Стромос инструкция по применению цена

• Бивалос

  3 предложения по цене от 1,452.⁰⁰ до 1,955.⁰⁰ руб

• Строметта

  16 предложений по цене от 856.⁰⁰ до 19,900.⁰⁰ руб

• Остеохель С

  17 предложений по цене от 263.⁰⁰ до 678.⁰⁰ руб

• Пролиа

  38 предложений по цене от 10,390.⁰⁰ до 74,800.⁰⁰ руб

• Иксджева

  1 предложение по цене от 148,000.⁰⁰ до 148,000.⁰⁰ руб

• Эксджива

  27 предложений по цене от 11,990.⁰⁰ до 39,000.⁰⁰ руб

• Остеогенон

  38 предложений по цене от 584.⁰⁰ до 14,900.⁰⁰ руб

• Ксидифон

  1 предложение по цене от 479.⁰⁰ до 479.⁰⁰ руб

• Бонефос

  5 предложений по цене от 11,700.⁰⁰ до 20,700.⁰⁰ руб

• Клобир

  3 предложения по цене от 7,680.⁰⁰ до 8,900.⁰⁰ руб

• Помегара

  1 предложение по цене от 21,000.⁰⁰ до 21,000.⁰⁰ руб

• Алендра

  1 предложение по цене от 4,200.⁰⁰ до 4,200.⁰⁰ руб

• Осталон

  3 предложения по цене от 392.⁰⁰ до 6,000.⁰⁰ руб

• Фосамакс

  22 предложения по цене от 405.⁰⁰ до 4,400.⁰⁰ руб

• Лондромакс

  1 предложение по цене от 6,000.⁰⁰ до 6,000.⁰⁰ руб

• Теванат

  3 предложения по цене от 661.⁰⁰ до 1,903.⁰⁰ руб

• Алендронат

  35 предложений по цене от 271.⁰⁰ до 9,707.⁰⁰ руб

• Фороза

  73 предложения по цене от 429.⁰⁰ до 1,631.⁰⁰ руб

• Остерепар

  21 предложение по цене от 305.⁰⁰ до 521.⁰⁰ руб

• Тевабон

  11 предложений по цене от 300.⁰⁰ до 2,510.⁰⁰ руб

• Биносто

  14 предложений по цене от 840.⁰⁰ до 1,220.⁰⁰ руб

• Бонвива

  65 предложений по цене от 450.⁰⁰ до 25,350.⁰⁰ руб

• Бондронат

  5 предложений по цене от 5,365.⁰⁰ до 59,850.⁰⁰ руб

• Ризендрос

  6 предложений по цене от 1,067.⁰⁰ до 8,250.⁰⁰ руб

• Ризостин

  1 предложение по цене от 2,500.⁰⁰ до 2,500.⁰⁰ руб

• Акласта

  38 предложений по цене от 11,700.⁰⁰ до 112,100.⁰⁰ руб

• Зомета

  33 предложения по цене от 5,750.⁰⁰ до 33,200.⁰⁰ руб

• Золацид

  1 предложение по цене от 31,100.⁰⁰ до 31,100.⁰⁰ руб

• Резорба

  21 предложение по цене от 1,900.⁰⁰ до 9,205.⁰⁰ руб

• Золерикс

  10 предложений по цене от 1,900.⁰⁰ до 10,555.⁰⁰ руб

• Верокласт

  2 предложения по цене от 2,000.⁰⁰ до 2,541.⁰⁰ руб

• Резокластин

  40 предложений по цене от 1,950.⁰⁰ до 17,452.⁰⁰ руб

• Фосаванс

  8 предложений по цене от 1,088.⁰⁰ до 7,984.⁰⁰ руб

Все аналоги Стромос представлены исключительно в ознакомительных целях и не являются поводом для самостоятельного принятия решения о замене препарата. Перед употреблением препарата проконсультируйтесь с врачом и ознакомьтесь с инструкцией по применению.

САМОЛЕЧЕНИЕ МОЖЕТ НАНЕСТИ ВРЕД ВАШЕМУ ЗДОРОВЬЮ

Строметта — инструкция по применению

Синонимы, аналоги

Статьи

Регистрационный номер: ЛП-003469

Торговое название препарата: СТРОМЕТТА

Международное непатентованное или группировочное название: стронция ранелат

Лекарственная форма: гранулы для приготовления суспензии для приема внутрь

Состав:

Один пакетик содержит:

активное вещество: стронция ранелата октагидрат 2,561 г в пересчете на стронция ранелат безводный – 2,00 г;
вспомогательные вещества: аспартам – 0,020 г, мальтодекстрин – 0,400 г, маннитол – до 4,000 г.

Описание: Гранулы от белого до светло-желтого цвета. Допускается наличие от белого до светло-желтого цвета порошка.

Фармакотерапевтическая группа: средство для лечения остеопороза

Код АТХ: M05BX03.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

В исследованиях in vitro стронция ранелат:

• стимулирует образование кости в культуре костной ткани, а также стимулирует репликацию предшественников остеобластов и синтез коллагена в культуре костных клеток;
• уменьшает резорбцию костной ткани путем подавления дифференцировки остеокластов, а также их резорбтивной активности. В результате действия препарата баланс между образованием и разрушением костной ткани изменяется в сторону процессов образования кости.

Активность стронция ранелата изучалась в экспериментах с использованием различных доклинических моделей. В частности, в экспериментах на интактных крысах применение стронция ранелата приводило к увеличению трабекулярной массы кости, числа трабекул и их толщины, в результате чего улучшались механические свойства кости.
В костной ткани человека и экспериментальных животных, которым назначался препарат, стронция ранелат, в основном, абсорбировался на поверхности кристаллов гидроксиаппатита и лишь в незначительной степени замещал кальций в этих кристаллах в новообразованной кости. Стронция ранелат не изменяет характеристики кристаллов костной ткани. По данным биопсии гребня подвздошной кости, проведенной после терапии стронция ранелатом в дозе 2 г в сутки длительностью до 60 месяцев в клинических исследованиях, неблагоприятного влияния на качество костной ткани или минерализацию установлено не было.
Комбинированные эффекты распределения стронция в костной ткани и повышенного поглощения рентгеновских лучей стронцием по сравнению с кальцием приводят к повышению минеральной плотности костной ткани (МПКТ), которая измеряется путем двухфотонной рентгеновской абсорбциометрии. Полученные к настоящему моменту данные указывают на то, что эти факторы составляют примерно 50 % прироста индекса МПКТ через 3 года лечения стронция ранелатом в дозе 2 г/сут. Эти данные следует учитывать при интерпретации изменения индекса МПКТ в ходе лечения стронция ранелатом.
В клинических исследованиях, подтвердивших способность стронция ранелата уменьшать риск переломов, среднее значение МПКТ возрастало в группе пациентов, получавших стронция ранелат по сравнению с исходным значением – для поясничных позвонков приблизительно на 4 % в год, а для шейки бедренной кости на 2 % в год; через 3 года увеличение показателя МПКТ составило 13-15 % и 5-6 %, соответственно (по данным различных исследований).
Начиная с третьего месяца терапии и в течение 3 лет наблюдения, отмечалось повышение показателей биохимических маркеров образования костной ткани (костной фракции щелочной фосфатазы (ЩФ) и С-терминального пропептида проколлагена I типа) и снижение показателей маркеров резорбции костной ткани (поперечносвязанных С-терминального и N-терминального телопептидов в моче) по сравнению с плацебо.
Для стронция ранелата вторичным эффектом по отношению к основным фармакологическим свойствам является незначительное уменьшение сывороточных концентраций кальция и паратиреоидного гормона, а также повышение концентрации фосфора в крови и активности общей щелочной фосфатазы, что, однако, не сопровождается какими-либо клиническими эффектами.
Факторами риска постменопаузального остеопороза являются сниженная костная масса, сниженная МПКТ, раннее наступление менопаузы, курение в анамнезе и семейная отягощенность по остеопорозу.
Одним из наиболее клинически значимых осложнений остеопороза являются развитие переломов, при этом риск возникновения переломов возрастает при увеличении числа факторов риска.
Лечение постменопаузального остеопороза.

