижнів після початку лікування; при цьому істотний антигіпертензивний ефект спостерігається вже через 2 тижні лікування.

Вплив олмесартану медоксомілу на смертність та частоту ускладнень не встановлений.

Рандомізоване дослідження застосування олмесартану та профілактики діабетичної мікроальбумінурії (ROADMAP), проведене за участю 4447 пацієнтів з діабетом 2 типу з нормальним рівнем альбумінурії і як мінімум одним додатковим фактором ризику виникнення серцево-судинних захворювань, проводилося з метою з’ясувати, чи може терапія олмесартаном затримати час появи мікроальбумінурії. Під час середнього періоду відстеження тривалістю 3,2 року пацієнти отримували олмесартан або плацебо на додаток до інших антигіпертензивних засобів, за винятком інгібіторів АПФ або БРА.

У первинній кінцевій точці дослідження було продемонстровано значне зниження ризику появи мікроальбумінурії при застосуванні олмесартану. Після коригування відмінностей у показниках артеріального тиску дане зниження ризику перестало бути статистично значущим. У 8,2% (у 178 з 2160) пацієнтів групи олмесартану і у 9,8% (у 210 з 2139) ? групи плацебо розвинулася мікроальбумінурія.

У вторинній кінцевій точці серцево-судинні явища відзначалися у 96 пацієнтів (4,3%), які отримували олмесартан, і у 94 пацієнтів (4,2%), які отримували плацебо. Частота смертності від серцево-судинних захворювань була вищою в групі олмесартану, ніж у групі плацебо (15 пацієнтів (0,7%) і 3 пацієнти (0,1%)), незважаючи на подібну частоту виникнення інсульту без летального наслідку (14 пацієнтів (0,6%) і 8 пацієнтів (0,4%)), інфаркту міокарда без летального наслідку (17 пацієнтів (0,8%) і 26 пацієнтів (1,2%)) та смертності, не пов’язаної з серцево-судинними причинами (11 пацієнтів (0,5%) і 12 пацієнтів (0,5%)). Загальна смертність у групі олмесартану була чисельно більш високою (26 пацієнтів (1,2%) і 15 пацієнтів (0,7%)), головним чином, за рахунок більш високої смертності із серцево-судинних причин.

У випробуванні ORIENT (The Olmesartan Reducing Incidence of End-stage Renal Disease in Diabetic Nephropathy Trial) вивчали вплив олмесартану на результат ниркових і серцево-судинних захворювань у 577 рандомізованих пацієнтів в Японії і в Китаї з діабетом 2 типу і яскраво вираженою нефропатією. Під час середнього періоду відстеження тривалістю 3,1 року пацієнти отримували олмесартан або плацебо на додаток до інших антигіпертензивних засобів, включаючи інгібітори АПФ.

Первинна об’єднана кінцева точка (час першої появи подвоєння сироваткового креатиніну, ниркові захворювання в термінальній стадії, смерть з усіх причин) була досягнута у 116 пацієнтів групи олмесартану (41,1%) і у 129 пацієнтів, які отримували плацебо (45,4%) (HR 0,97 (95% ДІ від 0,75 до 1,24); p = 0,791). Вторинна об’єднана серцево-судинна кінцева точка була досягнута у 40 пацієнтів, які отримували олмесартан (14,2%), і у 53 пацієнтів, які отримували плацебо (18,7%). Дана об’єднана серцево-судинна кінцева точка включала смертність внаслідок серцево-судинних захворювань у 10 (3,5%) пацієнтів, які отримували олмесартан, і у 3 (1,1%) пацієнтів, які отримували плацебо; загальний показник смертності дорівнював 19 (6,7%) і 20 (7,0%), інсульт без летального результату — 8 (2,8%) та 11 (3,9%), інфаркт міокарда без летального результату — 3 (1, 1%) і 7 (2,5%) відповідно.

Гідрохлоротіазид.

Гідрохлоротіазид — є тіазидним діуретиком. Механізм антигіпертензивної дії тіазидних діуретиків повністю не вивчений. Тіазиди впливають на реабсорбцію електролітів у ниркових канальцях, тим самим посилюючи екскрецію натрію та хлориду (приблизно на однаковому рівні). Діючи як діуретик, гідрохлоротіазид зменшує об’єм плазми крові, внаслідок чого підвищується активність реніну в плазмі крові та секреція альдостерону, збільшуються втрати калію та бікарбонату із сечею та знижується їхня концентрація в сироватці. Оскільки зв’язок між рівнем реніну та секрецією альдостерону опосередковується ангіотензином II, на тлі застосування гідрохлоротіазиду в комбінації з блокатором рецепторів ангіотензину II втрати калію із сечею під дією тіазидних діуретиків можуть знижуватися. При застосуванні гідрохлоротіазиду діурез настає приблизно через 2 години після прийому, максимальний ефект досягається приблизно через 4 години, а дія зберігається впродовж 6-12 годин.

За даними епідеміологічних досліджень, тривале застосування гідрохлоротіазиду як засобу монотерапії сприяє зниженню ризику серцево-судинних ускладнень та смерті від них.

Клінічна ефективність та безпека

Комбінована терапія олмесартану медоксомілом та гідрохлоротіазидом.

При комбінованій терапії олмесартану медоксомілом та гідрохлоротіазидом антигіпертензивний ефект адитивно посилюється і, як правило, перевищує ефекти кожного з компонентів окремо. За об’єднаними даними плацебо-контрольованих досліджень, у результаті застосування олмесартану медоксомілу/гідрохлоротіазиду в дозах 20/12,5 мг та 20/25 мг середнє зниження систолічного/діастолічного артеріального тиску наприкінці інтервалу дозування (з корекцією на ефект плацебо) становило відповідно до -12/-7 мм рт.ст. та -16/-9 мм рт.ст. Вік та стать клінічно значущого впливу на ефективність комбінованої терапії олмесартану медоксомілом та гідрохлоротіазидом не виявляли.

При застосуванні гідрохлоротіазиду у дозах 12,5 мг та 25 мг у пацієнтів, у яких ефективність монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг була недостатньою, спостерігалося додаткове зниження середньодобового систолічного/діастолічного артеріального тиску, який вимірюється шляхом амбулаторного моніторингу артеріального тиску (на -7/-5 мм рт.ст. та -12/-7 мм рт.ст. порівняно з початковими значеннями, досягнутими в результаті монотерапії олмесартану медоксомілом). При вимірюванні артеріального тиску традиційним методом додаткове зниження середнього систолічного/діастолічного артеріального тиску наприкінці інтервалу дозування становило відповідно до -11/-10 мм рт.ст. та -16/-11 мм рт.ст. (порівняно з початковими значеннями).

Комбінована терапія олмесартану медоксомілом та гідрохлоротіазидом залишалася ефективною впродовж тривалого періоду лікування (1 рік). У разі відміни олмесартану медоксомілу (який застосовувався як у комбінації з гідрохлоротіазидом, так і окремо) рикошетної артеріальної гіпертензії не спостерігалося.

Вплив комбінованого препарату олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду на серцево-судинні ускладнення і смертність від них на сьогодні не відомий.

Гідрохлоротіазид

Немеланомний рак шкіри
За доступними даними епідеміологічних досліджень, існує кумулятивний дозозалежний взаємозв’язок між застосуванням гідрохлоротіазиду та розвитком немеланомного раку шкіри. Зафіксовано 71533 випадки базальноклітинного раку шкіри та 8629 випадків плоскоклітинного раку шкіри у дослідженні за участю 1430833 та 172462 особів відповідно. Застосування високих доз гідрохлоротіазиду (?50000 мг кумулятивно) було пов’язано зі скоригованим коефіцієнтом ризику 1,29 (95 % ДІ: 1,23-1,35) для базальноклітинного раку шкіри та 3,98 (95% ДІ: 3,68-4,31) для плоскоклітинного раку шкіри. Спостерігався чіткий вплив кумулятивної дози як при базальноклітинному раку шкіри, так і при плоскоклітинному раку шкіри. Інше дослідження показало можливий зв’язок між виникненням раку губ (плоскоклітинний рак шкіри) та експозицією гідрохлоротіазиду: 633 випадки раку губ у дослідженні за участю 63067 особів, з використанням стратегії вибірки ризику. Вплив кумулятивної дози було продемонстровано зі скоригованим коефіцієнтом ризику 2,1 (95 % ДІ: 1,7-2,6), з підвищенням даного коефіцієнта до 3,9 (3,0-4,9) при застосуванні високої дози (~25000 мг) та до 7,7 (5,7-10,5) при використанні найбільшої кумулятивної дози (~100000 мг) (див. розділ «Особливості застосування»).

Інша інформація
Спільне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II було досліджено у двох широкомасштабних, рандомізованих, контрольованих дослідженнях (ONTARGET (ONgoing Telmisartan Alone і в комбінації з Ramipril Global Endpoint Trial) і VA NEPHRON-D (The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes)).

ONTARGET являло собою дослідження, проведене за участю пацієнтів із серцево-судинними або цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі або цукровим діабетом 2 типу, що супроводжується ознаками ураження органу-мішені. VA NEPHRON-D являло собою дослідження, проведене за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією. Дослідження не виявили значимого сприятливого впливу на результат ниркових та/або серцево-судинних захворювань і на смертність від них, тоді як у порівнянні з монотерапією підвищився ризик розвитку гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або гіпотонії. Враховуючи схожість фармакодинамічних властивостей, дані результати також застосовні для інших інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II.

Спільне застосування інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II протипоказано пацієнтам з діабетичною нефропатією.

ALTITUDE (Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints) являло собою дослідження, проведене з метою виявлення позитивного ефекту від додавання аліскірену до стандартної терапії інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину II у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок, серцево-судинними захворюваннями або обома захворюваннями. Дане дослідження було перервано раніше у зв’язку з підвищеним ризиком небажаних наслідків. Смертність від серцево-судинних захворювань і виникнення інсульту були частішими в групі, що приймала аліскірен, ніж у групі, що приймала плацебо, та повідомлення про небажані явища і серйозні небажані явища (гіперкаліємія, гіпотензія і порушення функції нирок) були частішими в групі, яка приймала аліскірен, ніж у групі плацебо.

Фармакокинетика

Всмоктування та розподіл.
Олмесартану медоксоміл.
Олмесартану медоксоміл — це проліки. Він швидко перетворюється на фармакологічно активний метаболіт олмесартан під дією естераз у слизовій оболонці кишечнику та в портальній крові під час всмоктування з травного тракту. Ані у плазмі, ані в продуктах виділення олмесартану медоксоміл або бокова медоксомільна група у незміненому стані не виявлялися. Середня абсолютна біодоступність олмесартану у формі таблеток становила 25,6 %. Середня максимальна концентрація (Cmаx) олмесартану в плазмі крові досягається приблизно через 2 години після застосування внутрішньо. У разі одноразового застосування внутрішньо в дозі до 80 мг концентрація олмесартану в плазмі збільшується приблизно пропорційно дозі. Їжа чинить мінімальний вплив на біодоступність олмесартану, тому олмесартану медоксоміл можна застосовувати незалежно від вживання їжі. Клінічно значущих відмінностей у фармакокінетиці олмесартану в осіб різної статі не виявлено. Олмесартан активно зв’язується з білками плазми (99,7 %), проте ризик клінічно значущих взаємодій з іншими препаратами внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми невеликий (підтвердження тому — відсутність клінічно значущої взаємодії між олмесартану медоксомілом та варфарином). З клітинами крові олмесартан зв’язується незначною мірою. Середній об’єм розподілу після внутрішньовенного введення невеликий (16-29 л).

Гідрохлоротіазид.
У разі застосування внутрішньо олмесартану медоксомілу в комбінації з гідрохлоротіазидом медіана часу досягнення Сmax гідрохлоротіазиду в плазмі крові становила 1,5-2 години. Гідрохлоротіазид зв’язується з білками плазми на 68 %, а його уявний об’єм розподілу становить 0,83-1,14 л/кг.