В ходе исследований с участием более 6,5 тысяч женщин в постменопаузе с документально подтвержденным остеопорозом изучалось действие стронция ранелата 2 г/сут на предотвращение переломов. Было показано, что применение стронция ранелата уменьшало относительный риск возникновения новых переломов позвонков на 41 % через 3 года терапии. Данный эффект становится достоверным, начиная с первого года терапии. Относительный риск переломов позвоночников, сопровождающихся клиническими проявлениями (определялись как переломы с развитием болевого синдрома и/или уменьшением роста пациентки не менее чем на 1 см), снижался на 38%. Также терапия стронция ранелатом по сравнению с плацебо достоверно снижала число пациенток, рост которых уменьшился на 1см и более.
Подтверждена эффективность стронция ранелата в отношении снижения риска возникновения новых переломов позвонков, в том числе и у пациенток, не имевших в анамнезе переломов, связанных с остеопорозом.
При ретроспективном анализе было показано, что у пациенток с отсутствием в анамнезе переломов и с индексом МПКТ поясничных позвонков и/или шейки бедренной кости, свидетельствовавшим об остеопении, применение стронция ранелата в течение 3 лет уменьшало риск первого перелома позвонков на 72 %.
В группе пациенток с высоким риском переломов (значение Т-критерия индекса МПКТ шейки бедренной кости в пределах ≤3 СО) в возрасте старше 74 лет прием стронция ранелата в течение 3 лет уменьшал риск переломов бедренной кости на 36% по сравнению с группой пациенток, получавших плацебо.
У пациенток в возрасте старше 80 лет, по объединенным данным исследований, было отмечено снижение относительного риска возникновения новых переломов позвонков на 32 % за 3 года.
Лечение остеопороза у мужчин

Эффективность стронция ранелата в лечении остеопороза у мужчин была продемонстрирована в ходе двухлетнего клинического исследования с участием 243 пациентов с высоким риском возникновения переломов (средний возраст пациентов составил 72,7 лет, среднее значение Т- критерия показателя МПКТ поясничного отдела позвоночника -2,6; 28% с переломами позвонков в анамнезе).
В ходе исследования пациенты получали кальций (1000 мг/сутки) и витамин D (800 МЕ/сутки).
Статистически значимое увеличение показателя МПКТ отмечалось через 6 месяцев после начала терапии (по сравнению с плацебо).
Через 12 месяцев терапии стронция ранелатом показано статистически значимое увеличение среднего показателя МПКТ поясничного отдела позвоночника (основной критерий эффективности 5,32%; р < 0.001), сходные значения отмечались в ходе исследований по изучению действия стронция ранелата на предотвращение переломов у женщин в постменопаузе.
Статистически значимое увеличение показателя МПКТ шейки бедренной кости и индекса МПКТ бедренной кости (р < 0,001) отмечалось через 12 месяцев после начала терапии стронция ранелатом.

Фармакокинетика

В составе лекарственной формулы стронция ранелата содержится два стабильных атома стронция и одна молекула ранеловой кислоты, органическая часть, благодаря которой достигаются требуемые значения молекулярной массы, обеспечиваются благоприятные фармакокинетические свойства и хорошая переносимость лекарственного средства. Фармакокинетические свойства стронция и ранеловой кислоты оценивались в группе здоровых молодых мужчин и здоровых женщин в постменопаузе, а также во время длительного применения препарата в группе женщин в постменопаузе с остеопорозом, включая женщин пожилого возраста.
Благодаря высокой полярности ранеловой кислоты, абсорбция, распределение и связь с белками плазмы являются низкими. Ранеловая кислота не кумулирует и не проявляет метаболической активности в организме лабораторных животных и человека. Абсорбированная ранеловая кислота быстро и в неизменном виде выводится из организма человека почками.
Всасывание

Абсолютная биодоступность стронция после приема 2 г стронция ранелата составляет около 25 % (от 19 до 27 %). Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 3-5 часов после приема препарата внутрь в дозе 2 г. Равновесная концентрация достигается через 2 недели терапии. Прием стронция ранелата вместе с кальцием, пищей и пищевыми добавками уменьшает биодоступность стронция примерно на 60-70 % по сравнению с показателями биодоступности при приеме препарата через 3 ч после еды. В связи с относительно медленным всасыванием стронция, следует избегать прием кальция и пищи как до, так и после приема стронция ранелата. Препараты и пищевые добавки витамина D не оказывают какого-либо влияния на абсорбцию стронция.
Распределение

Объем распределения стронция составляет около 1 л/кг. У человека связь стронция с белками плазмы низкая (25 %); стронций характеризуется высоким сродством к костной ткани. Измерение концентрации стронция в биоптатах подвздошной кости у пациентов, получавших стронция ранелат в дозе 2 г/сут в течение длительного времени (до 60 мес), свидетельствует о том, что концентрация стронция в костной ткани достигает плато примерно через 3 года терапии. Какие-либо данные по выведению стронция из костной ткани после прекращения терапии отсутствуют.
Метаболизм

Представляя собой двухвалентный катион, стронций не метаболизируется в организме человека. Стронция ранелат не подавляет изоферменты системы цитохрома Р450.
Выведение

Выведение стронция зависит от дозы и времени. Эффективный период полувыведения стронция составляет около 60 часов. Стронций выводится почками и через кишечник. Плазменный клиренс стронция составляет около 12 мл/мин (CV 22 %), почечный клиренс – около 7 мл/мин (CV 28 %).
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Пациенты пожилого возраста

Данные по фармакокинетике у пациентов пожилого возраста свидетельствуют об отсутствии связи между возрастом и определяемым клиренсом стронция.
Пациенты с почечной недостаточностью

У пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести (клиренс креатинина 30-70 мл/мин), клиренс стронция уменьшается по мере того, как снижается клиренс креатинина (примерно на 30 % при значениях клиренса креатинина в диапазоне от 30 до 70 мл/мин), что приводит к возрастанию концентрации стронция в плазме крови. В клинических исследованиях у 85 % пациентов клиренс креатинина составлял 30-70 мл/мин, и у 6 % – менее 30 мл/мин на момент включения в исследование, при этом средний клиренс креатинина составлял около 50 мл/мин. Таким образом, какой-либо коррекции дозы у пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести не требуется. Данные по фармакокинетике стронция ранелата у пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени (клиренс креатинина менее 30 мл/мин) отсутствуют.
Пациенты с печеночной недостаточностью

Отсутствуют данные по фармакокинетике препарата у пациентов с печеночной недостаточностью. Однако, учитывая фармакокинетические свойства стронция, можно предполагать, что они не изменяются у этой группы пациентов.

Показания к применению

Лечение тяжелого остеопороза у женщин в периоде постменопаузы с высоким риском переломов с целью снижения риска переломов позвонков и бедренной кости, в том числе перелома шейки бедра (при непереносимости или наличии противопоказаний к применению других лекарственных препаратов для лечения остеопороза).
Лечение тяжелого остеопороза у мужчин с повышенным риском переломов с целью его снижения (при непереносимости или наличии противопоказаний к применению других лекарственных препаратов для лечения остеопороза).

Решение о назначении препарата должно быть принято после общей оценки рисков для данного пациента.

Противопоказания

Известная гиперчувствительность к стронцию ранелату и/или к любому другому компоненту препарата.
Беременность и период грудного вскармливания.
Возраст до 18 лет.
Венозная тромбоэмболия (ВТЭ) или эпизоды ВТЭ в анамнезе, включая тромбоз глубоких вен и тромбоэмболию легочной артерии.
Постоянная или временная иммобилизация (например, при соблюдении строгого постельного режима в послеоперационном периоде или по иной причине).
Установленный диагноз ишемической болезни сердца, облитерирующего заболевания периферических артерий и/или цереброваскулярного заболевания – или указание на наличие этих заболеваний в анамнезе.
Неконтролируемая артериальная гипертензия.
Фенилкетонурия.
Тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин).

С осторожностью

У пациентов с повышенным риском развития венозной тромбоэмболии (ВТЭ); у пациентов с выраженными факторами риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (например, артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение).

Применение при беременности и в период грудного вскармливания

Беременность

Стронция ранелат предназначен только для лечения женщин в постменопаузальном периоде.
Клинические данные по применению стронция ранелата в период беременности отсутствуют. Препарат противопоказан при беременности.
В случае возникновения беременности на фоне приема препарата лечение должно быть немедленно прекращено.
Период грудного вскармливания

Стронций проникает в грудное молоко. Препарат противопоказан в период грудного вскармливания.