Біотрансформація та елімінація.
Олмесартану медоксоміл.
Сумарний кліренс олмесартану для плазми крові становить приблизно 1,3 л/годину (коефіцієнт варіації 19 %) та порівняно з печінковим кровотоком (приблизно 90 л/годину) відносно невисокий. Після одноразового застосування внутрішньо олмесартану медоксомілу, міченого ізотопом 14C, 10-16 % радіоактивної мітки виявлялися в сечі (велика частина — впродовж 24 годин після прийому); радіоактивна мітка, що залишилася, виявлялася в калі. Враховуючи, що системна біодоступність препарату становить 25,6 %, можна розрахувати, що олмесартан, що всмоктався, виводиться як нирками (приблизно 40 %), так і гепатобіліарною системою (приблизно 60 %). Вся радіоактивна мітка, виявлена у продуктах виділення, знаходилася у складі олмесартану. Інших значущих метаболітів виявлено не було. У кишково-печінковому кругообігу олмесартан участі практично не бере. Оскільки велика частина олмесартану виводиться з жовчю, застосовувати його пацієнтам з обструкцією жовчних проток протипоказано. Кінцевий період напіввиведення олмесартану після багаторазового застосування внутрішньо змінюється в діапазоні від 10 до 15 г. Стаціонарний стан досягався після перших кількох прийомів; після 14 днів багаторазового застосування подальшого накопичення препарату не спостерігалося. Нирковий кліренс становив приблизно 0,5-0,7 л/годину та від дози препарату не залежав.

Гідрохлоротіазид.

Гідрохлоротіазид в організмі людини не метаболізується та майже повністю виводиться в незміненому стані із сечею. Після застосування внутрішньо приблизно 60 % дози виводиться в незміненому стані впродовж 48 годин. Нирковий кліренс становить приблизно 250-300 мл/хв. Кінцевий період напіввиведення — близько 10-15 годин.

Комбінація олмесартану медоксомілу з гідрохлоротіазидом .

У разі застосування гідрохлоротіазиду в комбінації з олмесартану медоксомілом системна біодоступність першого знижується приблизно на 20%, проте подібне зниження не має клінічного значення. Фармакокінетика олмесартану у разі його застосування в комбінації з гідрохлоротіазидом не змінюється.

Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку ( віком від 65 років).
У пацієнтів літнього віку (65-75 років), хворих на артеріальну гіпертензію, площа під фармакокінетичною кривою (AUC) олмесартану в стаціонарному стані була приблизно на 35 % вищою, ніж у пацієнтів молодшого віку, а у пацієнтів віком ?75 років — приблизно на 44 % вищою.

Зважаючи на наявні дані, можна вважати, що в осіб літнього віку (як здорових, так і хворих на артеріальну гіпертензію) системний кліренс гідрохлоротіазиду нижчий, ніж у здорових добровольців.

Порушення функції нирок.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок легкого, середнього та тяжкого ступеня AUC олмесартану в стаціонарному стані була відповідно на 62 %, 82 % та 179 % вищою, ніж у здорових добровольців. Період напіввиведення гідрохлоротіазиду у пацієнтів з порушеннями функції нирок збільшений.

Порушення функції печінки.
Після одноразового застосування внутрішньо AUC олмесартану у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості була відповідно на 6 % та 65 % вищою, ніж у здорових добровольців контрольної групи з такими самими демографічними показниками. У здорових добровольців та у пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості незв’язана фракція олмесартану через 2 години після прийому становила відповідно до 0,26 %, 0,34 % та 0,41 %. Після багаторазового застосування середня AUC олмесартану у пацієнтів з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості була на 65 % вищою, ніж у здорових добровольців контрольної групи з такими самими демографічними показниками. Значення Cmаx олмесартану у пацієнтів з порушеннями функції печінки та здорових добровольців були схожими. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ефективність олмесартану медоксомілу не визначена. На фармакокінетику гідрохлоротіазиду порушення функції печінки істотно не впливали.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Лікарський засіб колесевелам, що зв’язує жовчні кислоти
Одночасний прийом 40 мг олмесартану медоксомілу і 3750 мг колесевеламу гідрохлориду у здорових добровольців призводив до зниження Cmax на 28% і до зниження AUC на 39% для олмесартану. Менший вплив, зниження Cmax і AUC на 4% і 15% відповідно, спостерігався, коли олмесартану медоксоміл призначали за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду. Час напіввиведення олмесартану знижувався на 50-52% незалежно від того, призначалися препарати спільно чи прийом олмесартану відбувався за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду.

Доклінічні дані з безпеки

Токсичний вплив комбінації олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду оцінювали у дослідженнях із багаторазовим пероральним введенням препарату щурам та собакам (до 6 місяців).

Як і при застосуванні препарату окремо, так і у разі застосування з іншими лікарськими засобами того ж класу, токсичний вплив даної комбінації направлений головним чином на нирки. На фоні застосування комбінації олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду спостерігались функціональні зміни нирок (підвищення азоту сечовини та креатиніну сироватки). У щурів та собак, яким застосовували комбінацію з високими дозами компонентів, спостерігались дегенерація і регенерація нирок, можливо, через порушення ниркової гемодинаміки (зниження ниркового кровотоку внаслідок артеріальної гіпотензії у поєднанні з гіпоксією та дегенерацією канальцевих клітин). Крім того, застосування комбінації олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду призводило до зниження показників еритроцитів (числа еритроцитів, гемоглобіну та гематокриту) та зменшення маси серця у щурів. Дані результати спостерігалися і у разі застосування інших блокаторів АТ1-рецепторів та інгібіторів АПФ. Ймовірно, вони зумовлені фармакологічною дією олмесартану медоксомілу у високих дозах і не спостерігаються у разі застосування препарату у рекомендованих терапевтичних дозах.

У дослідженнях генотоксичного впливу комбінації олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду, а також цих компонентів окремо жодних ознак клінічно значущої генотоксичності не було виявлено.

Канцерогенний вплив комбінації олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду не вивчався, оскільки в клінічній практиці ознак канцерогенного впливу окремих компонентів препарату не було виявлено.

У мишей та щурів, яким застосовували олмесартану медоксоміл у комбінації з гідрохлоротіазидом, ознак тератогенного впливу не було виявлено. Як і слід було очікувати для лікарських засобів даного класу, у щурів, яким застосовували комбінацію олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду під час вагітності, спостерігалася токсична дія на плід, що виявлялася в значному зниженні маси тіла плода (див. розділ «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Показания

Eсенціальна гіпертензія.

Комбінований препарат Олметек плюс призначений для дорослих пацієнтів, у яких застосування одного лише олмесартану медоксомілу не забезпечує зниження артеріального тиску до необхідного рівня.

Противопоказания

— Підвищена чутливість до діючих речовин, до будь-якої з допоміжних речовин або до інших похідних сульфаніламідів (гідрохлоротіазид також є похідним сульфаніламідів).
— Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв).
— Стійка гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіпонатріємія та клінічно виражена гіперурикемія.
— Тяжкі порушення функції печінки, холестаз та обструктивні захворювання жовчних шляхів.
— Вагітність або планування вагітності.

Сумісне застосування лікарського засобу Олметек плюс і препаратів, що містять аліскірен, протипоказано пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Потенційно можливі взаємодії пов ‘ язані із застосуванням як олмесартану медоксомілу , так і гідрохлоротіазиду.

Одночасне застосування не рекомендується
Препарати літію.
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту та іноді з блокаторами рецепторів ангіотензину II спостерігалося оборотне збільшення концентрації літію у сироватці крові та його токсичної дії. Крім того, за наявності тіазидів нирковий кліренс літію знижується, тому ризик його токсичної дії на тлі застосування гідрохлоротіазиду може збільшуватися. У зв’язку з цим застосування препарату Олметек плюс у поєднанні з літієм не рекомендується. У пацієнтів, яким ці препарати необхідно призначати одночасно, під час лікування слід ретельно контролювати концентрацію літію в сироватці.

Одночасне застосування, що вимагає обережності
Баклофен.
Може посилюватися гіпотензивна дія.
Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (НПЛЗ).
НПЛЗ (наприклад ацетилсаліцилова кислота (>3 г/добу), інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЛЗ) можуть послабляти антигіпертензивну дію тіазидних діуретиків та блокаторів рецепторів ангіотензину II. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад у зневоднених пацієнтів або пацієнтів літнього віку із захворюваннями нирок) на тлі застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II одночасно з препаратами, які інгібують циклооксигеназу, ці порушення можуть посилюватися, зокрема може виникати гостра ниркова недостатність, яка, у більшості випадків має оборотний характер. Тому зазначені препарати в комбінації один з одним слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти при цьому повинні вживати достатню кількість рідини. Крім того, після початку комбінованої терапії та потім з регулярним інтервалом функцію нирок у пацієнтів потрібно контролювати.

Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги
Аміфостин
Може посилюватися антигіпертензивна дія.
Інші гіпотензивні засоби.
Антигіпертензивний ефект препарату Олметек плюс може посилюватися у разі його застосування одночасно з іншими препаратами, які знижують артеріальний тиск.

Етиловий спирт, барбітурати, наркотичні аналгетики та антидепресанти.

Можуть посилитися прояви ортостатичної гіпотензії.

Потенційно можливі взаємодії з олмесартану медоксомілом.

Одночасне застосування не рекомендується
Інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірен.
Дані клінічних випробувань показують, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), пов’язана зі спільним застосуванням інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену, призводить до підвищення частоти небажаних явищ, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (в тому числі гостра ниркова недостатність), в порівнянні з використанням одного засобу, який діє на РААС.

Лікарські засоби, що впливають на концентрацію калію в крові.
З огляду на досвід застосування інших лікарських засобів, які пригнічують ренін-ангіотензинову систему, концентрація калію в сироватці крові може збільшуватися при одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, калієвмісних замінників харчової солі та інших препаратів, здатних підвищувати концентрацію калію в крові (таких як гепарин, інгібітори АПФ). При призначенні препарату Олметек плюс одночасно з препаратами, які впливають на рівень калію, рекомендується контролювати сироваткову концентрацію калію.

Лікарський засіб колесевелам, що зв’язує жовчні кислоти.
Спільне застосування колесевеламу гідрохлориду, що зв’язує жовчні кислоти, зменшує системний вплив і пікову концентрацію олмесартану в плазмі, а також знижує період напіввиведення. Прийом олмесартану медоксомілу як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду знижував ефект лікарської взаємодії. Слід розглянути можливість прийому олмесартану медоксомілу як мінімум за 4 години до прийому колесевеламу гідрохлориду.

Додаткова інформація.

Відзначалося помірне зниження біодоступності олмесартану медоксомілу після лікування антацидами (магнію-алюмінію гідроксидом). Олмесартану медоксоміл не виявляє значного впливу на фармакокінетику та фармакодинаміку варфарину або фармакокінетику дигоксину. У здорових добровольців, які приймали олмесартану медоксоміл одночасно з правастином, клінічно значущих змін фармакокінетики цих препаратів не відзначалося.У дослідженняхin vitroклінічнозначущогопригнічення олмесартаном активності ізоферментів IA1/2, IIA6, IIC8/9, IIC19, IID6, IIE1 та IIIA4 цитохрому Р450 у людини виявлено не було; відносно ізоферментів цитохрому Р450 у тварин олмесартан або чинив незначну індукуючу дію, або не чинив жодної. Таким чином, клінічнозначущихвзаємодій між олмесартаном та лікарськими засобами, які метаболізуються за участю зазначених ізоферментівсистеми цитохрому P450, не очікується.

Потенційно можливі взаємодії з гідрохлоротіазидом.

Одночасне застосування не рекомендується
Лікарські засоби, що впливають на концентрацію калію в крові.

Гіпокаліємічна дія гідрохлоротіазиду може посилюватися при його одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, що спричинюють втрату калію та гіпокаліємію (наприклад з калійуретичними діуретиками, проносними засобами, кортикостероїдами, АКТГ, амфотерицином, карбеноксолоном, пеніциліном G натрію та похідними саліцилової кислоти). Тому застосовувати гідрохлоротіазид одночасно з цими препаратами не рекомендується.

Одночасне застосування, що вимагає обережності
Cолі кальцію.
За рахунок уповільнення екскреції кальцію тіазидні діуретики можуть збільшувати його концентрацію в сироватці крові. Якщо необхідно застосовувати препарати кальцію, рівень його концентрації в сироватці потрібно контролювати, а відповідну дозу кальцію — коригувати.

Холестирамін та колестипол.
На тлі застосування аніонообмінних смол всмоктування гідрохлоротіазиду уповільнюється

Серцеві глікозиди.
Застосування серцевих глікозидів призводить до того, що гіпокаліємія та гіпомагніємія, спричинені тіазидами, збільшують ризик аритмій.

Лікарські засоби, ефективність яких залежить від змін концентрації калію в сироватці крові.У разі застосування препарату Олметек плюс одночасно з лікарськими засобами, ефективність яких залежить від змін концентрації калію в сироватці крові (наприклад із серцевими глікозидами та антиаритмічними засобами), а також із препаратами, що спричинюють аритмію піруетного типу (шлуночкову тахікардію), у тому числі з деякими антиаритмічними засобами, рекомендується проводити регулярний контроль концентрації калію в сироватці крові та ЕКГ:

— антиаритмічні засоби класу Ia (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід);
— антиаритмічні засоби класу III (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
— деякі антипсихотичні засоби (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифторперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол);
— інші (наприклад бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно).

Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад тубокурарин).

Гідрохлоротіазид може посилювати ефективність недеполяризуючих релаксантів скелетних м’язів.

Антихолінергічні засоби (наприклад атропін та біпериден).

Знижуючи моторику шлунково-кишкового тракту та швидкість спорожнення шлунка, антихолінергічні засоби можуть збільшувати біодоступність тіазидних діуретиків.

Антидіабетичні лікарські засоби (пероральні препарати та інсулін).

Терапія тіазидом може впливати на толерантність до глюкози. Може бути необхідна корекція дози цукрознижувальних засобів.

Метформін.
Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик розвитку лактоацидозу, спричиненого функціональною нирковою недостатністю, яка іноді виникає внаслідок застосування гідрохлоротіазиду.

Бета-блокатори та діазоксид.
Гіперглікемічна дія бета-адреноблокаторів та діазоксиду може посилюватися під впливом тіазидів.

Пресорні аміни (наприклад норадреналін).
Ефективність пресорних амінів може знижуватися.

Лікарські засоби, які застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол).

Оскільки гідрохлоротіазид іноді спричиняє збільшення концентрації сечової кислоти в сироватці, може бути необхідна корекція дози урикозуричних препаратів для лікування подагри. Крім того, іноді необхідно збільшити дозу пробенециду або сульфінпіразону. У разі застосування алопуринолу одночасно з тіазидом частота алергічних реакцій на алопуринол може збільшуватися.

Амантадин.
Тіазиди можуть збільшувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином.

Цитостатики (наприклад циклофосфамід, метотрексат).
Тіазиди можуть знижувати виведення нирками протипухлинних препаратів та посилювати їхню пригнічувальну дію на кістковий мозок.

Саліцилати.
У разі прийому саліцилатів у високих дозах гідрохлоротіазид може посилювати їхню токсичну дію на центральну нервову систему.

Метилдопа.
У публікаціях описано окремі випадки гемолітичної анемії в результаті застосування гідрохлоротіазиду в комбінації з метилдопою.

Циклоспорин.
Одночасне застосування тіазидів з циклоспорином може збільшувати ризик гіперурикемії та ускладнень, аналогічних подагрі.

Тетрациклін.
Застосування тіазидів одночасно з тетрацикліном збільшує ризик уремії, що спричинюється тетрацикліном. Доксицикліну цей ефект, ймовірно, не стосується.

Карбамазепін.
З огляду на ризик виникнення симптомної гіпонатріємії необхідно проводити клінічний та біологічний моніторинг.

Йодовмісні контрастні засоби.
Діуретичні засоби можуть призвести до дегідратації хворого, тому потрібно провести регідратацію пацієнта перед застосуванням великих доз йодовмісних контрастних засобів для зменшення ризику розвитку гострої ниркової недостатності.

Способы применения

Дорослі.

Олметек плюс не є препаратом першого вибору. Він призначений для пацієнтів, у яких застосування одного лише олмесартану медоксомілу в дозі 20 мг не забезпечує необхідного рівня артеріального тиску.

Таблетки препарату Олметек плюс приймають 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

За наявності клінічних показань допускається переведення пацієнта з монотерапії олмесартану медоксомілом у дозі 20 мг відразу на комбінований препарат, проте при цьому слід враховувати той факт, що максимальна гіпотензивна дія олмесартану медоксомілу досягається через 8 тижнів після початку лікування.

Рекомендується титрування дози кожного з компонентів

Олмесартану медоксоміл/гідрохлоротіазид у дозі 20/12,5 мг або 40/12,5 мг можна призначати пацієнтам, у яких застосування одного тільки олмесартану медоксомілу в дозі 20 мг або 40 мг не забезпечує досягнення необхідного рівня артеріального тиску.

Олмесартану медоксоміл/ гідрохлоротіазид у дозі 20/25 мг або 40/25 мг можна призначати пацієнтам, у яких застосування олмесартану медоксоміл/ гідрохлоротіазиду в дозі 20/12,5 мг або 40 мг/12,5 мг не забезпечує досягнення необхідного рівня артеріального тиску.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).
Пацієнтам літнього віку комбінований препарат рекомендується застосовувати в тій самій дозі, що й дорослим пацієнтам.

Порушення функції нирок.
У разі застосування препарату Олметек плюс пацієнтам з порушеннями функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) рекомендується періодично контролювати функцію нирок. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) Олметек плюс протипоказаний (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакологічні властивості»).

Порушення функції печінки.
Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості Олметек плюс слід застосовувати з обережністю. Пацієнтам з порушеннями функції печінки середнього ступеня тяжкості олмесартану медоксоміл рекомендується застосовувати в початковій дозі 10 мг 1 раз на добу, а максимальна доза не повинна перевищувати 20 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з порушеннями функції печінки, які вже приймають діуретичні засоби та (або) інші антигіпертензивні засоби, рекомендується ретельно контролювати артеріальний тиск та функцію нирок. Досвід застосування олмесартану медоксомілу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки відсутній. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, а також із холестазом та обструкцією жовчних проток Олметек плюс протипоказаний (див. розділи «Протипоказання», «Фармакологічні властивості»).

Спосіб застосування.
Таблетки ковтають цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад склянкою води). Таблетки не слід розжовувати. Препарат рекомендується приймати щодня в один і той же час.

Діти.
Безпека та ефективність застосування лікарського засобу Олметек плюс дітям (віком до 18 років) не встановлені. Дані відсутні.

Передозировка

Спеціальна інформація, що стосується симптомів або лікування передозування препарату Олметек плюс відсутня.

За пацієнтом слід ретельно спостерігати та проводити симптоматичне підтримуюче лікування. Лікування симптоматичне і залежить від часу, що минув з моменту прийому препарату, та від ступеня тяжкості симптомів. Можуть бути рекомендовані блювотні засоби та/або промивання шлунка. При лікуванні передозування іноді рекомендується активоване вугілля. Слід регулярно контролювати рівень електролітів та креатиніну у сироватці крові. У разі артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти у горизонтальне положення та швидко провести внутрішньовенну інфузію ізотонічного розчину натрію хлориду.

Найімовірнішими проявами передозування олмесартану медоксомілу є артеріальна гіпотензія та тахікардія, крім того, може виникати брадикардія. Передозування гідрохлоротіазидом супроводжується електролітними порушеннями (гіпокаліємією, гіпохлоремією) та зневодненням, обумовленим надмірним діурезом. Найчастішими проявами передозування є нудота та сонливість. Гіпокаліємія може спричинювати м’язові спазми та/або посилювати аритмію, що виникає в результаті застосування супутніх препаратів (серцевих глікозидів або деяких антиаритмічних засобів).

Чи виводиться олмесартан або гідрохлоротіазид при гемодіалізі, невідомо.

Побочные действия

Найчастіше при застосуванні препарату виникають такі побічні реакції, як головний біль (2,9 %), запаморочення (1,9 %), підвищена втомлюваність (1,0 %).

Гідрохлоротіазид може спричиняти або посилювати гіповолемію, що може призводити до порушення електролітного балансу.

У клінічних дослідженнях, у яких брали участь 1155 пацієнтів, які приймали олмесартану медоксоміл/гідрохлоротіазид у дозах 20/12,5 мг або 20/25 мг, та 466 пацієнтів, які отримували плацебо (тривалість застосування препаратів становила до 21 місяця), загальна частота побічних реакцій на тлі комбінованої терапії олмесартану медоксомілом/ гідрохлоротіазидом була приблизно такою ж, що і на тлі застосування плацебо. Частота випадків відміни препарату у зв’язку з побічними реакціями в групі олмесартану медоксомілу/ гідрохлоротіазиду 20/12,5 мг — 20/25 мг (2 %) та в групі плацебо (3 %) також була приблизно однаковою. В цілому, частота побічних реакцій на тлі комбінованої терапії олмесартану медоксомілом/ гідрохлоротіазидом (порівняно з плацебо) не залежала від віку (хворі віком до 65 років порівняно з хворими віком від 65 років), статі або раси пацієнтів, хоча запаморочення у пацієнтів віком від 75 років виникало дещо частіше.

Крім того, безпека препарату при застосуванні високих доз вивчалася в клінічних дослідженнях, у яких брали участь 3709 пацієнтів, які приймали олмесартану медоксоміл у комбінації з гідрохлоротіазидом у дозах 40 мг/12,5 мг та 40 мг/25 мг. Побічні реакції, що спостерігалися під час проведення клінічних досліджень, у постмаркетингових дослідженнях або інформація про які була отримана за спонтанними повідомленнями, а також побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні окремих компонентів препарату — олмесартану медоксомілу та гідрохлоротіазиду — наведено в таблиці нижче.

Для класифікації частоти виникнення побічних реакцій використовувалася така термінологія: дуже часто (?1/10), часто (?1/100, <1/10), нечасто (?1/1000, <1/100), рідко (?1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (неможливо оцінити на основі наявних даних).

Були повідомлення про кілька випадків рабдоміолізу, що перебував у тимчасовому взаємозв’язку із застосуванням блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ.

Були повідомлення про такі побічні реакції, що можуть спостерігатися при застосуванні гідрохлоротіазиду: сухість у роті, відчуття спраги, анафілактичний шок, кома, синдром Стівенса-Джонсона, дезорієнтація, зміна настрою, пневмоніт. Застосування діуретиків тіазидного ряду може призвести до зниження толерантності до глюкози, що, у свою чергу, може призвести до маніфестації латентного цукрового діабету. При застосуванні гідрохлоротіазиду можлива поява гіпохлоремічного алкалозу, який може індукувати напади подагри у хворих з її асимптомним перебігом.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Дуже важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції після реєстрації препарату. Це дає змогу безперервно спостерігати за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу.

У разі виникнення небажаних проявів, побічних реакцій або у разі відсутності терапевтичної дії необхідно повідомити за адресою ТОВ «Алвоген Україна», 02660, м. Київ, Броварський проспект, 5 «И», тел./факс +38044 517-75-00, електронна адреса pharmacovigilance@alvogen.com та через національну систему повідомлень.

Особые условия

Зменшення об’єму циркулюючої крові.
У пацієнтів зі зниженим об’ємом циркулюючої крові та (або) низьким рівнем натрію, обумовленими інтенсивною терапією діуретиками, низькосольовою дієтою, діареєю або блюванням, може виникати клінічно виражена артеріальна гіпотензія, особливо після першого прийому препарату. До початку застосування препарату Олметек плюс зазначені вище явища слід усунути.

Інші явища, що супроводжуються стимуляцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.Пацієнти, у яких судинний тонус та функція нирок значною мірою залежать від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у разі тяжкої застійної серцевої недостатності або патології нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), можуть реагувати на інші препарати, що впливають на цю систему, відчуваючи гостру артеріальну гіпотензію, азотемію, олігурію або, в окремих випадках, гостру ниркову недостатність.

Реноваскулярна гіпертензія.
Застосування препаратів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки пов’язано з підвищеним ризиком розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності.

Порушення функції нирок та трансплантація нирки.

Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) лікарський засіб Олметек плюс протипоказаний (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ?30 мл/хв, але <60 мл/хв) коригувати дозу препарату не потрібно. Однак таким пацієнтам лікарський засіб слід застосовувати з обережністю, при цьому рекомендується періодично контролювати концентрацію калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові. У пацієнтів з порушеннями функції нирок може виникати азотемія, спричинена тіазидними діуретиками. Якщо прогресуюча ниркова недостатність стає очевидною, необхідний ретельний перегляд схеми лікування і, можливо, відміна діуретиків. Клінічний досвід застосування лікарського засобу Олметек плюс пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену збільшує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС на фоні одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується.

Якщо терапія з подвійною блокадою є абсолютно необхідною, то вона повинна проводитися тільки під наглядом фахівця, а також на фоні ретельного спостереження за функцією нирок, рівнем електролітів і артеріальним тиском.

Пацієнтам із діабетичною нефропатією не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II.

Порушення функції печінки.

Досвід застосування олмесартану медоксомілу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки відсутній. Крім того, у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки незначні порушення водно-електролітного балансу на тлі терапії тіазидами можуть спричинити печінкову кому. З цієї причини пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості препарат слід застосовувати з обережністю. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки, холестазом та обструкцією жовчних проток лікарський засіб Олметек плюс протипоказаний.

Стеноз устя аорти та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія.

Як і у разі застосування інших вазодилататорів, олмесартану медоксоміл з обережністю призначають при стенозі устя аорти або при мітральному стенозі, а також у разі обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії.