Способ применения и дозы

Внутрь.
Лечение препаратом СТРОМЕТТА может быть назначено только врачом, имеющим опыт лечения остеопороза.
Рекомендуемая суточная доза составляет 2 г (содержимое одного пакетика) в сутки.
В связи с тем, что пища, препараты и пищевые добавки кальция, молоко и молочные продукты могут снижать абсорбцию стронция ранелата, необходимо принимать препарат в промежутках между приемами пищи, предпочтительно перед сном, как минимум через 2 ч после еды.
Препарат СТРОМЕТТА следует принимать в виде суспензии, для получения которой содержимое одного пакетика необходимо размешать в одном стакане в не менее 30 мл воды (примерно 1/3 обыкновенного стакана). Суспензию рекомендуется употреблять внутрь сразу же после приготовления.
В связи с хроническим характером заболевания, препарат СТРОМЕТТА предполагается принимать в течение длительного времени.
Пациентам с остеопорозом, принимающим препарат СТРОМЕТТА, необходимо дополнительно принимать препараты и/или пищевые добавки кальция и витамина D при недостаточном поступлении этих веществ с пищей.
Применение у пациентов пожилого возраста

Установлена эффективность и безопасность стронция ранелата у пациентов широкой возрастной группы. Коррекции дозы препарата в зависимости от возраста не требуется (см. разделы «Фармакокинетика» и «Особые указания»).
Применение при почечной недостаточности

У пациентов с почечной недостаточностью легкой или средней степени (клиренс креатинина 30-70 мл/мин) коррекции дозы препарата не требуется.
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин) препарат СТРОМЕТТА применять не рекомендуется (см. разделы «Фармакокинетика» и «Особые указания»).
Применение при печеночной недостаточности

Поскольку стронция ранелат не метаболизируется в организме, коррекции дозы препарата у пациентов с печеночной недостаточностью не требуется.
Дети

Безопасность и эффективность стронция ранелата у детей в возрасте меньше 18 лет не изучались, в связи с чем назначать данный препарат пациентам данной возрастной группы не следует.

Побочные действия

Частота развития нежелательных реакций представлена следующим образом: очень часто (≥1/10 случаев), часто (≥1/100 и <1/10 случаев), нечасто (≥1/1000 и <1/100 случаев), редко (≥1/10000 и <1/1000 случаев) и очень редко (<1/10000 случаев, включая отдельные сообщения). Нежелательные реакции, которые были отмечены в постмаркетинговом периоде применения стронция ранелата и частота развития которых не может быть подсчитана по доступным данным, имеют обозначение «частота неизвестна».
Со стороны нервной системы: часто – головная боль, нарушение сознания, потеря памяти, парестезии, головокружение; нечасто – судороги.
Со стороны сосудов: часто – венозная тромбоэмболия.
Со стороны сердца: часто – инфаркт миокарда.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто – тошнота, диарея, неоформленный стул, рвота, боли в животе, метеоризм, запор, диспепсия, гастроэзофагиальный рефлюкс; нечасто – поражение слизистой оболочки полости рта, в том числе стоматит и/или изъязвление слизистой оболочки полости рта, сухость во рту.
Со стороны кожи и подкожных тканей: очень часто – кожные реакции гиперчувствительности, в том числе сыпь, кожный зуд, крапивница, ангионевротический отек (см. раздел «Особые указания»); часто – экзема; нечасто – дерматит, алопеция; редко – DRESS-синдром (см. раздел «Особые указания»); очень редко – тяжелые реакции гиперчувствительности, в том числе синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (см. раздел «Особые указания»).
Лабораторные и инструментальные данные: часто – транзиторное острое повышение активности мышечной фракции креатинфосфокиназы (КФК), более чем в 3 раза превышавшее верхнюю границу нормы (в большинстве случаев самостоятельно возвращалась к норме при продолжении лечения стронция ранелатом без изменения терапии).
Со стороны костно-мышечной и соединительной ткани: очень часто – мышечный спазм, миалгия, боль в костях, артралгия и боль в конечностях.
Нарушения психики: часто – бессонница; нечасто – спутанность сознания.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: часто – гепатит; нечасто – повышение активности «печеночных» трансаминаз (в связи с кожными реакциями гиперчувствительности).
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: часто – гиперреактивность бронхов.
Со стороны крови и лимфатической системы: нечасто – лимфаденопатия (в связи с кожными реакциями гиперчувствительности); редко – недостаточность костного мозга, эозинофилия (в связи с кожными реакциями гиперчувствительности).
Нарушения со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения – часто – вертиго.
Нарушения со стороны обмена веществ и питания: часто – гиперхолестеринемия.
Общие расстройства: часто – периферические отеки; нечасто – гипертермия (в связи с кожными реакциями гиперчувствительности), недомогание.

Передозировка

При применении стронция ранелата до 4 г в сутки при максимальной продолжительности 147 суток клинически значимых побочных явлений не отмечалось.
У здоровых добровольцев однократный прием препарата в дозах до 11 г не приводил к развитию каких-либо особых симптомов.

В случаях передозировки с целью уменьшения абсорбции активного вещества в желудочно-кишечном тракте рекомендуется прием молока или антацидных препаратов. В случае значительного превышения рекомендуемой дозы необходимо вызвать рвоту для удаления неабсорбированного активного вещества.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами

Пищевые продукты, в частности молоко и молочные продукты, а также лекарственные средства и пищевые добавки, содержащие кальций, могут уменьшать биодоступность стронция ранелата примерно на 60-70 %. В связи с этим, между приемом препарата СТРОМЕТТА и указанных веществ, следует соблюдать интервал не менее 2 ч.
Назначение гидроксидов алюминия и магния как за 2 часа до приема, так и одновременно с приемом стронция ранелата вызывает незначительное уменьшение абсорбции стронция ранелата (уменьшение площади под кривой AUC на 20-25%), в то время как при назначении антацидного препарата через 2 часа после приема стронция ранелата абсорбция практически не изменяется. Таким образом, антацидные препараты предпочтительно принимать не ранее, чем через 2 часа после приема стронция ранелата. Однако на практике данная схема приема лекарственных препаратов неудобна, поскольку стронция ранелат рекомендуется принимать перед сном. В связи с этим, допускается одновременный прием антацидных препаратов и стронция ранелата.
Поскольку молекулярные комплексы, содержащие двухвалентные катионы, взаимодействуют в желудочно-кишечном тракте с антибиотиками тетрациклинового (например, доксициклин) и хинолонового (например, ципрофлоксацин) рядов, одновременное применение стронция ранелата и указанных препаратов приводит к снижению абсорбции указанных антибиотиков. В связи с этим, не рекомендуется одновременно принимать указанные лекарственные средства. С целью предотвращения подобного взаимодействия, при пероральном применении антибиотиков из группы тетрациклинов или хинолонов лечение стронция ранелатом следует приостановить.
При комбинированном назначении стронция ранелата с пищевыми добавками или препаратами витамина D какого-либо взаимодействия установлено не было.
Не отмечено клинически значимого взаимодействия или повышения концентрации стронция ранелата в крови при одновременном применении стронция ранелата со следующими лекарственными средствами: нестероидными противовоспалительными препаратами (включая ацетилсалициловую кислоту), анилидами (например, парацетамол), блокаторами H₂-гистаминовых рецепторов и ингибиторами протонной помпы, диуретиками, сердечными гликозидами (в том числе, дигоксином), органическими нитратами и другими вазодилататорами, применяемыми при заболеваниях сердца, блокаторами «медленных» кальциевых каналов, бета-адреноблокаторами, ингибиторами ангиотензинпревращающего фермента, антагонистами рецепторов ангиотензина II, селективными бета2-адреномиметиками, пероральными антикоагулянтами, ингибиторами агрегации тромбоцитов, статинами, фибратами и производными бензодиазепина.

Особые указания

После растворения препарата в воде, суспензия является стабильной в течение 24 часов. Тем не менее, суспензию нужно употреблять сразу же после приготовления.
Кардиологические ишемические явления

В объединенных данных рандомизированных плацебо-контролируемых исследований было отмечено значимое увеличение частоты инфаркта миокарда у пациенток с постменопаузальным остеопорозом, принимавших стронция ранелат, по сравнению с группой плацебо. Лечение пациентов с остеопорозом может быть назначено только врачом, имеющим опыт лечения остеопороза. Перед началом лечения и регулярно в дальнейшем (каждые 6-12 месяцев) врачам рекомендуется оценивать риск развития сердечно-сосудистых заболеваний. Пациентам с выраженными факторами риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (например, артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение) стронция ранелат можно назначать только после тщательного рассмотрения соотношения пользы и риска. Лечение препаратом СТРОМЕТТА должно быть прекращено, если у пациента развивается ишемическая болезнь сердца, заболевание периферических артерий, цереброваскулярное заболевание или если артериальная гипертензия становится неконтролируемой.
Венозная тромбоэмболия

В клинических плацебо-контролируемых исследованиях было отмечено увеличение частоты развития ВТЭ, в том числе, тромбоэмболии легочной артерии. Причина этого явления на данный момент не установлена. Применение препарата СТРОМЕТТА противопоказано у пациентов с ВТЭ в анамнезе (см. раздел «Противопоказания»).
Следует соблюдать осторожность при лечении пациентов с повышенным риском развития ВТЭ.
При лечении пациентов старше 80 лет при повышении риска развития ВТЭ врачу рекомендуется провести повторную оценку необходимости продолжения лечения препаратом СТРОМЕТТА.
При лечении пациентов из группы риска ВТЭ или пациентов с возможным повышением риска ВТЭ особое внимание должно уделяться выявлению возможных симптомов этого осложнения, а также проведению его адекватной профилактики. Следует иметь в виду, что риск венозного тромбоза повышен у пациентов, находящихся на постельном режиме и/или при подготовке к хирургической операции. В условиях, которые приводят к иммобилизации, лечение препаратом СТРОМЕТТА должно быть немедленно прекращено. Решение о возобновлении терапии возможно в случае полного восстановления двигательной активности пациента. При проявлении симптомов ВТЭ лечение препаратом СТРОМЕТТА также должно быть немедленно прекращено.
Пациенты с почечной недостаточностью

У пациентов с хронической почечной недостаточностью рекомендуется контролировать функцию почек. Ввиду отсутствия достаточных данных, применение препарата СТРОМЕТТА у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин) не рекомендуется (см. раздел «Фармакокинетика»).
Кожные реакции

На фоне применения стронция ранелата были отмечены случаи развития тяжелых, жизнеугрожающих кожных реакций (синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, лекарственная сыпь в сочетании с эозинофилией и системными симптомами (DRESS-синдром)).
Пациенты должны быть проинформированы о признаках и симптомах проявления кожных реакций. Максимальный риск развития синдрома Стивенса-Джонсона и токсического эпидермального некролиза отмечался в течение первых недель лечения, время от начала приема стронция ранелата до развития DRESS-синдрома, как правило, составляло 3-6 недель.
В случае выявления признаков или симптомов синдрома Стивенса-Джонсона или токсического эпидермального некролиза (например, распространяющаяся кожная сыпь, часто с волдырями или поражение слизистых оболочек) или DRESS-синдром (кожная сыпь, лихорадка, эозинофилия и системные симптомы, такие как аденопатия, гепатит, интерстициальная нефропатия, интерстициальное заболевание легких) применение препарата СТРОМЕТТА должно быть немедленно прекращено.
Лучшие результаты в лечении описанных кожных реакций достигаются при ранней диагностике и немедленном прекращении применения любого вызывающего подозрения лекарственного препарата.
В большинстве случаев DRESS-синдром разрешался после отмены препарата и начала глюкокортикостероидной терапии. Процесс разрешения этого побочного эффекта мог быть длительным. Отмечались случаи рецидива DRESS-синдрома при отмене глюкокортикостероидов.
Пациентам, прекратившим прием стронция ранелата из-за развития реакций гиперчувствительности, не следует возобновлять терапию стронция ранелатом.
Сообщения о тяжелых случаях реакций гиперчувствительности, включая кожную сыпь, синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз, у пациентов стран Азии отмечаются с большей частотой, хотя, в целом, редко.
Лабораторные тесты

Стронций влияет на результаты колориметрических методов оценки концентрации кальция в крови и моче. Для более точной оценки концентрации кальция в крови необходимо использовать такие методы, как атомная эмиссионная спектрометрия с индукционно-связанной плазмой или атомная абсорбционная спектрометрия.
Вспомогательные вещества

В состав вспомогательных веществ препарата СТРОМЕТТА входит аспартам, который может вызвать нежелательную реакцию у пациентов с фенилкетонурией (редко встречающимся нарушением обмена веществ).

Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами

Стронция ранелат не влияет на способность управлять транспортными средствами и выполнять работу, требующую повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций. Тем не менее, необходимо учитывать возможность развития побочных эффектов при применении препарата (головная боль, нарушение сознания, судороги, головокружение, вертиго) и соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и механизмами.

Форма выпуска

Гранулы для приготовления суспензии для приема внутрь 2 г.
По 4,0 г препарата в многослойные ламинированные пакетики. По 28 пакетиков вместе с инструкцией по применению помещают в картонную пачку.

Условия хранения

Хранить при температуре не выше 25 °С.
Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности

3 года. Не применять по истечении срока годности.

Условия отпуска

Отпускают по рецепту.

Предприятие-производитель/ организация, принимающая претензии

К.О. Ромфарм Компани С.Р.Л.
Ул. Ероилор № 1А, Отопень, Румыния

Претензии по качеству препарата направлять по адресу:

Представитель производителя в РФ

ООО «Ромфарма», Россия,
121596, г. Москва, ул. Горбунова д. 2, стр. 204.

Комментарии

(видны только специалистам, верифицированным редакцией МЕДИ РУ)

Инструкция по применению

Немного фактов:

Препарат Бивалос применяется для устранения хрупкости костной ткани в результате прогрессирующей болезни или при осложнении от перенесенной патологии. Основным компонентом лекарства является стронция ранелат активное вещество, в основе которого находится стронций и органическое соединение. Стронций в качестве элемента был обнаружен еще в 1764 году в Шотландии. Но только в 1808 году сэр Хемфри Дэви смог выделить его в чистом виде.

Содержимое лекарств и форма выпуска

В состав Бивалоса входят следующие компоненты:

• гидрат стронция ранелата;
• аспартам;
• маннитол;
• мальтодекстрин.

Формой выпуска является бледно-желтый порошок, расфасованный в порционные пакетики по 2 гр. В картонной упаковке может быть от 7 до 100 пакетиков, к которым прилагается инструкция по применению.

Фармакологические свойства

Активное вещество Бивалоса широко применяется для избавления людей от различных видов остеопороза. Оно помогает костной структуре восстанавливаться, синтезирует коллаген. Стронция ранелат подавляет функцию остеокластов, что замедляет процесс разрушения костей. То есть структура регенерируется быстрее, чем патогенные клетки успевают ее разрушить. В итоге кости становятся даже более прочными, нежели были раньше.

Средство также применяется при укреплении костных структур после 65 лет у женщин и мужчин. Его употребление на протяжении длительного времени существенно уменьшает количество переломов позвоночника, шейки бедра. Действие стронция ранелата направлено на ликвидацию крохотного повреждения мыщелков костей, уменьшение синовита и склероза кости. За счет этого улучшается состояние хрящевой ткани.

Не менее качественно вещество справляется с укреплением коленного сустава. В процессе терапии происходит сужение суставной щели, прекращается утрата хрящевой структуры. Также значительно ослабевает болевой синдром.

Препарат начинает активно проявлять себя в организме уже через 3 часа после употребления. Максимальный эффект становится очевидным через 14 дней. Лучше всего усваивается на голодный желудок, после его использования также желательно не есть около трех часов. Основное влияние на костные структуры Бивалос оказывает только через 36 месяцев после начала интенсивной терапии. Вещество выводится почками через несколько часов, а полностью покидает организм менее, чем за трое суток.

Показания к использованию

Использование Бивалоса показано при высокой хрупкости костей и хрящевых тканей у мужчин и женщин. Чаще всего он используется для устранения заболеваний позвоночника, шейки бедра и коленного сустава.

Способ и особенности употребления

Для использования средства нужно высыпать суточную норму порошка в стакан и разбавить его дистиллированной водой (достаточно наполнить половину емкости). Обязательно следует тщательно размешать суспензию.