Первинний альдостеронізм.
Пацієнти з первинним альдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні засоби, що пригнічують ренін-ангіотензинову систему. Тому лікарський засіб Олметек плюс таким пацієнтам не рекомендований.

Метаболічні та ендокринні ефекти.
Препарати групи тіазидів можуть спричинювати порушення толерантності до глюкози. Пацієнтам з цукровим діабетом потрібно коригувати дозу інсуліну або пероральних цукрознижувальних засобів. Застосування тіазидів може сприяти розвитку прихованого цукрового діабету.

На тлі прийому тіазидних діуретиків можуть виникати такі побічні реакції, як підвищення рівня холестерину та тригліцеридів. У ряді випадків застосування тіазидів може сприяти розвитку гіперурикемії або подагри. Гідрохлоротіазид здатний підвищувати рівень вільного білірубіну у сироватці крові.

Електролітні порушення.

Як і у разі застосування будь-яких діуретиків, при застосуванні гідрохлоротіазиду слід з певним інтервалом контролювати сироваткові концентрації електролітів. Препарати групи тіазидів, у тому числі гідрохлоротіазид, можуть спричиняти порушення водно-електролітного балансу (у тому числі гіпокаліємію, гіпонатріємію та гіпохлоремічний алкалоз). Ознаками порушень водно-електролітного балансу є: сухість у роті, спрага, слабкість, тривалий сон, сонливість, занепокоєння, м’язовий біль або судоми, м’язова стомлюваність, артеріальна гіпотензія, олігурія, тахікардія та порушення з боку травного тракту, зокрема нудота та блювання. Ризик розвитку гіпокаліємії найбільш високий при цирозі печінки, при різкому збільшенні діурезу, при недостатньому прийомі електролітів внутрішньо, а також при застосуванні кортикостероїдів та АКТГ як супутніх препаратів. З іншого боку, внаслідок блокади рецепторів ангіотензину II (AT1) олмесартану медоксомілом, що входить до складу препарату Олметек плюс, можлива гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або із серцевою недостатністю, а також у пацієнтів із цукровим діабетом. Пацієнтам цієї групи концентрацію калію в сироватці крові слід контролювати належним чином. Препарат Олметек плюс слід з обережністю застосовувати одночасно з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками, калієвмісними замінниками харчової солі та іншими препаратами, які можуть підвищувати концентрацію калію в крові. Даних про те, що олмесартану медоксоміл може послаблювати або запобігати гіпонатріємії, що спричинюється діуретиками, немає. Дефіцит хлоридів, як правило, характеризується низьким ступенем тяжкості і не вимагає спеціального лікування. Тіазиди можуть знижувати виведення кальцію із сечею та спричиняти легке та скороминуще підвищення його концентрації в сироватці крові за відсутності будь-яких порушень метаболізму кальцію. Гіперкальціємія може свідчити про прихований паратиреотоксикоз. Перед дослідженням функції паращитовидних залоз тіазиди потрібно відмінити. Тіазиди посилюють виведення із сечею магнію, що може призводити до гіпомагніємії. У пацієнтів з набряками може в жарку погоду виникати гіпонатріємія розведення.

Препарати літію.
Як і інші лікарські засоби, що містять блокатори рецепторів ангіотензину II у комбінації з тіазидом, препарат Олметек плюс не рекомендується застосовувати одночасно з препаратами літію.

Спру-подібна ентеропатія

У дуже рідкісних випадках повідомляли про тяжку хронічну діарею зі значною втратою маси тіла, що розвинулася через кілька місяців або років після початку лікування у пацієнтів, які приймали олмесартан; причиною її виникнення є, імовірно, місцева відстрочена реакція гіперчутливості. Результати біопсії слизової кишечнику у таких пацієнтів часто демонстрували атрофію кишкових ворсинок. Якщо дані симптоми виникнуть у пацієнта під час лікування олмесартаном і якщо можна виключити іншу ймовірну етіологію, терапію олмесартаном слід негайно відмінити та не слід відновлювати. Якщо діарея не зникне впродовж одного тижня після закінчення прийому лікарського засобу, слід звернутися до спеціаліста (наприклад до гастроентеролога).

Гостра міопія та вторинна закритокутова глаукома
Гідрохлоротіазид є сульфонамідом та може викликати реакції ідіосинкразії, що призводять до гострої перехідної міопії та гострого нападу закритокутової глаукоми. Симптоми включають гострий розвиток короткозорості або появи болю в очах та, як правило, виникають протягом проміжку часу від декількох годин до декількох тижнів після початку лікування. Нелікований напад гострої закритокутової глаукоми може призвести до стійкої втрати зору. У першу чергу слід якнайшвидше відмінити гідрохлоротіазид. Якщо внутрішньоочний тиск не піддається контролю, може виникнути необхідність прийняття рішення про негайне терапевтичне або хірургічне лікування. Фактором ризику розвитку закритокутової глаукоми може бути наявність в анамнезі алергії на сульфонаміди або пеніцилін.

Етнічні відмінності.
Як і у разі застосування інших блокаторів рецепторів ангіотензину II, антигіпертензивна дія олмесартану медоксомілу у представників негроїдної раси виражена дещо слабше, ніж у представників інших рас (можливо, через те, що у представників негроїдної раси частішим є низький рівень реніну).

Антидопінговий тест.
Гідрохлоротіазид, що входить до складу цього препарату, може давати псевдопозитивний результат в антидопінговому тесті.

Вагітність.
Олметек плюс протипоказаний вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо вагітність підтверджується під час лікування препаратом Олметек плюс, лікування слід негайно припинити і в разі необхідності замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування в період вагітності.

Інші запобіжні заходи

Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з генералізованим атеросклерозом, ішемічною хворобою серця або ішемічним ураженням головного мозку може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Ризик алергічних реакцій на гідрохлоротіазид вищий у пацієнтів з алергією або бронхіальною астмою в анамнезі, проте такі реакції можуть виникати і у пацієнтів без таких захворювань в анамнезі.

За даними наукової літератури, діуретики тіазидного ряду можуть викликати загострення або активацію системного червоного вовчака.

Під час застосування діуретиків тіазидного ряду можливий розвиток реакцій фотосенсибілізації. У таких випадках рекомендується відміна препарату. Якщо лікар вважає за потрібне повторно призначити препарат, то хворому рекомендується захищати ділянки тіла, які піддаються впливу сонячних променів або штучного ультрафіолетового опромінення.

Немеланомний рак шкіри.
Підвищений ризик виникнення немеланомного раку шкіри (базальноклітинної карциноми та плоскоклітинної карциноми) після застосування більш високих сумарних доз гідрохлоротіазиду був виявлений у двох епідеміологічних дослідженнях, що базувалися на даних Данського національного реєстру онкологічних захворювань. Фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду може бути механізмом розвитку немеланомного раку шкіри.

Пацієнтів, які приймають гідрохлоротіазид, потрібно проінформувати про можливий ризик виникнення немеланомного раку шкіри. Рекомендується періодично перевіряти стан шкіри на наявність нових уражень та негайно повідомляти про будь-які підозрілі ураження шкіри.

Пацієнтів потрібно проінформувати про можливі профілактичні заходи, такі як обмеження впливу сонячного світла та УФ-променів, а також про необхідність в разі такого впливу адекватного захисту шкіри для мінімізації ризику виникнення раку шкіри.

Необхідно негайно проводити дослідження, в тому числі гістологічні дослідження біопсійного матеріалу, при виникненні будь-яких підозрілих шкірних реакцій.

Пацієнтам з немеланомним раком шкіри в анамнезі може бути доцільним переглянути застосування гідрохлоротіазиду (див. розділ «Побічні реакції»).

Лікарський засіб містить лактозу, тому його не слід призначати пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або з порушенням всмоктування глюкози і галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.
Олмесартану медоксоміл.
Застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II протипоказане вагітним або жінкам, які планують вагітність
Епідеміологічні дані, що стосуються ризику тератогенної дії, обумовленої застосуванням блокаторів рецепторів ангіотензину II у І триместрі вагітності, не дають змоги зробити певних висновків, проте незначне збільшення ризику не виключено. У контрольованих епідеміологічних дослідженнях жодних даних, що стосуються ризику тератогенної дії блокаторів рецепторів ангіотензину II, отримано не було, проте не можна виключити, що на тлі застосування препаратів цього класу ризик аналогічної дії може збільшуватися. За винятком випадків, коли блокатори рецепторів ангіотензину II застосовуються із життєво важливих причин, пацієнткам, які планують вагітність, рекомендується перейти на інші гіпотензивні засоби, безпека застосування яких при вагітності доведена. У разі діагностування вагітності блокатори рецепторів ангіотензину II слід негайно відмінити і, якщо необхідно, почати лікування іншими препаратами.

Встановлено, що у разі застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності не виключена поява ефектів фетотоксичності (погіршення ниркової функції, олігогідрамніон, уповільнення осифікації кісток черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо блокатори рецепторів ангіотензину II застосовувалися в ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести УЗД щодо функції нирок і розвитку черепа у плода.

За новонародженими, матері яких застосовували блокатори рецепторів ангіотензину II, слід пильно спостерігати щодо виникнення артеріальної гіпотензії.

Гідрохлоротіазид.
Досвід застосування гідрохлоротіазиду під час вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Результатів експериментальних досліджень на тваринах недостатньо. Гідрохлоротіазид проникає крізь плаценту. З огляду на механізм дії гідрохлоротіазиду, його застосування в ІІ і ІІІ триместрах вагітності може викликати порушення фетоплацентарного кровотоку та шкідливо діяти на плід і новонародженого, викликаючи жовтяницю, електролітні порушення і тромбоцитопенію.

Гідрохлоротіазид не призначений для лікування водянки у вагітних, артеріальної гіпертензії вагітних або прееклампсії, оскільки він може викликати зменшення об’єму плазми і гіпоперфузію плаценти та при цьому не приносити належної користі для лікування захворювання.

Гідрохлоротіазид також не рекомендується застосовувати для лікування есенціальної гіпертензії у вагітних, за винятком тих окремих випадків, коли не можна призначати інші препарати.

Комбінований лікарський засіб олмесартану медоксоміл/гідрохлоротіазидпротипоказаний вагітним або жінкам, які планують вагітність.

Період годування груддю.
Олмесартану медоксоміл.
Інформація щодо застосування препарату Олметек плюс під час годування груддю до цього часу відсутня, тому жінкам, які годують груддю, препарат призначати не слід. Замість нього можна застосовувати інші препарати, безпека яких у період годування груддю доведена, особливо при годуванні груддю новонароджених або недоношених дітей.

Гідрохлоротіазид.
Гідрохлоротіазид у невеликих кількостях потрапляє в грудне молоко. Високі дози тіазидів, що викликають інтенсивний діурез, можуть пригнічувати утворення грудного молока. Якщо його застосування вкрай необхідне, годування груддю потрібно припинити.

Застосовувати препарат Олметек плюс в період годування груддю не рекомендується. При застосуванні лікарського засобу Олметек плюс під час годування груддю доза повинна бути максимально низькою.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або з іншими механізмами.

Препарат Олметек плюс може спричиняти незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Іноді у хворих, які застосовують антигіпертензивні засоби, можуть спостерігатися запаморочення та підвищена втомлюваність, внаслідок чого може знижуватися реакція.

Особые условия хранения

Термін придатності
5 років.

Умови зберігання.
Не потребує спеціальних умов зберігання.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Категорія відпуску.
За рецептом.

Синоним

5, ОЛМЕСАРТАН МЕДОКСОМИЛ+ГИДРОХЛОРОТИАЗИД, КАРДОСАЛ® ПЛЮС 20/12, КАРДОСАЛ® ПЛЮС 20/25, ОЛЕМБИК-H 20, ОЛЕМБИК-H 40, ОЛИМЕСТРА® H 20, ОЛИМЕСТРА® H 40, ОЛИМЕСТРА® HD 20, ОЛИМЕСТРА® HD 40, ОЛМЕСАР-H, ОЛМЕТЕК ПЛЮС

Инструкция, размещенная на данной странице, носит информационный характер и предназначена исключительно для ознакомительных целей. Не используйте данную инструкцию в качестве медицинских рекомендаций . Постановка диагноза и выбор методики лечения осуществляется только вашим лечащим врачом. Подробнее об Отказе от ответственности.

Components:

Method of action:

Treatment option:

Medically reviewed by Oliinyk Elizabeth Ivanovna, PharmD. Last updated on 2022-04-02

Attention!
Information on this page is intended only for medical professionals!
Information is collected in open sources and may contain significant errors!
Be careful and double-check all the information on this page!

Top 20 medicines with the same components:

Top 20 medicines with the same treatments:

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg film-coated tablets

Film-coated tablets.