Обычно употребляют дозировку в 2 гр порошка перед сном. Не рекомендуется хранить вещество в разбавленном виде дольше, чем несколько минут. Пища существенно снижает качество абсорбции действующего компонента, потому лучше всего пить суспензию не менее чем через два часа после последнего приема еды.

В качестве дополнительных средств для комплексной терапии назначают витамин D и кальций.

Противопоказания

Использование Бивалоса противопоказано при наличии следующих заболеваний:

• венозная тромбоэмболия;
• ишемия;
• повышенный уровень давления в артериях;
• цереброваскулярные болезни;
• женщины до наступления менопаузы.

Также запрещено использовать вещество после операции, при существенной восприимчивости к любому из его компонентов, детям и лицам до 18-ти летнего возраста.

С осторожностью можно употреблять медикамент при риске образования венозной тромбоэмболии и в случае нарушения функционирования почек.

Использование при беременности

Так как основные вещества лекарства могут нанести существенный вред ребенку, запрещено употребление медикамента во время беременности. То же касается периода кормления малыша грудью. Стоит отметить, что лечение разрушения костных тканей до наступления менопаузы обычно проводится совершенно другими средствами. В противном случае есть риск развития у ребенка деформации костей.

Совместимость с алкоголем

На протяжении всей терапии, проводимой при помощи Бивалоса, запрещено употреблять алкоголесодержащие напитки. Совмещение этилового спирта и стронция ранелата обычно становится причиной сильной интоксикации, для устранения которой необходима госпитализация.

Побочные эффекты

Несмотря на то, что практически всегда оно переносится достаточно хорошо, лекарственное средство может стать причиной появления различных побочных эффектов. Чаще всего, в первые недели употребления медикамента, человека могут беспокоить понос и тошнота. Обычно эти эффекты проходят после привыкания организма к стронцию. Тем не менее, к более существенным осложнениям от употребления медикамента относят:

• тромбоэмболические осложнения, инфаркт, судороги;
• головную боль, кратковременную утрату памяти и измененное восприятие действительности;
• дерматит, экзему, головокружение, рези в животе, запор;
• газы, сухость во рту, стоматит, раны в полости рта;
• покраснение кожных покровов, водянистые высыпания, боль в мышцах рук и ног;
• нарушения сна, отечность, гепатит, общая слабость;
• нарушения функционирования бронхов, увеличение лимфатических узлов.

При обнаружении любого из вышеперечисленных проявлений необходимо сразу же обратиться к лечащему доктору.

Передозировка

Употребление Бивалоса в количестве до 11 гр в сутки (максимальное зарегистрированное количество) на протяжении нескольких дней не привело ни к каким специфическим реакциям организма. Потому специалисты не назначают корректировку дозировки вне зависимости от стадии развития болезни организмом усваивается только определенное количество действующего компонента.

Однако, при случайном использовании более 2 гр медикамента за 24 часа рекомендуется выпить два стакана молока, которое замедлит всасывание средства. Если доза была увеличена многократно, нужно искусственно вызвать рвоту для устранения излишков стронция из желудка. В самом крайнем случае, при резком ухудшении состояния, можно провести комплексное промывание желудка в больнице.

Взаимодействие с другими лекарствами

Использование стронция ранелата с другими активными компонентами и веществами может привести к разнообразным последствиям, а именно:

1. При одновременном приеме уменьшается абсорбция стронция кальций (в том числе любые молочные продукты), гидроксиды алюминия и магния. Рекомендуется употреблять дополнительные вещества через 120 минут после стронция
2. При одновременном приеме уменьшается абсорбция компонента тетрациклиновые и хинолоновые антибиотики. Лучше всего остановить лечение стронцием до прохождения всего курса антибиотиков этих типов.

Употребление остальных лекарств не влияет на действие стронция. Тем не менее, перед сочетанием медикамента с другими веществами необходимо уточнить безопасность такой компоновки у доктора. Это позволит избежать существенных осложнений.

Условия продажи

Лекарственное средство отпускается из аптечных пунктов только после предъявления рецепта от лечащего доктора.

Условия хранения

Инструкция отмечает, что медикамент можно хранить при комнатной температуре в месте, недоступном для детей и животных. Употребить порошок необходимо на протяжении 36 месяц, начиная с даты изготовления, указанной на упаковке.

Аналоги

Бивалос имеет всего один полный аналог Стромос. Другие медикаменты для восстановления и укрепления костей (Иксджева, Пролиа, Остеогенон) имеют совершенно другой состав. Не следует самолично менять одно действующее вещество на аналог необходима консультация специалиста.

Цены на Бивалос в Москве

Заберите заказ в в аптеке
WER (г. Москва)

Выгодные цены

Сертификаты и лицензии

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СТРОМОС

( STROMOS )

Склад

діюча речовина : 1 саше містить стронцію ранелату 2 г;

допомiжнi речовини : аспартам (Е 951), мальтодекстрин, маніт (Е 421).

Лікарська ф орма. Гранули для оральної суспензії.

Фармакотерапевтична група

Лікарські засоби для лікування захворювань кісток. Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Код ATC M05B X03.

Клінічні характеристики

Показання

Остеопороз:

Лікування тяжкого остеопорозу з високим ризиком виникнення переломів:

• у жінок у постменопаузальному періоді;

• у дорослих чоловіків,

за умови, якщо не може бути призначена інша терапія для лікування остеопорозу внаслідок, наприклад, непереносимості, протипоказань та інше.

У жінок у постменопаузальному періоді стронцію ранелат зменшує ризик виникнення переломів стегна та хребців (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Рішення щодо призначення стронцію ранелату має базуватися на індивідуальній оцінці сукупних ризиків кожного пацієнта (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Венозна тромбоемболія (ВТЕ), включаючи тромбоз глибоких вен та тромбоемболію легеневої артерії, у тому числі в анамнезі.

Тимчасова або довготривала іммобілізація (наприклад, післяопераційний період або тривалий постільний режим).

Встановлена ішемічна хвороба серця (у тому числі в анамнезі), захворювання периферійних артерій та/або цереброваскулярні захворювання.

Неконтрольована артеріальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози

Лікування остеопорозу має бути ініційовано тільки за призначенням лікаря з досвідом лікування остеопорозу.

Для перорального застосування.

Рекомендована добова доза становить 2 г стронцію ранелату (1 саше) на добу.

У зв’язку з характером захворювання, з приводу якого проводять лікування, стронцію ранелат призначений для тривалого застосування.

Оскільки прийом їжі, молока й молочних продуктів може знизити всмоктування стронцію ранелату, препарат Стромос слід застосовувати в інтервалах між прийомами їжі. З огляду на повільне всмоктування препарату, Стромос рекомендується застосовувати перед сном, бажано не раніше ніж через 2 години після їди (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакокiнетика»).

Вміст одного саше висипати у склянку, додати 1/3 склянки води (мінімум 30 мл) та розмішати гранули у воді до утворення суспензії (рівномірного розподілу гранул у воді). Хоча у дослідженнях із застосування препарату було продемонстровано, що стронцію ранелат у суспензії стабільний впродовж 24 годин після приготування, суспензію слід випити одразу ж після приготування.

Пацієнтам з остеопорозом, які застосовують стронцію ранелат, рекомендується застосовувати вітамін D і препарати кальцію у випадку, якщо недостатньо їхнього надходження з їжею.

Пацієнти літнього віку.

Ефективність і безпека стронцію ранелату були встановлені у різних вікових категоріях жінок у постменопаузальному періоді з остеопорозом (у тому числі 100-літніх на момент включення у дослідження).

Відсутня необхідність у корекції дози залежно від віку.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Стронцію ранелат не рекомендується застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Пацієнти з нирковою недостатністю легкого й середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну – 30-70 мл/хв) не потребують корекції дози. (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Пацієнти з порушенням функції печінки не потребують корекції дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Побічні реакції

Резюме профілю безпеки.

Препарат Стромос вивчали у клінічних дослідженнях з участю приблизно 8000 пацієнтів.

Остеопороз.

Безпеку препарату при довготривалому застосуванні оцінювали в ході III фази клінічних випробувань у жінок з остеопорозом у період постменопаузи, яких лікували упродовж 60 місяців стронцію ранелатом у дозі 2 г/добу (n = 3352) або призначали плацебо (n = 3317). Середній вік на момент включення у дослідження становив 75 років, а 23 % пацієнтів із числа включених у дослідження мали вік від 80 до 100 років.

Зведений аналіз рандомізованих плацебо контрольованих досліджень з участю жінок з остеопорозом у постменопаузальному періоді показав, що найчастіше відзначалися такі побічні реакції як нудота та діарея, про які зазвичай повідомлялося на початку лікування, згодом не було достовірних розходжень між групами порівняння. Здебільшого припинення лікування було зумовлено виникненням нудоти (1,3 % та 2,2 % у групі пацієнтів, які застосовували плацебо, та у групі пацієнтів, які застосовували стронцію ранелат відповідно).

Були відсутні будь-які розходження у характері побічних явищ між групами лікування, незалежно від того, були пацієнти віком до або від 80 років на момент включення у дослідження.

Перелік побічних реакцій у вигляді таблиці.

Повідомлялося про нижчезазначені побічні реакції, що виникали в ході клінічних досліджень та/або постмаркетингових спостережень із стронцію ранелатом. Побічні реакції наведено за частотою виникнення: дуже часто ( ≥ 1/10); часто ( ≥ 1/100, < 1/10); нечасто ( ≥ 1/1000, < 1/100); рідко ( ≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); частота невідома (не може бути визначена згідно з наявною інформацією).

^§ Частота виникнення побічних реакцій в ході клінічних досліджень була однаковою у групі плацебо та у групі стронція ранелата.

^* У країнах Азії частота виникнення побічних реакцій була визначена як «рідкісна».

^# Стосовно побічних реакцій, які не спостерігалися в ході клінічних досліджень, верхня межа 95 % довірчого інтервалу не більше ніж 3/Х, де Х відображає загальну популяцію пацієнтів, які приймали участь у релевантних клінічних дослідженнях.

^α Скелетно-м’язова фракція у 3 рази вище верхньої межі норми. У більшості випадків ці показники спонтанно повертаються до нормального рівня.

Опис деяких побічних реакцій.

Венозна тромбоемболія.

У дослідженнях ІІІ фази, що тривали більше 5 років, було виявлено, що річна частота випадків венозної тромбоемболії (ВТЕ) при застосуванні стронцію ранелату порівняно з плацебо становила приблизно 0,7 % при відносному ризику 1,4 (95 % СІ = [1,0; 2,0]). (див. розділ «Особливості застосування»).

Інфаркт міокарда.

Аналіз об’єднаних даних плацебо-контрольованих досліджень з участю постменопаузальних пацієнток з остеопорозом показав достовірне збільшення випадків інфаркту міокарда у пацієнток, які лікувалися стронцієм ранелатом, порівняно з групою плацебо (1,7 % проти 1,1%), відносний ризик — 1,6 (95 % CI = [1,07; 2,38]).

Звіт про підозрювані побічні реакції.

Звіт про підозрювані побічні реакції у післяреєстраційному періоді лікарського засобу є важливим. Це дозволяє вести моніторинг балансу показника користь/ризик препарату. Спеціалісти в галузі охорони здоров’я зобов’язані повідомляти через національну систему звітності про будь-які випадки підозрюваних побічних реакцій.

Передозування

Симптоми.

У клінічному дослідженні з вивчення впливу повторного прийому здоровими жінками у постменопаузальному періоді стронцію ранелату у дозі 4 г на добу упродовж більше 25 днів була встановлена добра переносимість препарату. Одноразове застосування стронцію ранелату у дозах до 11 г у добровольців (здорових чоловіків молодого віку) не викликало розвитку будь-яких нехарактерних симптомів.

Лікування .

Після епізодів передозування під час проведення клінічних досліджень (до 4 г/добу, при максимальній тривалості лікування 147 днів) не відзначалося розвитку будь-яких клінічно значущих побічних реакцій.

З метою зменшення всмоктування діючої речовини може бути корисним прийом молока або антацидних засобів. У випадку істотного передозування рекомендовано промити шлунок для видалення діючої речовини, що не встигла всмоктатися.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Відсутні клінічні дані щодо застосування стронцію ранелату вагітним жінкам. Якщо через необережність його застосовують у період вагітності, лікування необхідно відмінити. Фізико-хімічні дані говорять про проникнення стронцію ранелату у грудне молоко. Стромос не застосовують у період годування груддю.

Під час досліджень не було виявлено впливу на фертильність у тварин чоловічої та жіночої статі.

Діти

Безпека та ефективність лікарського засобу у віковій групі до 18 років не вивчались. Дані відсутні.

Особливості застосування

Кардіологічні ішемічні події.

Об’єднані дані рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень з участю постменопаузальних пацієнтів з остеопорозом показали достовірне збільшення випадків інфаркту міокарда в групі пацієнтів, які лікувалися препаратом Стромос, порівняно з групою пацієнтів, які застосовували плацебо (див. розділ «Побічні реакції»).

Необхідно оцінювати серцево-судинний ризик пацієнтів до початку лікування. Пацієнтам зі значними факторами ризику розвитку серцево-судинних подій (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) терапію стронцію ранелатом слід проводити тільки після ретельного аналізу ризиків (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

В ході лікування необхідно проводити моніторинг серцево-судинних ризиків на регулярній основі кожні 6-12 місяців.

При виникненні у пацієнта ішемічної хвороби серця, захворювання периферійних артерій, цереброваскулярних захворювань або неконтрольованої артеріальної гіпертензії лікування слід припинити (див. розділ «Протипоказання»).

Венозна тромбоемболія (ВТЕ).

Клінічні дослідження показали, що терапія стронцію ранелатом асоціювалася з підвищенням річної частоти випадків ВТЕ, у тому числі тромбоемболії легеневої артерії. Причина цього не встановлена. Тому Стромос протипоказаний пацієнтам із ВТЕ в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»); препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком ВТЕ.

При лікуванні пацієнтів віком від 80 років з ризиком ВТЕ необхідність продовження терапії препаратом Стромос потрібно переглянути.

Застосування препарату Стромос необхідно припинити якомога раніше у випадку виникнення захворювання або стану, наслідком якого є іммобілізація (див. розділ «Протипоказання»), і проводити відповідну профілактику розвитку ВТЕ. Лікування не слід відновлювати, доки стан іммобілізації не вирішиться і пацієнт не повернеться до звичайного стану мобільності. У випадку виникнення ВТЕ застосування препарату Стромос слід припинити.

Застосування у пацієнтів і з нирковою недостатністю.

Стронцію ранелат не рекомендується застосовувати пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв у зв’язку з відсутністю даних з безпеки для кісткової тканини у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»). У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю рекомендується періодично проводити оцінку функції нирок. Питання про продовження терапії препаратом Стромос пацієнтів, у яких розвинулася тяжка ниркова недостатність, слід вирішувати на основі індивідуального підходу.

Реакції з боку шкіри .

Під час застосування препарату Стромос були отримані повідомлення щодо випадків реакцій з боку шкіри, що загрожують життю (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз та медикаментозні висипання, що супроводжуються еозинофілією та виникненням системних симптомів (DRESS-синдром)).

Пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря з приводу можливості виникнення реакцій з боку шкіри та повинні бути попереджені щодо їх ознак та симптомів. Ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу найбільший у перші тижні лікування, а DRESS-синдрому – зазвичай через 3-6 тижнів після початку застосування препарату.

У разі виникнення симптомів або ознак синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад прогресивні висипання, часто з пухирями або пошкодженнями слизової оболонки), або DRESS-синдрому (наприклад висипання, гарячка, еозинофілія та системні симптоми, такі як аденопатія, гепатит, інтерстиціальна нефропатія та інтерстиціальне ураження легень) при застосуванні стронцію ранелату необхідно негайно припинити його застосування.

Найкращі результати лікування синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу або DRESS-синдрому спостерігались при ранньому діагностуванні та негайному припиненні застосування лікарського засобу. Якнайшвидша відміна терапії асоціюється із кращим прогнозом. При припиненні застосування препарату та за необхідності початку лікування кортикостероїдами при DRESS-синдромі у більшості випадків прогноз сприятливий. Одужання може бути повільним. Повідомлялося, що у деяких випадках після відміни терапії кортикостероїдами спостерігалось повернення симптомів.