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg film-coated tablets:

Reddish-yellow, oval, film-coated tablets of 15 x 7 mm with C23 debossed on one side.

Treatment of essential hypertension.

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg fixed dose combinations are indicated in adult patients whose blood pressure is not adequately controlled on olmesartan medoxomil 40 mg alone.

Posology

Adults

The recommended dose of Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg or 40 mg/25 mg is 1 tablet per day.

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg may be administered in patients whose blood pressure is not adequately controlled by olmesartan medoxomil 40 mg alone.

Olmetec Plus 40 mg/25 mg may be administered in patients whose blood pressure is not adequately controlled on Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg fixed dose combination.

For convenience, patients receiving olmesartan medoxomil and hydrochlorothiazide from separate tablets may be switched to Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg tablets containing the same component doses.

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg can be taken with or without food.

Elderly (age 65 years or over)

In elderly people the same dosage of the combination is recommended as for adults.

Blood pressure should be closely monitored.

Renal impairment

Olmetec Plus is contraindicated in patients with severe renal impairment (creatinine clearance < 30 mL/min).

The maximum dose of olmesartan medoxomil in patients with mild to moderate renal impairment (creatinine clearance of 30 — 60 mL/min) is 20 mg olmesartan medoxomil once daily, owing to limited experience of higher dosages in this patient group, and periodic monitoring is advised.

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg is therefore contraindicated in all stages of renal impairment.

Hepatic impairment

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg should be used with caution in patients with mild hepatic impairment. Close monitoring of blood pressure and renal function is advised in hepatically-impaired patients who are receiving diuretics and/or other antihypertensive agents. In patients with moderate hepatic impairment, an initial dose of 10 mg olmesartan medoxomil once daily is recommended and the maximum dose should not exceed 20 mg once daily. There is no experience of olmesartan medoxomil in patients with severe hepatic impairment. Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg therefore should not be used in patients with moderate and severe hepatic impairment , as well as in cholestasis and biliary obstruction.

Paediatric population

The safety and efficacy of Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg in children and adolescents below 18 years has not been established. No data are available.

Method of administration

The tablet should be swallowed with a sufficient amount of fluid (e.g. one glass of water). The tablet should not be chewed and should be taken at the same time each day.

<-derived substances (since hydrochlorothiazide is a sulfonamide-derived medicinal product).

Renal impairment.

Refractory hypokalaemia, hypercalcaemia, hyponatraemia and symptomatic hyperuricaemia.

Moderate and severe hepatic impairment, cholestasis and biliary obstructive disorders.

2nd and 3rd trimester of pregnancy.

The concomitant use of Olmetec Plus with aliskiren-containing products is contraindicated in patients with diabetes mellitus or renal impairment (GFR < 60 mL/min/1.73 m2).

Intravascular volume depletion:

Symptomatic hypotension, especially after the first dose, may occur in patients who are volume and/or sodium depleted by vigorous diuretic therapy, dietary salt restriction, diarrhoea or vomiting. Such conditions should be corrected before the administration of Olmetec Plus.

Other conditions with stimulation of the renin-angiotensin-aldosterone system:

In patients whose vascular tone and renal function depend predominantly on the activity of the renin-angiotensin-aldosterone system (e.g. patients with severe congestive heart failure or underlying renal disease, including renal artery stenosis), treatment with medicinal products that affect this system has been associated with acute hypotension, azotaemia, oliguria or, rarely, acute renal failure.

Renovascular hypertension:

There is an increased risk of severe hypotension and renal insufficiency when patients with bilateral renal artery stenosis or stenosis of the artery to a single functioning kidney are treated with medicinal products that affect the renin-angiotensin-aldosterone system.

Renal impairment and kidney transplantation:

Olmetec Plus should not be used in patients with severe renal impairment (creatinine clearance < 30 mL/min).

The maximum dose of olmesartan medoxomil in patients with mild to moderate renal impairment (creatinine clearance of 30 — 60 mL/min) is 20 mg olmesartan medoxomil once daily. However, in such patients Olmetec Plus 20 mg/12.5 mg and 20 mg/25 mg should be administered with caution and periodic monitoring of serum potassium, creatinine and uric acid levels is recommended. Thiazide diuretic-associated azotaemia may occur in patients with impaired renal function. If progressive renal impairment becomes evident, careful reappraisal of therapy is necessary, with consideration given to discontinuing diuretic therapy.

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg is therefore contraindicated in all stages of renal impairment.

There is no experience of the administration of Olmetec Plus in patients with a recent kidney transplantation.

Dual blockade of the renin-angiotensin-aldosterone system (RAAS):

There is evidence that the concomitant use of ACE-inhibitors, angiotensin II receptor blockers or aliskiren increases the risk of hypotension, hyperkalaemia and decreased renal function (including acute renal failure). Dual blockade of RAAS through the combined use of ACE-inhibitors, angiotensin II receptor blockers or aliskiren is therefore not recommended.

If dual blockade therapy is considered absolutely necessary, this should only occur under specialist supervision and subject to frequent close monitoring of renal function, electrolytes and blood pressure.

ACE-inhibitors and angiotensin II receptor blockers should not be used concomitantly in patients with diabetic nephropathy.

Hepatic impairment:

There is currently no experience of olmesartan medoxomil in patients with severe hepatic impairment. In patients with moderate hepatic impairment, the maximum dose is 20 mg olmesartan medoxomil.

Furthermore, minor alterations of fluid and electrolyte balance during thiazide therapy may precipitate hepatic coma in patients with impaired hepatic function or progressive liver disease.

Therefore the use of Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg in patients with moderate and severe hepatic impairment, cholestasis and biliary obstruction is contraindicated. Care should be taken in patients with mild impairment.

Aortic and mitral valve stenosis, obstructive hypertrophic cardiomyopathy:

As with other vasodilators, special caution is indicated in patients suffering from aortic or mitral stenosis, or obstructive hypertrophic cardiomyopathy.

Primary aldosteronism:

Patients with primary aldosteronism generally will not respond to anti-hypertensive medicinal products acting through inhibition of the renin-angiotensin system. Therefore, the use of Olmetec Plus is not recommended in such patients.

Metabolic and endocrine effects:

Thiazide therapy may impair glucose tolerance. In diabetic patients dosage adjustments of insulin or oral hypoglycaemic agents may be required. Latent diabetes mellitus may become manifest during thiazide therapy.

Increases in cholesterol and triglyceride levels are undesirable effects known to be associated with thiazide diuretic therapy.

Hyperuricaemia may occur or frank gout may be precipitated in some patients receiving thiazide therapy.

Electrolyte imbalance:

As for any patient receiving diuretic therapy, periodic determination of serum electrolytes should be performed at appropriate intervals.

Thiazides, including hydrochlorothiazide, can cause fluid or electrolyte imbalance (including hypokalaemia, hyponatraemia and hypochloraemic alkalosis). Warning signs of fluid or electrolyte imbalance are dryness of the mouth, thirst, weakness, lethargy, drowsiness, restlessness, muscle pain or cramps, muscular fatigue, hypotension, oliguria, tachycardia, and gastrointestinal disturbances such as nausea or vomiting.

The risk of hypokalaemia is greatest in patients with cirrhosis of the liver, in patients experiencing brisk diuresis, in patients who are receiving inadequate oral intake of electrolytes and in patients receiving concomitant therapy with corticosteroids or ACTH.

Conversely, due to antagonism at the angiotensin-II receptors (AT1) through the olmesartan medoxomil component of Olmetec Plus hyperkalaemia may occur, especially in the presence of renal impairment and/or heart failure, and diabetes mellitus. Adequate monitoring of serum potassium in patients at risk is recommended. Potassium-sparing diuretics, potassium supplements or potassium-containing salt substitutes and other medicinal products that may increase serum potassium levels (e.g. heparin) should be co-administered cautiously with Olmetec Plus.

There is no evidence that olmesartan medoxomil would reduce or prevent diuretic-induced hyponatraemia. Chloride deficit is generally mild and usually does not require treatment.

Thiazides may decrease urinary calcium excretion and cause an intermittent and slight elevation of serum calcium in the absence of known disorders of calcium metabolism. Hypercalcaemia may be evidence of hidden hyperparathyroidism. Thiazides should be discontinued before carrying out tests for parathyroid function.

Thiazides have been shown to increase the urinary excretion of magnesium, which may result in hypomagnesaemia.

Dilutional hyponatraemia may occur in oedematous patients in hot weather.

Lithium:

As with other angiotensin II receptor antagonists, the coadministration of Olmetec Plus and lithium is not recommended.

Sprue-like enteropathy:

In very rare cases severe, chronic diarrhoea with substantial weight loss has been reported in patients taking olmesartan few months to years after drug initiation, possibly caused by a localized delayed hypersensitivity reaction. Intestinal biopsies of patients often demonstrated villous atrophy. If a patient develops these symptoms during treatment with olmesartan, and in the absence of other apparent etiologies, olmesartan treatment should be immediately discontinued and should not be restarted. If diarrhoea does not improve during the week after the discontinuation, further specialist (e.g. a gastro-enterologist) advice should be considered.

Acute Myopia and Secondary Angle-Closure Glaucoma:

Hydrochlorothiazide, a sulfonamide, can cause an idiosyncratic reaction, resulting in acute transient myopia and acute angle-closure glaucoma. Symptoms include acute onset of decreased visual acuity or ocular pain and typically occur within hours to weeks of drug initiation. Untreated acute angle-closure glaucoma can lead to permanent vision loss. The primary treatment is to discontinue hydrochlorothiazide as rapidly as possible. Prompt medical or surgical treatments may need to be considered if the intraocular pressure remains uncontrolled. Risk factors for developing acute angle-closure glaucoma may include a history of sulfonamide or penicillin allergy.

Ethnic differences:

As with all other angiotensin II receptor antagonist containing products, the blood pressure lowering effect of Olmetec Plus is somewhat less in black patients than in non-black patients, possibly because of a higher prevalence of low-renin status in the black hypertensive population.

Anti-doping test:

Hydrochlorothiazide contained in this medicinal product could produce a positive analytic result in an anti-doping test.

Pregnancy:

Angiotensin II receptor antagonists should not be initiated during pregnancy. Unless continued angiotensin II receptor antagonists therapy is considered essential, patients planning pregnancy should be changed to alternative anti-hypertensive treatments which have an established safety profile for use in pregnancy. When pregnancy is diagnosed, treatment with angiotensin II receptor antagonists should be stopped immediately, and, if appropriate, alternative therapy should be started.

Other:

As with any antihypertensive agent, excessive blood pressure decrease in patients with ischaemic heart disease or ischaemic cerebrovascular disease could result in a myocardial infarction or stroke.

Hypersensitivity reactions to hydrochlorothiazide may occur in patients with or without a history of allergy or bronchial asthma, but are more likely in patients with such a history.

Exacerbation or activation of systemic lupus erythematosus has been reported with the use of thiazide diuretics.

This medicinal product contains lactose. Patients with rare hereditary problems of galactose intolerance, the Lapp-lactase deficiency or glucose-galactose malabsorption should not take this medicinal product.

Potential interactions related to the Olmetec Plus combination:

Concomitant use not recommended

Lithium:

Reversible increases in serum lithium concentrations and toxicity have been reported during concomitant administration of lithium with angiotensin converting enzyme inhibitors and, rarely, with angiotensin II receptor antagonists. In addition, renal clearance of lithium is reduced by thiazides and consequently the risk of lithium toxicity may be increased. Therefore use of Olmetec Plus and lithium in combination is not recommended. If use of the combination proves necessary, careful monitoring of serum lithium levels is recommended.

Concomitant use requiring caution

Baclofen:

Potentiation of antihypertensive effect may occur.

Non-steroidal anti-inflammatory medicinal products:

NSAIDs (i.e. acetylsalicylic acid (> 3 g/day), COX-2 inhibitors and non-selective NSAIDs) may reduce the antihypertensive effect of thiazide diuretics and angiotensin II receptor antagonists.

In some patients with compromised renal function (e.g. dehydrated patients or elderly people with compromised renal function) the co-administration of angiotensin II receptor antagonists and agents that inhibit cyclo-oxygenase may result in further deterioration of renal function, including possible acute renal failure, which is usually reversible. Therefore, the combination should be administered with caution, especially in elderly people. Patients should be adequately hydrated and consideration should be given to monitoring of renal function after initiation of concomitant therapy and periodically thereafter.

Concomitant use to be taken into account

Amifostine:

Potentiation of antihypertensive effect may occur.

Other antihypertensive agents:

The blood pressure lowering effect of Olmetec Plus can be increased by concomitant use of other antihypertensive medicinal products.

Alcohol, barbiturates, narcotics or antidepressants:

Potentiation of orthostatic hypotension may occur.

Potential interactions related to olmesartan medoxomil:

Concomitant use not recommended

ACE-inhibitors, angiotensin II receptor blockers or aliskiren:

Clinical trial data has shown that dual blockade of the renin-angiotensin-aldosterone-system (RAAS) through the combined use of ACE-inhibitors, angiotensin II receptor blockers or aliskiren is associated with a higher frequency of adverse events such as hypotension, hyperkalaemia and decreased renal function (including acute renal failure) compared to the use of a single RAAS-acting agent.

Medicinal products affecting potassium levels:

Based on experience with the use of other medicinal products that affect the renin-angiotensin system, concomitant use of potassium-sparing diuretics, potassium supplements, salt substitutes containing potassium or other medicinal products that may increase serum potassium levels (e.g. heparin, ACE inhibitors) may lead to increases in serum potassium. If medicinal products which affect potassium levels are to be prescribed in combination with Olmetec Plus, monitoring of potassium plasma levels is advised.

Bile acid sequestering agent colesevelam:

Concurrent administration of the bile acid sequestering agent colesevelam hydrochloride reduces the systemic exposure and peak plasma concentration of olmesartan and reduces t1/2. Administration of olmesartan medoxomil at least 4 hours prior to colesevelam hydrochloride decreased the drug interaction effect. Administering olmesartan medoxomil at least 4 hours before the colesevelam hydrochloride dose should be considered.

Additional information

After treatment with antacid (aluminium magnesium hydroxide), a modest reduction in bioavailability of olmesartan was observed.

Olmesartan medoxomil had no significant effect on the pharmacokinetics or pharmacodynamics of warfarin or the pharmacokinetics of digoxin.

Coadministration of olmesartan medoxomil with pravastatin had no clinically relevant effects on the pharmacokinetics of either component in healthy subjects.

Olmesartan had no clinically relevant inhibitory effects on human cytochrome P450 enzymes 1A1/2, 2A6, 2C8/9, 2C19, 2D6, 2E1 and 3A4 in vitro, and had no or minimal inducing effects on rat cytochrome P450 activities. No clinically relevant interactions between olmesartan and medicinal products metabolised by the above cytochrome P450 enzymes are expected.

Potential interactions related to hydrochlorothiazide:

Concomitant use not recommended

Medicinal products affecting potassium levels:

The potassium-depleting effect of hydrochlorothiazide may be potentiated by the coadministration of other medicinal products associated with potassium loss and hypokalaemia (eg other kaliuretic diuretics, laxatives, corticosteroids, ACTH, amphotericin, carbenoxolone, penicillin G sodium or salicylic acid derivatives). Such concomitant use is therefore not recommended.

Concomitant use requiring caution

Calcium salts:

Thiazide diuretics may increase serum calcium levels due to decreased excretion. If calcium supplements must be prescribed, serum calcium levels should be monitored and calcium dosage adjusted accordingly.

Cholestyramine and colestipol resins:

Absorption of hydrochlorothiazide is impaired in the presence of anionic exchange resins.

Digitalis glycosides:

Thiazide-induced hypokalaemia or hypomagnesaemia may favour the onset of digitalis-induced cardiac arrhythmias.

Medicinal products affected by serum potassium disturbances:

Periodic monitoring of serum potassium and ECG is recommended when Olmetec Plus is administered with medicinal products affected by serum potassium disturbances (e.g. digitalis glycosides and antiarrhythmics) and with the following torsades de pointes (ventricular tachycardia)-inducing medicinal products (including some antiarrhythmics), hypokalaemia being a predisposing factor to torsades de pointes (ventricular tachycardia):

— Class Ia antiarrythmics (e.g. quinidine, hydroquinidine, disopyramide).

— Class III antiarrythmics (e.g. amiodarone, sotalol, dofetilide, ibutilide).

— Some antipsychotics (e.g. thioridazine, chlorpromazine, levomepromazine, trifluoperazine, cyamemazine, sulpiride, sultopride, amisulpride, tiapride, pimozide, haloperidol, droperidol).

— Others (e.g. bepridil, cisapride, diphemanil, erythromycin IV, halofantrin, mizolastin, pentamidine, sparfloxacin, terfenadine, vincamine IV).

Non-depolarizing skeletal muscle relaxants (e.g. tubocurarine):

The effect of nondepolarizing skeletal muscle relaxants may be potentiated by hydrochlorothiazide.

Anticholinergic agents (e.g. atropine, biperiden):

Increase of the bioavailability of thiazide-type diuretics by decreasing gastrointestinal motility and stomach emptying rate.

Antidiabetic medicinal products (oral agents and insulin):

The treatment with a thiazide may influence the glucose tolerance. Dosage adjustment of the antidiabetic medicinal product may be required.

Metformin:

Metformin should be used with caution because of the risk of lactic acidosis induced by possible functional renal failure linked to hydrochlorothiazide.

Beta-blockers and diazoxide:

The hyperglycaemic effect of beta-blockers and diazoxide may be enhanced by thiazides.

Pressor amines (eg noradrenaline):

The effect of pressor amines may be decreased.

Medicinal products used in the treatment of gout (e.g. probenecid, sulfinpyrazone and allopurinol):

Dosage adjustment of uricosuric medicinal products may be necessary since hydrochlorothiazide may raise the level of serum uric acid. Increase in dosage of probenecid or sulfinpyrazone may be necessary. Coadministration of a thiazide may increase the incidence of hypersensitivity reactions to allopurinol.

Amantadine:

Thiazides may increase the risk of adverse effects caused by amantadine.

Cytotoxic agents (e.g. cyclophosphamide, methotrexate):

Thiazides may reduce the renal excretion of cytotoxic medicinal products and potentiate their myelosuppressive effects.

Salicylates:

In case of high dosages of salicylates hydrochlorothiazide may enhance the toxic effect of the salicylates on the central nervous system.

Methyldopa:

There have been isolated reports of haemolytic anaemia occurring with concomitant use of hydrochlorothiazide and methyldopa.

Cyclosporine:

Concomitant treatment with cyclosporine may increase the risk of hyperuricaemia and gout-type complications.

Tetracyclines:

Concomitant administration of tetracyclines and thiazides increases the risk of tetracycline-induced increase in urea. This interaction is probably not applicable to doxycycline.

Pregnancy

Given the effects of the individual components in this combination product on pregnancy, the use of Olmetec Plus is not recommended during the first trimester of pregnancy. The use of Olmetec Plus is contra-indicated during the 2nd and 3rd trimester of pregnancy.

Olmesartan medoxomil:

The use of angiotensin II receptor antagonists is not recommended during the first trimester of pregnancy.4).

Hydrochlorothiazide:

There is limited experience with hydrochlorothiazide during pregnancy, especially during the first trimester. Animal studies are insufficient.

Hydrochlorothiazide crosses the placenta. Based on the pharmacological mechanism of action of hydrochlorothiazide its use during the 2nd and 3rd trimester may compromise foeto-placental perfusion and may cause foetal and neonatal effects like icterus, disturbance of electrolyte balance and thrombocytopenia.

Hydrochlorothiazide should not be used for gestational oedema, gestational hypertension or pre-eclampsia due to the risk of decreased plasma volume and placental hypoperfusion, without a beneficial effect on the course of the disease.

Hydrochlorothiazide should not be used for essential hypertension in pregnant women except in rare situations where no other treatment could be used.

Breast-feeding

Olmesartan medoxomil:

Because no information is available regarding the use of Olmetec Plus during breast-feeding, Olmetec Plus is not recommended and alternative treatments with better established safety profiles during breast-feeding are preferable, especially while nursing a newborn or preterm infant.

Hydrochlorothiazide:

Hydrochlorothiazide is excreted in human milk in small amounts. Thiazides in high doses causing intense diuresis can inhibit the milk production. The use of Olmetec Plus during breast-feeding is not recommended. If Olmetec Plus is used during breast-feeding, doses should be kept as low as possible.

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg has minor or moderate influence on the ability to drive and use machines. Dizziness or fatigue may occasionally occur in patients taking antihypertensive therapy, which may impair the ability to react.

The most commonly reported adverse reactions during treatment with Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg are headache (2.9%), dizziness (1.9%) and fatigue (1.0%).

Hydrochlorothiazide may cause or exacerbate volume depletion which may lead to electrolyte imbalance.

The safety of Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg was investigated in clinical trials in 3709 patients receiving olmesartan medoxomil in combination with hydrochlorothiazide.

Further adverse reactions reported with the fixed dose combination of olmesartan medoxomil and hydrochlorothiazide in the lower dose strengths 20 mg/12.5 mg and 20 mg/25 mg may be potential adverse reactions with Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg.

Adverse reactions from Olmetec Plus in clinical trials, post-authorisation safety studies and spontaneous reporting are summarised in the below table as well as adverse reactions from the individual components olmesartan medoxomil and hydrochlorothiazide based on the known safety profile of these substances.

The following terminologies have been used in order to classify the occurrence of adverse reactions: very common (>1/10); common (>1/100 to <1/10); uncommon (>1/1000 to <1/100); rare (>1/10000 to <1/1000); very rare (<1/10000), not known (cannot be estimated from the available data).

MedDRA

System Organ Class

Adverse reactions

Frequency

Olmetec Plus

Olmesartan

HCTZ

Infections and infestations

Sialadenitis

Rare

Blood and lymphatic system disorders

Aplastic anaemia

Rare

Bone marrow depression

Rare

Haemolytic anaemia

Rare

Leukopenia

Rare

Neutropenia/ Agranulocytosis

Rare

Thrombocytopenia

Uncommon

Rare

Immune system disorders

Anaphylactic reactions

Uncommon

Uncommon

Metabolism and nutrition disorders

Anorexia

Uncommon

Glykosuria

Common

Hypercalcaemia

Common

Hypercholesterolaemia

Uncommon

Very common

Hyperglycaemia

Common

Hyperkalaemia

Rare

Hypertriglyceridaemia

Uncommon

Common

Very common

Hyperuricaemia

Uncommon

Common

Very common

Hypochloraemia

Common

Hypochloraemic alcalosis

Very rare

Hypokaliaemia

Common

Hypomagnesaemia

Common

Hyponatriaemia

Common

Hyperamylasaemia

Common

Psychiatric disorders

Apathy

Rare

Depression

Rare

Restlessness

Rare

Sleep disturbances

Rare

Nervous system disorders

Confusional state

Common

Convulsions

Rare

Disturbances in consciousness (such as loss of consciousness)

Rare

Dizziness/light-headedness

Common

Common

Common

Headache

Common

Common

Rare

Loss of appetite

Uncommon

Paraesthesia

Rare

Postural dizziness

Uncommon

Somnolence

Uncommon

Syncope

Uncommon

Eye disorders

Lacrimation decreased

Rare

Transient blurred vision

Rare

Worsening of pre-existing myopia

Uncommon

Acute myopia, acute angle-closure glaucoma

Not known

Xanthopsia

Rare

Ear and labyrinth disorders

Vertigo

Uncommon

Uncommon

Rare

Cardiac disorders

Angina pectoris

Uncommon

Cardiac arrhythmias

Rare

Palpitations

Uncommon

Vascular disorders

Embolism

Rare

Hypotension

Uncommon

Rare

Necrotising angiitis (vasculitis, cutaneous vasculitis)

Rare

Orthostatic hypotension

Uncommon

Uncommon

Thrombosis

Rare

Respiratory, thoracic and mediastinal disorders

Bronchitis

Common

Cough

Uncommon

Common

Dyspnoea

Rare

Interstitial pneumonia

Rare

Pharyngitis

Common

Pulmonary oedema

Rare

Respiratory distress

Uncommon

Rhinitis

Common

Gastrointestinal disorders

Abdominal pain

Uncommon

Common

Common

Constipation

Common

Diarrhoea

Uncommon

Common

Common

Dyspepsia

Uncommon

Common

Gastric irritation

Common

Gastroenteritis

Common

Meteorism

Common

Nausea

Uncommon

Common

Common

Pancreatitis

Rare

Paralytic ileus

Very rare

Vomiting

Uncommon

Uncommon

Common

Sprue-like enteropathy

Very rare

Hepato-biliary disorders

Acute cholecystitis

Rare

Jaundice (intrahepatic cholestasic icterus)

Rare

Skin and subcutaneous tissue disorders

Allergic dermatitis

Uncommon

Anaphylactic skin reactions

Rare

Angioneurotic oedema

Rare

Rare

Cutaneous lupus erythematodes-like reactions

Rare

Eczema

Uncommon

Erythema

Uncommon

Exanthem

Uncommon

Photosensitivity reactions

Uncommon

Pruritus

Uncommon

Uncommon

Purpura

Uncommon

Rash

Uncommon

Uncommon

Uncommon

Reactivation of cutaneous lupus erythematodes

Rare

Toxic epidermal necrolysis

Rare

Urticaria

Rare

Uncommon

Uncommon

Musculoskeletal and connective tissue disorders

Arthralgia

Uncommon

Arthritis

Common

Back pain

Uncommon

Common

Muscle spasm

Uncommon

Rare

Muscular weakness

Rare

Myalgia

Uncommon

Uncommon

Pain in extremity

Uncommon

Paresis

Rare

Skeletal pain

Common

Renal and urinary disorders

Acute renal failure

Rare

Rare

Haematuria

Uncommon

Common

Interstitial nephritis

Rare

Renal insufficiency

Rare

Renal dysfunction

Rare

Urinary tract infection

Common

Reproductive system and breast disorders

Erectile dysfunction

Uncommon

Uncommon

General disorders and administration site conditions

Asthenia

Common

Uncommon

Chest pain

Common

Common

Face oedema

Uncommon

Fatigue

Common

Common

Fever

Rare

Influenza-like symptoms

Common

Lethargy

Rare

Malaise

Rare

Uncommon

Pain

Common

Peripheral oedema

Common

Common

Weakness

Uncommon

Investigations

Alanine aminotransferase increased

Uncommon

Aspartate aminotransferase increased

Uncommon

Blood calcium increased

Uncommon

Blood creatinine increased

Uncommon

Rare

Common

Blood creatine phosphokinase increased

Common

Blood glucose increased

Uncommon

Blood haematocrit decreased

Rare

Blood haemoglobin decreased

Rare

Blood lipids increased

Uncommon

Blood potassium decreased

Uncommon

Blood potassium increased

Uncommon

Blood urea increased

Uncommon

Common

Common

Blood urea nitrogen increased

Rare

Blood uric acid increased

Rare

Gamma glutamyl transferase increased

Uncommon

Hepatic enzymes increased

Common

Single cases of rhabdomyolysis have been reported in temporal association with the intake of angiotensin II receptor blockers.