Пацієнтам, у яких при застосуванні препарату Стромос виникли синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз або DRESS-синдром, ні в якому разі не слід відновлювати терапію даним препаратом.

При застосуванні лікарського засобу у пацієнтів азійського походження про випадки виникнення реакцій гіперчутливості з боку шкіри, включаючи висипання, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, повідомлялось частіше, однак частота виникнення визначалася як «рідкісна».

Вплив на лабораторні показники.

Стронцій може впливати на показники колориметричних методів визначення концентрації кальцію у крові й сечі. Тому для гарантії точної оцінки концентрації кальцію у крові й сечі, у клінічній практиці рекомендується використовувати метод атомно-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою крові або метод атомної абсорбційної спектрометрії.

Допоміжні речовини.

Стромос містить речовину аспартам, що є джерелом фенілаланіну, що може бути шкідливим для пацієнтів з фенілкетонурією.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Стронцію ранелат не впливає або практично не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з точними механізмами. У разі появи ознак побічної дії з боку нервової системи необхідно бути обережними.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Прийом їжі, у тому числі молока й молочних продуктів, а також лікарських препаратів, що містять кальцій, може знизити біодоступність стронцію ранелату приблизно на 60‑70 %. Тому між прийомом препарату Стромос та вищезазначених лікарських засобів і продуктів необхідно дотримуватися інтервалу не менше 2 годин (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»).

Тетрациклін для перорального застосування та антибактеріальні препарати хінолонового ряду для перорального застосування.

Оскільки двовалентні катіони стронцію ранелату можуть утворювати у травному тракті комплекси з тетрацикліном для перорального застосування (наприклад, доксициклін) й антибактеріальними препаратами з групи хінолонів для перорального застосування (наприклад, ципрофлоксацин) та зменшувати їх абсорбцію, одночасне застосування стронцію ранелату не рекомендується із зазначеними лікарськими засобами. Під час застосування тетрациклінів або антибіотиків з групи хінолонів для перорального застосування, необхідно здійснити запобіжні заходи та тимчасово припинити лікування препаратом Стромос.

Антацидні препарати, що містять алюмінію та магнію гідроксид.

Застосування алюмінію та магнію гідроксиду одночасно або за 2 години перед прийомом стронцію ранелату призводить до незначного зменшення всмоктування стронцію ранелату (зменшення AUC на 20-25%). В той час як застосування антацидних засобів через 2 години після прийому стронцію ранелату практично не впливає на його всмоктування. Саме тому антацидні засоби рекомендовано приймати щонайменше через 2 години після прийому препарату Стромос. Однак, якщо важко дотримуватися прийому антацидних препаратів щонайменше через 2 години після застосування препарату Стромос у зв’язку з рекомендованим застосуванням препарату Стромос перед сном, то допускається одночасний прийом препарату Стромос та антацидних препаратів.

Не відзначалося будь-якої взаємодії з пероральними препаратами вітаміну D.

Клінічні дослідження не виявили будь-якої взаємодії або підвищення рівня стронцію у крові при застосуванні з лікарськими засобами, які можуть призначатися цільовій групі пацієнтів одночасно з препаратом Стромос. До таких засобів відносяться: нестероїдні протизапальні засоби (включаючи ацетилсаліцилову кислоту), аніліди (наприклад, парацетамол), антагоністи H₂-рецепторів та інгібітори протонної помпи, діуретики, дигоксин і серцеві глікозиди, органічні нітрати та інші вазодилататори, що застосовують при захворюваннях серця, блокатори кальцієвих каналів, β-блокатори, інгібітори АПФ, антагоністи ангіотензину II, селективні агоністи β₂-адренорецепторів, пероральні антикоагулянти, антиагреганти, статини, фібрати й похідні бензодіазепіну.

Фармакологiчнi властивості.

Стронцію ранелат має подвійний механізм дії та призначається для лікування постменопаузального остеопорозу для зниження ризику переломів стегна і тіл хребців.

Фармакодинаміка.

Остеопороз.

Механізм дії.

Дослідження in vitro довели, що стронцію ранелат:

• збільшує утворення кістки у культурі кісткової тканини, а також розмноження попередників остеобластів і синтез колагену у культурі клітин кістки;

• зменшує резорбцію кісткової тканини за рахунок зменшення диференціації остеокластів і зниження їхньої резорбційної активності.

Подвійний механізм дії призводить до ребалансування обмінних процесів у кістковій тканині на користь остеогенезу.

В експериментальних дослідженнях доведено, що стронцію ранелат підвищує трабекулярну кісткову масу, кількість трабекул і їхню товщину. Це призводило до збільшення міцності кістки.

Клінічні та експериментальні дослідження довели, що у кістковій тканині стронцій в основному адсорбується на поверхні кристалів апатиту й тільки у незначній кількості замінює кальцій у кристалах апатиту у наново сформованій кістковій тканині. Стронцію ранелат не змінює характеристики кристалів кісток.

При вивченні кісткових біоптатів клубового гребеня, які були одержані включно до 60 місяців після початку лікування стронцію ранелатом у дозі 2 г/добу, не було визначено будь-яких несприятливих ефектів на якість кістки або її мінералізацію.

У клінічних дослідженнях, в яких доведена ефективність терапії препаратом Стромос у зниженні ризику переломів кісток, вимірювана середня величина мінеральної щільності кістки (МЩК) при лікуванні препаратом Стромос збільшувалася порівняно з вихідним рівнем приблизно на 4% у рік у поперековому відділі хребта й на 2% у рік – у ділянці шийки стегна, досягаючи через 3 роки (за даними різних досліджень) 13-15% та 5-6% відповідно.

При застосуванні препарату Стромос порівняно з плацебо, розпочинаючи з 3-го місяця лікування й упродовж 3 років терапії, відзначається підвищення рівня біохімічних маркерів утворення кістки (кістково-специфічної лужної фосфатази й С-термінального пропептиду проколагену типу I) і зниження рівня біохімічних маркерів резорбції кістки (сироваткового С-телопептиду й перехресно зв’язаного N-телопептиду у сечі).

Крім того, може відзначатися незначне зниження концентрації кальцію та паратиреоїдного гормону (ПТГ) у сироватці крові, підвищення концентрації фосфору у крові й загальної активності лужної фосфатази без будь-яких клінічних наслідків.

Фармакокiнетика.

Стронцію ранелат складається з 2 атомів стабільного стронцію й молекули ранелової кислоти. Органічна частина сполуки дозволяє досягти кращих характеристик відносно молекулярної маси, фармакокінетики й переносимості лікарського засобу. У зв’язку з високою полярністю відзначається низький ступінь всмоктування, розподілу у тканинах і зв’язування ранелової кислоти з білками плазми крові. Ранелова кислота не акумулюється в організмі, а також відсутні дані щодо її метаболізму в організмі тварин і людини. Після всмоктування ранелова кислота швидко виділяється нирками у незміненому вигляді.

Всмоктування та біодоступність.

Абсолютна біодоступність стронцію після перорального застосування 2 г стронцію ранелату становить приблизно 25% (у діапазоні 19-27%). Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 3-5 годин після прийому одноразової дози у 2 г. Концентрація стабільної рівноваги досягається через 2 тижні після початку лікування. Застосування стронцію ранелату одночасно з кальцієм або їжею знижує біодоступність стронцію приблизно на 60-70% порівняно з прийомом препарату через 3 години після їди. У зв’язку з відносно повільним всмоктуванням стронцію необхідно уникати прийому їжі та препаратів кальцію як перед, так і після прийому стронцію ранелату. Препарати вітаміну D для перорального застосування не впливають на концентрацію стронцію.

Розподіл у тканинах.

Об’єм розподілу стронцію становить приблизно 1 л/кг. Зв’язування стронцію з білками плазми крові людини низьке (25%), й стронцій має високу спорідненість з кістковою тканиною. Вимірюванням концентрації стронцію у кісткових біоптатах клубового гребеня пацієнтів, яких лікували препаратом Стромос у дозі 2 г/добу включно до 60 місяців, встановлено, що величини концентрації стронцію у кістці можуть досягати плато після приблизно 3 років лікування. Дані щодо кінетики виведення стронцію з кісток пацієнтів після закінчення терапії відсутні.

Біотрансформація.