Reporting of suspected adverse reactions

Reporting suspected adverse reactions after authorisation of the medicinal product is important. It allows continued monitoring of the benefit/risk balance of the medicinal product. Healthcare professionals are asked to report any suspected adverse reactions via the Yellow Card Scheme at: www.mhra.gov.uk/yellowcard.

No specific information is available on the effects or treatment of Olmetec Plus overdose. The patient should be closely monitored, and the treatment should be symptomatic and supportive. Management depends upon the time since ingestion and the severity of the symptoms. Suggested measures include induction of emesis and/or gastric lavage. Activated charcoal may be useful in the treatment of overdose. Serum electrolytes and creatinine should be monitored frequently. If hypotension occurs, the patient should be placed in a supine position, with salt and volume replacements given quickly.

The most likely manifestations of olmesartan medoxomil overdose are expected to be hypotension and tachycardia; bradycardia might also occur. Overdose with hydrochlorothiazide is associated with electrolyte depletion (hypokalaemia, hypochloraemia) and dehydration resulting from excessive diuresis. The most common signs and symptoms of overdose are nausea and somnolence. Hypokalaemia may result in muscle spasm and/or accentuate cardiac arrhythmias associated with the concomitant use of digitalis glycosides or certain anti-arrhythmic medicinal products.

No information is available regarding the dialysability of olmesartan or hydrochlorothiazide.

Pharmacotherapeutic group: Angiotensin II antagonists and diuretics, ATC code: C09D A 08.

Mechanism of action / Pharmacodynamic effects

Olmetec Plus is a combination of an angiotensin II receptor antagonist, olmesartan medoxomil, and a thiazide diuretic, hydrochlorothiazide. The combination of these ingredients has an additive antihypertensive effect, reducing blood pressure to a greater degree than either component alone.

Once daily dosing with Olmetec Plus provides an effective and smooth reduction in blood pressure over the 24 hour dose interval.

Olmesartan medoxomil is an orally active, selective angiotensin II receptor (type AT1) antagonist. Angiotensin II is the primary vasoactive hormone of the renin-angiotensin-aldosterone system and plays a significant role in the pathophysiology of hypertension. The effects of angiotensin II include vasoconstriction, stimulation of the synthesis and release of aldosterone, cardiac stimulation and renal reabsorption of sodium. Olmesartan blocks the vasoconstrictor and aldosterone-secreting effects of angiotensin II by blocking its binding to the AT1 receptor in tissues including vascular smooth muscle and the adrenal gland. The action of olmesartan is independent of the source or route of synthesis of angiotensin II. The selective antagonism of the angiotensin II (AT1) receptors by olmesartan results in increases in plasma renin levels and angiotensin I and II concentrations, and some decrease in plasma aldosterone concentrations.

In hypertension, olmesartan medoxomil causes a dose-dependent, long-lasting reduction in arterial blood pressure. There has been no evidence of first-dose hypotension, of tachyphylaxis during long-term treatment, or of rebound hypertension after abrupt cessation of therapy.

Once daily dosing with olmesartan medoxomil provides an effective and smooth reduction in blood pressure over the 24 hour dose interval. Once daily dosing produced similar decreases in blood pressure as twice daily dosing at the same total daily dose.

With continuous treatment, maximum reductions in blood pressure are achieved by 8 weeks after the initiation of therapy, although a substantial proportion of the blood pressure lowering effect is already observed after 2 weeks of treatment.

The effect of olmesartan medoxomil on mortality and morbidity is not yet known.

The Randomised Olmesartan and Diabetes Microalbuminuria Prevention (ROADMAP) study in 4447 patients with type 2 diabetes, normo-albuminuria and at least one additional cardiovascular risk factor, investigated whether treatment with olmesartan could delay the onset of microalbuminuria. During the median follow-up duration of 3.2 years, patients received either olmesartan or placebo in addition to other antihypertensive agents, except ACE inhibitors or ARBs.

For the primary endpoint, the study demonstrated a significant risk reduction in the time to onset of microalbuminuria, in favour of olmesartan. After adjustment for BP differences this risk reduction was no longer statistically significant. 8.2% (178 of 2160) of the patients in the olmesartan group and 9.8% (210 of 2139) in the placebo group developed microalbuminuria.

For the secondary endpoints, cardiovascular events occurred in 96 patients (4.3%) with olmesartan and in 94 patients (4.2%) with placebo. The incidence of cardiovascular mortality was higher with olmesartan compared to placebo treatment (15 patients (0.7%) vs. 3 patients (0.1%)), despite similar rates for non-fatal stroke (14 patients (0.6%) vs. 8 patients (0.4%)), non-fatal myocardial infarction (17 patients (0.8%) vs. 26 patients (1.2%)) and non-cardiovascular mortality (11 patients (0.5%) vs. 12 patients (0.5%)). Overall mortality with olmesartan was numerically increased (26 patients (1.2%) vs. 15 patients (0.7%)), which was mainly driven by a higher number of fatal cardiovascular events.

The Olmesartan Reducing Incidence of End-stage Renal Disease in Diabetic Nephropathy Trial (ORIENT) investigated the effects of olmesartan on renal and cardiovascular outcomes in 577 randomized Japanese and Chinese type 2 diabetic patients with overt nephropathy. During a median follow-up of 3.1 years, patients received either olmesartan or placebo in addition to other antihypertensive agents including ACE inhibitors.

The primary composite endpoint (time to first event of the doubling of serum creatinine, end-stage renal disease, all-cause death) occurred in 116 patients in the olmesartan group (41.1%) and 129 patients in the placebo group (45.4%) (HR 0.97 (95% CI 0.75 to 1.24); p=0.791). The composite secondary cardiovascular endpoint occurred in 40 olmesartan-treated patients (14.2%) and 53 placebo-treated patients (18.7%). This composite cardiovascular endpoint included cardiovascular death in 10 (3.5%) patients receiving olmesartan versus 3 (1.1%) receiving placebo, overall mortality 19 (6.7%) versus 20 (7.0%), non-fatal stroke 8 (2.8%) versus 11 (3.9%) and non-fatal myocardial infarction 3 (1.1%) versus 7 (2.5%), respectively.

Hydrochlorothiazide is a thiazide diuretic. The mechanism of the antihypertensive effect of thiazide diuretics is not fully known. Thiazides affect the renal tubular mechanisms of electrolyte reabsorption, directly increasing excretion of sodium and chloride in approximately equivalent amounts. The diuretic action of hydrochlorothiazide reduces plasma volume, increases plasma renin activity and increases aldosterone secretion, with consequent increases in urinary potassium and bicarbonate loss, and decreases in serum potassium. The renin-aldosterone link is mediated by angiotensin II and therefore coadministration of an angiotensin II receptor antagonist tends to reverse the potassium loss associated with thiazide diuretics. With hydrochlorothiazide, onset of diuresis occurs at about 2 hours and peak effect occurs at about 4 hours post-dose, whilst the action persists for approximately 6-12 hours.

Epidemiological studies have shown that long-term treatment with hydrochlorothiazide monotherapy reduces the risk of cardiovascular mortality and morbidity.

Clinical efficacy and safety

The combination of olmesartan medoxomil and hydrochlorothiazide produces additive reductions in blood pressure which generally increase with the dose of each component.

In pooled placebo-controlled studies, administration of the 20 mg /12.5 mg and 20 mg /25 mg combinations of olmesartan medoxomil/hydrochlorothiazide resulted in mean placebo-subtracted systolic/diastolic blood pressure reductions at trough of 12/7 mmHg and 16/9 mmHg, respectively.

Administration of 12.5 mg and 25 mg hydrochlorothiazide in patients insufficiently controlled by olmesartan medoxomil 20 mg monotherapy gave additional reductions in 24-hour systolic/diastolic blood pressures measured by ambulatory blood pressure monitoring of 7/5 mmHg and 12/7 mmHg, respectively, compared with olmesartan medoxomil monotherapy. The additional mean systolic/diastolic blood pressure reductions at trough compared with baseline were 11/10 mmHg and 16/11 mmHg, respectively.

The effectiveness of olmesartan medoxomil /hydrochlorothiazide combination therapy was maintained over long-term (one-year) treatment. Withdrawal of olmesartan medoxomil therapy, with or without concomitant hydrochlorothiazide therapy, did not result in rebound hypertension.

The fixed combinations of olmesartan medoxomil and hydrochlorothiazide 40 mg/12.5 mg and 40 mg/25 mg were investigated in three clinical studies including 1482 hypertensive patients.

A double-blind study with essential hypertension evaluated the effectiveness of Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg combination therapy versus olmesartan medoxomil monotherapy (Olmetec) 40 mg with mean sitting diastolic blood pressure reduction being the primary efficacy parameter. Systolic/diastolic blood pressure was reduced by 31.9/18.9 mmHg in the combination group as compared to 26.5/15.8 in the monotherapy group (p<0.0001) after 8 weeks of treatment.

In a double-blind but non-controlled second phase of this study, up-titration of non-responders from olmesartan medoxomil monotherapy (Olmetec) 40 mg to Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg as well as from Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg to Olmetec Plus 40 mg/25 mg resulted in a further relevant decrease in systolic/diastolic blood pressure, thus confirming that up-titration is a clinically meaningful way to improve blood pressure control.

A second double-blind, randomised, placebo-controlled study evaluated the effectiveness of adding hydrochlorothiazide to the treatment of patients not adequately controlled after 8 weeks of treatment with Olmetec 40 mg. Patients either continued on Olmetec 40 mg or received additional hydrochlorothiazide 12.5mg or 25mg respectively for another 8 weeks. A fourth group was randomised to receive Olmetec Plus 20 mg/12.5 mg.

Adding hydrochlorothiazide 12.5 mg or 25 mg resulted in a further reduction in systolic/diastolic blood pressure of 5.2/3.4 mmHg (p < 0.0001) and 7.4/5.3 mmHg (p < 0.0001) respectively as compared to the Olmetec 40 mg therapy alone.

A comparison between patients receiving Olmetec Plus 20 mg/12.5 mg and patients receiving 40 mg/12.5 mg showed a statistical significant difference in systolic blood pressure reduction of 2.6 mmHg in favour of the higher dose combination (p=0.0255) whereas for diastolic blood pressure reduction a difference of 0.9 mmHg was observed. Ambulatory blood pressure monitoring (ABPM) based on the mean changes on 24-hour, daytime and night-time diastolic and systolic blood pressure data confirmed the results of conventional blood pressure measures.

Another double-blind, randomised trial compared the effectiveness of a combination treatment with Olmetec Plus 20 mg/25 mg and Olmetec Plus 40 mg/25 mg in patients with inadequately controlled blood pressure after 8 weeks of treatment with Olmetec 40 mg.