Стронцій, як двовалентний катіон, не метаболізується. Стронцію ранелат не інгібує ферменти системи цитохрому P450.

Виведення.

Виведення стронцію не залежить від часу та дози. Ефективний період напіввиведення стронцію становить приблизно 60 годин. Стронцій виводиться з організму нирками та через травний тракт. Величина його кліренсу з плазми крові становить приблизно 12 мл/хв (коефіцієнт варіації становить 22%), а виведення нирками – приблизно 7 мл/хв (коефіцієнт варіації – 28%).

Особливі групи пацієнтів .

Пацієнти літнього віку.

Популяційні дані з фармакокінетики свідчать про відсутність зв’язку між віком і швидкістю виведення стронцію у цільовій групі пацієнтів.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

У пацієнтів зі слабко та помірно вираженим порушенням функції нирок (кліренс креатиніну – 30-70 мл/хв) кліренс стронцію знижується по мірі зниження кліренсу креатиніну (знижується приблизно на 30% при зниженні кліренсу креатиніну у діапазоні від 30 до 70 мл/хв), що обумовлює підвищення рівня стронцію у плазмі крові. У дослідженнях III фази встановлено, що у 85% пацієнтів на момент включення у дослідження кліренс креатиніну становив від 30 до 70 мл/хв, а в 6% – нижче 30 мл/хв, й середнє значення кліренсу креатиніну становило приблизно 50 мл/хв. Тому пацієнти зі слабко або помірно вираженим порушенням функції нирок не потребують корекції дозування.

Дані щодо фармакокінетики у пацієнтів з тяжким ступенем порушення функції нирок (із кліренсом креатиніну менше 30 мл/хв) відсутні.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Дані щодо фармакокінетики у пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні. Однак, враховуючи фармакокінетичні властивості стронцію, у цьому випадку не очікується будь-якого характерного ефекту.

Клінічна ефективність.

Лікування постменопаузального остеопорозу.

Програма досліджень ефективності препарату у запобіганні переломів кісток складалася із 2 плацебо-контрольованих досліджень: дослідження SOTI та TROPOS. У дослідження SOTI було включено 1649 жінок у період постменопаузи із встановленим діагнозом остеопорозу (з низькою МЩК поперекового відділу хребта та переважно з переломами хребців), середній вік яких становив 70 років. У дослідження TROPOS була включена 5091 жінка у період постменопаузи із встановленим діагнозом остеопороз (з низькою МЩК шийки стегна та наявністю переломів в анамнезі більш ніж у половини жінок), середній вік яких становив 77 років. В обох дослідженнях брало участь 1556 пацієнток віком старше 80 років на момент включення у дослідження (що становило 23,1% від всієї досліджуваної групи пацієнток). Крім застосування стронцію ранелату 2 г/добу або плацебо, пацієнтки упродовж усього періоду обох досліджень додатково приймали добавки кальцію та вітаміну D.

Застосування препарату знижувало відносний ризик виникнення нових переломів хребців на 41% упродовж 3 років (дослідження SOTI, таблиця 1). Ефект був статистично значущим, розпочинаючи з 1-го року дослідження. Схожі переваги були продемонстровані й у жінок із наявністю численних переломів до початку дослідження. Відносний ризик переломів хребців з наявністю клінічної картини (що визначали як переломи, супроводжувані болем у спині й/або зменшенням зросту мінімум на 1 см) знизився на 38%. Також застосування препарату Стромос зменшило кількість пацієнтів із втратою зросту мінімум на 1 см порівняно з плацебо. Результати вивчення якості життя за допомогою оцінки за спеціальною шкалою QUALIOST, а також за бальною шкалою загального самопочуття на основі загальної шкали анкети SF-36 довели переваги препарату Стромос порівняно з плацебо.

Ефективність препарату у зниженні ризику виникнення нових переломів хребців була підтверджена у дослідженні TROPOS, у тому числі відносно пацієнток з остеопорозом, які не мали переломів до початку лікування.

Таблиця 1

Аналіз об’єднаних даних досліджень SOTI та TROPOS показав, що у пацієнток старше 80 років на момент включення у дослідження Стромос знижував відносний ризик виникнення нових переломів хребців на 32% упродовж 3 років дослідження (частота випадків переломів при прийомі плацебо становила 26,5%, а при прийомі стронцію ранелату – 19,1%).

Серед пацієнток, у яких перед лікуванням відзначалися показники МЩК поперекового відділу хребта й/або шийки стегна у діапазоні, характерному для остеопенії, без наявності переломів в анамнезі, але мінімум з одним додатковим фактором ризику виникнення переломів (N = 176), Стромос упродовж 3 років лікування знижував ризик розвитку першого перелому хребців на 72% (частота випадків перелому хребців при застосуванні стронцію ранелату становила 3,6%, а при прийомі плацебо – 12%).

Після проведення дослідження TROPOS аналіз даних проводили у підгрупі пацієнток з високим ризиком переломів – МЩК шийки стегна при Т-критерії ≤ -3 SD (діапазон, що використовувався у дослідженні, відповідав -2,4 SD за NHANES III) і віком ≥ 74 роки (n = 1977, тобто 40% пацієнток, які брали участь у дослідженні TROPOS). У цій групі Стромос упродовж 3 років лікування знижував ризик переломів стегна на 36% порівняно з плацебо (таблиця 2).

Таблиця 2

Частка пацієнток з переломами стегна й зниженням відносного ризику серед пацієнток із МЩК ≤ -2,4 SD (NHANES III) та віком ≥ 74 роки
Дослідження	Плацебо	Стромос	Зниження відносного ризику порівняно з плацебо (95% довірчий інтервал), p-значення
TROPOS	N = 995	N = 982
Перелом стегна упродовж 3 років лікування	6,4%	4,3%	36% (0-59), p = 0,046

Лікування остеопорозу у чоловіків.

Ефективність стронцію ранелату при лікуванні чоловіків з остеопорозом була доведена за результатами оцінки основного критерію ефективності після одного року застосування препарату Стромос у дворічному, подвійному сліпому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 243 пацієнтів з високим ризиком виникнення переломів (162 пацієнтам призначавсястронцію ранелат; середній вік становив 72,7 років; середнє значення МЩК поперекового відділу хребта при Т-критерії -2,6; 28% пацієнтів переважно з переломами хребців). Всі пацієнти дослідження отримували щодня добавки кальцію (1000 мг) та вітаміну D (800 ОД).

Статистично значуще підвищення МЩК у групі пацієнтів, які застосовували Стромос порівняно з групою пацієнтів, які застосовували плацебо, відмічалося з 6 місяця лікування.

Після 12 місяців лікування спостерігалося статистично значуще підвищення середнього значення МЩК поперекового відділу хребта (основного показника ефективності (5,32%; p < 0,001)). Схожі результати було отримано у основному дослідженні III фази щодо запобігання переломів у жінок у період постменопаузи.

Після 12 місяців лікування відзначалося статистично значуще підвищення МЩК шийки стегна та МЩК стегнової кістки (p < 0,001).

Фармацевтичні характеристики

Основнi фiзико-хiмiчнi властивості: гранули жовтого кольору.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Саше з алюмінієвої фольги, ПВХ-плівки та паперу.

По 2 г стронцію ранелату у 1 саше.

Об’єм упакування.

Картонні коробки, що містять 7, 14, 28 або 56 саше.

Категорія відпуску

За рецептом.

Заявник

ЛЄ ЛАБОРАТУА� СЕРВ’Є, Франція/

LES LABORATOIRES SERVIER, France.

Місцезнаходження

50 рю Карно, 92284 Сюрен седекс, Франція/

50 rue Carnot, 92284 Suresnes cedex, France.

Виробник

Лабораторії Серв’є Індастрі, Франція/

Les Laboratoires Servier Іndustrie, France.

Місцезнаходження

905 рут де Саран, 45520 Жіді, Франція/

905 route de Saran, 45520 Gidy, France.

Дата останнього перегляду.

У разі виникнення запитань щодо лікарського засобу просимо звертатися до представництва компанії «ЛЄ ЛАБОРАТУА� СЕРВ’Є» в Україні.

Представництво «ЛЄ ЛАБОРАТУА� СЕРВ’Є»

вул. Воровського, 24,

м. Київ, 01601, Україна,

тел.: (044) 490 3441

факс: (044) 490 3440