After 8 weeks of combination therapy the systolic/diastolic blood pressure was significantly reduced as compared to baseline by 17.1/10.5 mmHg in the Olmetec Plus 20 mg/25 mg group and 17.4/11.2 mmHg in the Olmetec Plus 40 mg/25 mg group. The difference between both treatment groups was not statistically significant when using conventional blood pressure measurement, which might be explained by the known flat dose response effect of angiotensin II receptor antagonists such as Olmesartan medoxomil.

However, a clinically meaningful and statistically significant difference in favour of Olmetec Plus 40 mg/25 mg as compared to Olmetec Plus 20 mg/25 mg was observed in mean 24-hour, daytime and night-time ABPM on both systolic and diastolic blood pressure.

The antihypertensive effect of Olmetec Plus was similar irrespective of age, gender or diabetes status.

Other information:

Two large randomised, controlled trials (ONTARGET (ONgoing Telmisartan Alone and in combination with Ramipril Global Endpoint Trial) and VA NEPHRON-D (The Veterans Affairs Nephropathy in Diabetes)) have examined the use of the combination of an ACE-inhibitor with an angiotensin II receptor blocker.

ONTARGET was a study conducted in patients with a history of cardiovascular or cerebrovascular disease, or type 2 diabetes mellitus accompanied by evidence of end-organ damage. VA NEPHRON-D was a study in patients with type 2 diabetes mellitus and diabetic nephropathy.

These studies have shown no significant beneficial effect on renal and/or cardiovascular outcomes and mortality, while an increased risk of hyperkalaemia, acute kidney injury and/or hypotension as compared to monotherapy was observed. Given their similar pharmacodynamic properties, these results are also relevant for other ACE-inhibitors and angiotensin II receptor blockers.

ACE-inhibitors and angiotensin II receptor blockers should therefore not be used concomitantly in patients with diabetic nephropathy.

ALTITUDE (Aliskiren Trial in Type 2 Diabetes Using Cardiovascular and Renal Disease Endpoints) was a study designed to test the benefit of adding aliskiren to a standard therapy of an ACE-inhibitor or an angiotensin II receptor blocker in patients with type 2 diabetes mellitus and chronic kidney disease, cardiovascular disease, or both. The study was terminated early because of an increased risk of adverse outcomes. Cardiovascular death and stroke were both numerically more frequent in the aliskiren group than in the placebo group and adverse events and serious adverse events of interest (hyperkalaemia, hypotension and renal dysfunction) were more frequently reported in the aliskiren group than in the placebo group.

Absorption and distribution

Olmesartan medoxomil:

Olmesartan medoxomil is a prodrug. It is rapidly converted to the pharmacologically active metabolite, olmesartan, by esterases in the gut mucosa and in portal blood during absorption from the gastrointestinal tract. No intact olmesartan medoxomil or intact side chain medoxomil moiety have been detected in plasma or excreta. The mean absolute bioavailability of olmesartan from a tablet formulation was 25.6%.

The mean peak plasma concentration (Cmax) of olmesartan is reached within about 2 hours after oral dosing with olmesartan medoxomil, and olmesartan plasma concentrations increase approximately linearly with increasing single oral doses up to about 80 mg.

Food had minimal effect on the bioavailability of olmesartan and therefore olmesartan medoxomil may be administered with or without food.

No clinically relevant gender-related differences in the pharmacokinetics of olmesartan have been observed.

Olmesartan is highly bound to plasma protein (99.7%), but the potential for clinically significant protein binding displacement interactions between olmesartan and other highly bound coadministered active substances is low (as confirmed by the lack of a clinically significant interaction between olmesartan medoxomil and warfarin). The binding of olmesartan to blood cells is negligible. The mean volume of distribution after intravenous dosing is low (16 — 29 L).

Hydrochlorothiazide:

Following oral administration of olmesartan medoxomil and hydrochlorothiazide in combination, the median time to peak concentrations of hydrochlorothiazide was 1.5 to 2 hours after dosing. Hydrochlorothiazide is 68 % protein bound in the plasma and its apparent volume of distribution is 0.83 — 1.14 L/kg.

Biotransformation and elimination

Olmesartan medoxomil:

Total plasma clearance of olmesartan was typically 1.3 L/h (CV, 19%) and was relatively slow compared to hepatic blood flow (ca 90 L/h). Following a single oral dose of 14C-labelled olmesartan medoxomil, 10 — 16% of the administered radioactivity was excreted in the urine (the vast majority within 24 hours of dose administration) and the remainder of the recovered radioactivity was excreted in the faeces. Based on the systemic availability of 25.6%, it can be calculated that absorbed olmesartan is cleared by both renal excretion (ca 40%) and hepato-biliary excretion (ca 60%). All recovered radioactivity was identified as olmesartan. No other significant metabolite was detected. Enterohepatic recycling of olmesartan is minimal. Since a large proportion of olmesartan is excreted via the biliary route, use in patients with biliary obstruction is contraindicated.

The terminal elimination half life of olmesartan varied between 10 and 15 hours after multiple oral dosing. Steady state was reached after the first few doses and no further accumulation was evident after 14 days of repeated dosing. Renal clearance was approximately 0.5 — 0.7 L/h and was independent of dose.

Hydrochlorothiazide:

Hydrochlorothiazide is not metabolised in man and is excreted almost entirely as unchanged active substance in urine. About 60 % of the oral dose is eliminated as unchanged active substance within 48 hours. Renal clearance is about 250 — 300 mL/min. The terminal elimination half-life of hydrochlorothiazide is 10 — 15 hours.

Olmetec Plus

The systemic availability of hydrochlorothiazide is reduced by about 20% when co-administered with olmesartan medoxomil, but this modest decrease is not of any clinical relevance. The kinetics of olmesartan are unaffected by the co-administration of hydrochlorothiazide.

Pharmacokinetics in special populations

Elderly (age 65 years or over):

In hypertensive patients, the olmesartan AUC at steady state was increased by ca 35% in elderly people (65 — 75 years old) and by ca 44% in very elderly people (> 75 years old) compared with the younger age group.

Limited data suggest that the systemic clearance of hydrochlorothiazide is reduced in both healthy and hypertensive elderly people compared to young healthy volunteers.

Renal impairment:

In renally impaired patients, the olmesartan AUC at steady state increased by 62%, 82% and 179% in patients with mild, moderate and severe renal impairment, respectively, compared to healthy controls.

The maximum dose of olmesartan medoxomil in patients with mild to moderate renal impairment (creatinine clearance of 30 — 60 mL/min) is 20 mg olmesartan medoxomil once daily. The use of olmesartan medoxomil in patients with severe renal impairment (creatinine clearance of < 30 mL/min) is not recommended.

The half-life of hydrochlorothiazide is prolonged in patients with impaired renal function.

Hepatic impairment:

After single oral administration, olmesartan AUC values were 6% and 65% higher in mildly and moderately hepatically impaired patients, respectively, than in their corresponding matched healthy controls. The unbound fraction of olmesartan at 2 hours post-dose in healthy subjects, in patients with mild hepatic impairment and in patients with moderate hepatic impairment was 0.26%, 0.34% and 0.41%, respectively. Following repeated dosing in patients with moderate hepatic impairment, olmesartan mean AUC was again about 65% higher than in matched healthy controls. Olmesartan mean Cmax values were similar in hepatically-impaired and healthy subjects.

In patients with moderate hepatic impairment, an initial dose of 10 mg olmesartan medoxomil once daily is recommended and the maximum dose should not exceed 20 mg once daily. Olmesartan medoxomil has not been evaluated in patients with severe hepatic impairment.

Hepatic impairment does not significantly influence the pharmacokinetics of hydrochlorothiazide.

Drug interactions

Bile acid sequestering agent colesevelam:

Concomitant administration of 40 mg olmesartan medoxomil and 3750 mg colesevelam hydrochloride in healthy subjects resulted in 28% reduction in Cmax and 39% reduction in AUC of olmesartan. Lesser effects, 4% and 15% reduction in Cmax and AUC respectively, were observed when olmesartan medoxomil was administered 4 hours prior to colesevelam hydrochloride. Elimination half life of olmesartan was reduced by 50 — 52% irrespectively of whether administered concomitantly or 4 hours prior to colesevelam hydrochloride.

Angiotensin II antagonists and diuretics, ATC code: C09D A 08.

The toxic potential of olmesartan medoxomil/hydrochlorothiazide combinations was evaluated in repeated dose oral toxicity studies for up to six months in rats and dogs.

As for each of the individual substances and other medicinal products in this class, the main toxicological target organ of the combination was the kidney. The combination of olmesartan medoxomil/hydrochlorothiazide induced functional renal changes (increases in serum urea nitrogen and in serum creatinine). High dosages caused tubular degeneration and regeneration in the kidneys of rats and dogs, probably via a change in renal haemodynamics (reduced renal perfusion resulting from hypotension with tubular hypoxia and tubular cell degeneration). In addition the olmesartan medoxomil/ hydrochlorothiazide combination caused a decrease in red blood cell parameters (erythrocytes, haemoglobin and haematocrit) and a reduction in heart weight in rats.

These effects have also been observed for other AT1 receptor antagonists and for ACE inhibitors and they seem to have been induced by the pharmacological action of high dosages of olmesartan medoxomil and seem to be not relevant to humans at the recommended therapeutic doses.

Genotoxicity studies using combined olmesartan medoxomil and hydrochlorothiazide as well as the individual components have not shown any signs of a clinically relevant genotoxic activity.

The carcinogenic potential of a combination of olmesartan medoxomil and hydrochlorothiazide was not investigated as there was no evidence of relevant carcinogenic effects for the two individual components under conditions of clinical use.

There was no evidence of teratogenicity in mice or rats treated with olmesartan medoxomil/hydrochlorothiazide combinations. As expected from this class of medicinal product, foetal toxicity was observed in rats, as evidenced by significantly reduced foetal body weights, when treated with olmesartan medoxomil/hydrochlorothiazide combinations during gestation.

Tablet core

Microcrystalline cellulose

Lactose monohydrate

Low substituted hyprolose

Hyprolose

Magnesium stearate

Tablet coat

Talc

Hypromellose

Titanium dioxide (E 171)

Iron (III) oxide yellow (E172)

Iron (III) oxide red (E172)

This medicinal product does not require any special storage conditions.

Laminated polyamide / aluminium / polyvinyl chloride / aluminium blister.

Packs of 14, 28, 30, 56, 84, 90, 98, 10 x 28 and 10 x 30 film-coated tablets.

Packs with perforated unit dose blisters of 10, 50 and 500 film-coated tablets.

Not all pack sizes may be marketed.

Daiichi Sankyo UK Ltd

Chalfont Park

Gerrards Cross

England

SL9 0GA

UK

Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg film-coated tablets: PL 08265/0029

Date of first authorisation/renewal of the authorisation

Date of first authorisation: 21 December 2009

Date of latest renewal: 12 December 2015

Date of revision of the text

07/2017

Olmetec Plus price

Average cost of Olmetec Plus 20 mg/12.5 mg per unit in online pharmacies is from 1.87$ to 2.62$, per pack from 79$ to 169$.

Average cost of Olmetec Plus 20/12.5 mg/mg per unit in online pharmacies is from 1.86$ to 2.62$, per pack from 79$ to 169$.

Average cost of Olmetec Plus 25/40 mg per unit in online pharmacies is from 1.87$ to 2.62$, per pack from 79$ to 169$.

Average cost of Olmetec Plus 40 mg/12.5 mg per unit in online pharmacies is from 1.87$ to 2.62$, per pack from 79$ to 169$.

Average cost of Olmetec Plus 40 mg/25 mg per unit in online pharmacies is from 1.87$ to 2.62$, per pack from 79$ to 169$.

Average cost of Olmetec Plus 40/12.5 mg per unit in online pharmacies is from 1.73$ to 2.32$, per pack from 65$ to 145$.

Average cost of Olmetec Plus 40/25 mg per unit in online pharmacies is from 1.87$ to 2.62$, per pack from 79$ to 169$.

Average cost of Olmetec Plus 40/25 mg/mg per unit in online pharmacies is from 1.86$ to 1.86$, per pack from 167$ to 167$.

References:

  • https://www.drugs.com/search.php?searchterm=olmetec-plus
  • https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=olmetec-plus

Available in countries

Find in a country:

Это тоже интересно:

  • Олметек 20 мг инструкция по применению
  • Олмесартан медоксомил инструкция по применению цена отзывы аналоги
  • Олмесартан инструкция по применению цена отзывы аналоги таблетки цена
  • Олмесартан инструкция по применению при каком давлении
  • Олмесар 20 инструкция по применению

  • Понравилась статья? Поделить с друзьями:
    0 0 голоса
    Рейтинг статьи
    Подписаться
    Уведомить о
    guest

    0 комментариев
    Старые
    Новые Популярные
    Межтекстовые Отзывы
    Посмотреть все комментарии